Постанова № 56029983, 18.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа № 922/1657/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю прокурора Зливка К.О. (посвідчення №013773 від 06.12.2012 року),

та представників сторін:

1-го відповідача не зявився;

2-го відповідача ОСОБА_1 (довіреність №08-11/7804/2-15 від 30.12.2015 року),

3-го відповідача ОСОБА_2 (довіреність №549/63-15 від 31.12.2015 року),

третя особа - не зявилась,

розглянувши апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх.132Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2015 року

за позовом прокурора Ленінського району м. Харкова

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Харківській області.

до 1.Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Поляна, м.Харків,

2.Харківської міської ради, м. Харків,

3.Управління Держгеокадастру в м. Харкові Харківської області.

про визнання частково недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, прокурор Ленінського району м. Харкова, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 (зокрема, пункту 44 додатку №1 до вказаного рішення); про визнання недійсним Державного акта серії ЯЖ № 465654, зареєстрованого 30.01.2009 за №520967100001, виданого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2015 року у справі №922/1657/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року у даній справі (головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.) вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 рок4у та рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 року у справі №922/1657/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Вищий господарський суд, скасовуючи вказані судові акти, зокрема, вказав, що судами не надано оцінки відповідності розміру земельної ділянки визначеній меті створення кооперативу, якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, співрозмірності розміру наданої земельної ділянки та кількості осіб, для поліпшення житлових умов яких створено кооператив, дотримання принципів рівності та балансу у земельних відносинах, змісту містобудівної документації щодо запланованої забудови зазначеної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.12.2015 року у справі № 922/1657/15 (суддя С. А. Прохоров) позов задоволено повністю.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Прокурор надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, зазначає, що ОК ЖБК «Поляна» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на отримання безоплатно земельної ділянки у власність відповідно до статті 41 ЗК України. Таким чином, на думку прокурора, оскаржуване рішення Харківської міської ради не відповідає вимогам ст.ст.20,41,83,84, 116, 152 ЗК України, ст. ст.133,134,137 Житлового кодексу УРСР, порушує державні інтереси у сфері земельних відносин, що є підставою для визнання його недійсним. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу 2-го відповідача без задоволення.

Третя особа в судове засідання 18.02.2016 року не зявилась, однак надала суду клопотання №03.01-27/120 від 19.01.2016 року про розгляд справи без участі її представника, у звязку із неможливістю його прибуття в судове засідання, оскільки Державна інспекція сільського господарства в Харківській області знаходиться у стадії припинення та відсутній юрисконсульт, який може представляти її інтереси в суді.

Перший відповідач в судове засідання 18.02.2016 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу першого відповідача, однак повернулась підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що перший відповідач та третя особа належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників другого та третього відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.12.2008 року Харківською міською радою прийнято рішення №350/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", в якому пунктом 44 додатку №1 до рішення ОК "ЖБК "Поляна" передано функції замовника на будівництво об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; припинено ТОВ Таксокана право користування земельною ділянкою площею 10,9862га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, за його добровільною відмовою, лист від 18.12.2008р. б/№; надано ОК ЖБК Поляна у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі від 06.03.2008р. №540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським (а.с.21 т.1).

На підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові видано ОК "ЖБК "Поляна" державний акт cepiї ЯЖ № 465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) (а.с.23 т.1).

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що рішення Харківської міської ради №350/08 від 24.12.2008 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" (п.44 додатку №1 до нього) не відповідає приписам статей 41 та 116 Земельного кодексу України, оскільки виходячи з положень статті 41 вказаного Кодексу при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки необхідно враховувати мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу, питання відповідності кількісного складу засновників (членів) такого кооперативу нормам спеціального законодавства, яким врегульовані порядок створення та діяльності житлово - будівельних кооперативів.

