Ухвала суду № 56030065, 18.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2016 рокусправа № 804/15602/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Ткаченко К.О. (довіреність від 04 січня 2016 року),

відповідача: - Резнікова Ю.М. (довіреність від 04 січня 2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року

у справі № 804/15602/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року №0005682200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі направлень від 10 травня 2012 року №165/223, №164/223, №166/172, відповідно до пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 02 липня 2012 року №1691/223/356077118.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 201691,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки позивач звернувся до контролюючого органу зі скаргою, яка рішенням державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16 липня 2012 року №17327/10/22-306 залишена без задоволення.

На підставі акту перевірки від 02 липня 2012 року державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0001612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25025,75 грн., в тому числі 201691,00 грн. за основним платежем та 48334,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його до податкового органу. За результатами розгляду скарги рішенням державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24 вересня 2012 року №237/10/10-014 податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0001612200 скасовано в частині донарахування, здійсненого за рахунок зменшення витрат по вартості аудиторських перевірок, інформаційно-консультаційних послуг по налагодженню програми 1-С, юридичних послуг, зв'язку, заправки картриджів, комісії сплаченої за договорами доручення торговцю цінними паперами, в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

02 жовтня 2012 року державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, з урахуванням рішення за результатами розгляду скарги, винесено податкове повідомлення-рішення №0005682200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 231685,50 грн., в тому числі 186265,00 грн. за основним платежем та 45420,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної податкової служби України від 23 жовтня 2012 року №4133/0/61-12/10-2115 скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» залишена без задоволення, оскаржувані рішення залишені без змін.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» з товариством з обмеженою відповідальністю «Менеджмент інвестицій» укладено генеральні договори факторингу з регресом від 24 вересня 2009 року №1-09/ЮЛ, від 27 листопада 2009 року №2-09/ЮЛ, від 24 червня 2010 року №02-10/ЮЛ, в яких контрагент позивача виступає - фактором, а позивач - клієнтом. Предметом договору є право грошової вимоги до третіх осіб (дебітори), строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Клієнт у визначений договором строк сплачує фактору комісію за розрахункове обслуговування операцій факторингу в визначеному розмірі. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги грошових коштів до дебіторів на підставі документів, що підтверджують таке право відповідно до контракту.

У додатку №1 до генеральних договорів зазначено найменування дебітора, код ЄДРПОУ, місцезнаходження дебітора, № і дата контракту, строк платежу, що засвідчує дату настання права вимоги, розмір і дату сплати комісії за розрахункове обслуговування операції факторингу.

Перевіркою встановлено, що операції факторингу проведено згідно генеральних договорів до настання строків платежу по договорах, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» з дебіторами за:

- генеральним договором від 24 вересня 2009 року №1-09/ЮЛ, дебітор - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Груп Інвест» (код ЄДРПОУ 31705787), контракт клієнта з дебітором від 29 вересня 2009 року №251-Д, сума договору - 2445,00 млн. грн. зі строком платежу до 28 листопада 2009 року, комісія за розрахункове обслуговування операцій факторингу - 100,00 тис. грн., дата сплати комісії - 29 вересня 2009 року;

- генеральним договором від 27 листопада 2009 року №1-09/ЮЛ, дебітор - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Груп Інвест» (код ЄДРПОУ 31705787), контракт клієнта з дебітором від 27 листопада 2009 року №168/09-Д, сума договору - 9350,00 млн. грн. зі строком платежу до 25 грудня 2009 року, комісія за розрахункове обслуговування операцій факторингу - 350,00 тис. грн., дата сплати комісії - 27 листопада 2009 року;

- генеральним договором від 24 червня 2010 року №02-10/ЮЛ, дебітор - товариство з обмеженою відповідальністю «Спайк- Інвест» (код ЄДРПОУ 35542661), контракт клієнта з дебітором від 24 червня 2010 року №1059-Д, сума договору - 6000,00 млн. грн. зі строком платежу - до 30 липня 2010 року, комісія за розрахункове обслуговування операцій факторингу - 165,00 тис. грн., дата сплати комісії - 30 червня 2010 року.