Також прокурор зазначає, що нормативно-правові акти з питань створення та діяльності житлово - будівельного кооперативу співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (постанова Ради міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 №186 "Про затвердження Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу", Житловий кодекс УРСР), а тому до спірних правовідносинах необхідно застосовувати норми спеціального нормативно - правового акту, який не суперечить нормам загального нормативно - правового акту.

На думку прокурора, ОК ЖБК Поляна зареєстрований як обслуговуючий кооператив, а не житловий або житлово-будівельний кооператив, що свідчить про порушення вимог ст. 41 ЗК України, при прийняті оскаржуваного рішення Харківською міською радою, оскільки вказана юридична особа не мала права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки. При цьому, засновниками (членами) кооперативу виступили 3 особи, що суперечить вимогам п.3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

На підставі наведеного, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати п.44 додатку №1 до рішення Харківської міської ради №350/08 від 24.12.2008 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку cepiї ЯЖ № 465654, зобов'язати Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським та скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Перший відповідач у відзиві на позову заяву посилаючись, зокрема, на статтю 6 ЗУ «Про кооперацію», зазначав, що Харківська міська рада при перевірці правового статусу та мети кооперативу, під час прийняття оскаржуваного рішення №350/08 від 24.12.2008 року, врахувала розподіл кооперативів на типи не тільки за категорією завдань та характеру діяльності, яку вони виконують (виробничі, обслуговуючі, споживчі), але й за категорією напрямів діяльності (садово-огородні, гаражні, житлово-будівельні, туристичні тощо), у звязку з чим земельну ділянку було надано особі, статус якої визначено відповідно до змісту зареєстрованого належним чином статуту, а земельну ділянку надано з дотриманням вимог чинного законодавства.

Другий відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції проти позовних вимог заперечував та у відзиві на позовну заяву зазначив, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу в частині створення житлово-будівельних кооперативі суперечать ЗУ «Про кооперацію» та ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які є спеціальними та повинні застосовуватись до даних правовідносин. На думку другого відповідача, ОК «ЖБК «Поляна» може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить ЖК УРСР та Примірному статуту житлово-будівельного кооперативу. Також у відзиві зазначено про те, що Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб, та не може зясувати мету, підстави створення житлово-будівельного кооперативу, порядок організації його діяльності та правовий статус, виключно ознайомившись із статутом кооперативу. Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі другого відповідача.

Другий відповідач у відзиві на позовну заяву також просив суд застосувати строк позовної давності.

Управління Держземагентства у місті Харкові під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що прокурор безпідставно вимагає скасування кадастрового номера спірної земельної ділянки, порушуючи вимоги статті 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» та незаконно втручається у здійснення державним земельним реєстратором повноважень, наданих йому вказаним Законом.

Колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.2 розяснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (вказана правова думка викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015р. у справі №911/3396/14).

Як розяснено в п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»: "Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування".

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Статус житлово-будівельного кооперативу, порядок його створення, організації та діяльності, порядок вступу до кооперативу, умови прийому громадян до членів кооперативу, закріплено в Житловому кодексі Української РСР.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється також Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, який затверджений постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985 р. та іншими актами законодавства Української РСР, які в силу Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" є діючими.

Статтею 133 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Згідно зі ст. 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку (ст. 137 Житлового кодексу УРСР).

Пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до утворюваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Поляна", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельних ділянок ОК "ЖБК "Поляна", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення, що відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 року у справі № 21-195а14.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Поляна" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, всупереч ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного Статуту рішення про створення ОК "ЖБК "Поляна" та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради (в матеріалах справи відповідні докази щодо затвердження виконкомом міськради зазначених документів відсутні).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що члени кооперативу на момент його створення потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 Житлового кодексу УРСР та абз. І п.8 Примірного статуту.