На підтвердження виконання умов генеральних договорів позивачем надані копії платіжних доручень про сплату комісійної винагороди від 29 вересня 2009 року №272 на суму 100000,00 грн., від 27 листопада 2009 року №321 на суму 350000,00 грн., від 24 червня 2010 року №534 на суму 165000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частинами 1, 3 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 1078 Цивільного кодексу України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Таким чином, понесені товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» витрати за генеральними договорами у вигляді комісійної винагороди, що враховані позивачем у складі валових витрат, виникають лише з дня виникнення права вимоги до дебіторів, що прямо передбачено частиною 2 статті 1078 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивачем сплачені суми комісійної винагороди, тоді як договорами передбачена комісія за розрахункове обслуговування операції факторингу.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, податковий орган правильно встановив порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» завищено суму валових витрат у вигляді комісії за розрахункове обслуговування операцій факторингу в розмірі 594398,00 грн.

Щодо завищення валових витрат на вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг слід зазначити наступне.

У ході проведення перевірки встановлено відображення товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» у складі валових витрат за 2010 рік витрати з отримання інформаційно-консультаційних послуг від приватного підприємця ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) згідно договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02 липня 2010 року №020710/1 на суму 32000,00 грн., від 02 жовтня 2010 року №021010/1 на суму 36000,00 грн., предметом яких є надання разової інформаційно-консультаційної послуги в усній формі з питань управління, а саме: консультації щодо підвищення ефективності аналізу проектів шляхом впровадження спеціальних програмних інструментів; управлінський консалтинг - консультації власникам та вищому керівництву; стратегічне управління організацією; ефективне управління часом; управлінський аудит і розробка рекомендацій для конкретної організації виходячи з реальної ситуації і бажаного результату.

На підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем надано акти приймання-передачі послуг від 30 вересня 2010 року та від 30 грудня 2010 року.

Разом з тим, зазначені акти не розкривають змісту наданих послуг, а містять лише згоду сторін щодо виконання зобов'язань за договорами. Тобто відсутнє документальне підтвердження щодо зв'язку понесених витрат за цими угодами з веденням господарської діяльності.

Також слід зазначити, що товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» ані під час перевірки, ані судам першої та апеляційної інстанції не надано документального підтвердження щодо подальшого використання у власній господарській діяльності, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_4 інформаційно-консультаційних послуг, тобто не наведений зв'язок понесених витрат за цими угодами із веденням господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених норм законодавства убачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки надані позивачем на спростування доводів податкового органу документи (договори та акти наданих послуг) всупереч приписів частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», крім узагальненого найменування консультаційних послуг та їх вартості, не містять чіткого визначення їх змісту та обсягу, ціни одиниці послуги, та наданого обсягу послуг, рівно як не надано й інших доказів, що підтверджують використання позивачем таких послуг у власній господарській діяльності, такі документи є недостатніми доказами та не підтверджують фактичного виконання договірних робіт, що унеможливлює їх відображення в податковому обліку.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» завищено суму валових витрат на суму інформаційно-консультаційних послуг, не пов'язаних із здійсненням фінансово-господарської діяльності в розмірі 68000,00 грн.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат сплачених членських внесків у загальній сумі 38500,00 грн., перерахованих Українській асоціації інвестиційного бізнесу та вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг з питань професійної діяльності і ринку цінних паперів України та з питань фінансового моніторингу професійних учасників фондового ринку у загальній сумі 6510,00 грн. слід зазначити наступне.

За змістом підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат, зокрема, включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Обов'язок з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» відповідні розрахунки не надані.

Також, перевіркою установлено, що 27 квітня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період 2009 року та збільшення рядка 04 декларації на суму 82000,00 грн.

Позивач зазначає, що до складу валових витрат 2008-2009 років не в повному обсязі включено суми, сплачені за оренду приміщення: за 2008 рік в сумі 31558,00 грн., за 2009 рік в сумі 50934,00 грн.

Між тим, судом установлено, що державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» за період з 13 грудня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2009 року №1757/220/35607718, який підписаний директором товариства ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_6 Зазначені особи підтвердили, що первинні документи та інші документи, використані при проведені перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

У даному акті перевірки від 25 червня 2009 року відображено, що позивачем завищено витрати в розмірі 6605,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2008 року 5000,00 грн. витрат по оренді приміщення у товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер», які не підтверджені належним чином оформленими документами. Згідно наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН», в ході перевірки, «Журналів - ордерів і відомостей по рахунку ВР Валові витрати» встановлено, що протягом ІІ - IV кварталів 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ФІНГРІН» до складу валових витрат віднесені витрати на оренду приміщення у товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер».

Таким чином, висновок податкового органу про необґрунтоване збільшення товариством рядка 04.1 декларації на суму 82000,00 грн. шляхом подання уточнюючого розрахунку за 2009 рік є правомірним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНГРІН» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя: С.А. Уханенко

суддя: Ю.М. Дадим