Крім того, згідно п.п.1.5 п. 1 статуту Обслуговуючого кооперативу Житлово- будівельний кооператив Поляна засновниками (членами) кооперативу є громадяни України: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Таким чином, при створенні та державній реєстрації ОК ЖБК "Поляна" його засновниками (членами) виступили 3 особи, що суперечить наведеним вимогам п.3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Також колегія суддів зазначає, що передача у власність ОК «ЖБК «Поляна» земельної ділянки площею 10,9862 га не відповідає визначеній меті створення даного кооперативу, якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише трьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва житлових будинків на земельній ділянці площею 10,9862 га свідчить про недотримання принципів рівності у земельних відносинах.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що ОК "ЖБК "Поляна" створено всупереч вимогам ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі (вказаної правової думки дотримується Вищий господарський суд України при розгляді аналогічних спорів в своїх постановах від 12.01.2016 року у справі №922/2541/15, від 17.12.2015 року у справі №922/3153/15, від 03.12.2015 року у справі №922/2684/15 від 14.03.2013 року у справі №5002-22/1870-2012).

Також колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до довідки ЄДРПОУ, яка міститься в матеріалах справи, ОК ЖБК Поляна зареєстрований як обслуговуючий кооператив, а не житловий або житлово-будівельний кооператив (а.с.29 т.1).

Однак, ч.1ст.41 Земельного кодексу України надає право місцевій раді передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам.

Крім того, оскаржуваним рішенням Харківської міської ради ОК «ЖБК «Поляна» передано у власність земельну ділянку в межах договору оренди землі №540867100017, який укладено між ТОВ «Таксокана» та Харківською міською радою 06.03.2008 року (а.с.57 т.1).

При цьому, межі та розмір спірної земельної ділянки визначено проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Таксокана» для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським в Ленінському районі м.Харкова, який затверджено рішенням Харківської міської ради від 21.11.2007 року №239/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва обєктів» (а.с.17,84 т.3).

В подальшому вказаний проект землеустрою став підставою для прийняття рішення Харківської міської ради від 21.11.2007 року №239/07 про передачу в оренду ТОВ «Таксокана» спірної земельної ділянки, а в подальшому прийняття рішення Харківською міською радою спірного рішення №350/08 від 24.12.2008 року про передачу земельної ділянки у власність ОК «ЖБК «Поляна».

Однак, в матеріалах справи міститься ухвала Ленінського районного суду м.Харкова від 26.02.2015 року у справі №642/569/15-к, в якій встановлено факт вчинення головою самоорганізації населення - квартального комітету Шостопарк Ленінського району м. Харкова службового підроблення акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським від 31.10.2007, яка відводилася в оренду ТОВ Таксокана (а.с.14 т.1).

В ухвалі суду зазначено, що в порушення вимог ст.ст. 123,183,184,198 ЗК України кадастрові зйомки виконані без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та самовільно збільшена площа земельної ділянки до 10,9862 га, до якої включений проїзд загального користування вул.Керамічної м.Харкова.

Ленінським районним судом м. Харкова, при розгляді вказаної справи, встановлено, що умисні дії голови органу самоорганізації населення - квартального комітету Шостопарк Ленінського району м. Харкова порушили вимоги ст.ст. 20, 41, 83, 116, 183, 184, 185, 198 Земельного кодексу України, що потягло незаконну передачу у власність ОК ЖБК Поляна земельної ділянки площею 10,9862 га, у тому числі земель загального користування вул. Керамічної м. Харкова.

Крім того, факт наявності на території земельної ділянки, яка перебуває у власності ОК ЖБК Поляна проїзду загального користування по вул. Керамічній також підтверджено висновком судової оціночно-земельної експертизи №3477 від 03.06.2015 та фото-таблицями, які містяться в матеріалах справи (а.с.112 т.2).

З огляду на викладене, та враховуючи приписи статті 83 ЗК України, відповідно до якої землі загального користування населених пунктів, в тому числі вулиці, проїзди, шляхи, належать до земель комунальної власності та не можуть передаватись у приватну власність, колегія суддів приходить до висновку про порушення Харківською міською радою, при прийнятті оскаржуваного рішення, вказаної норми законодавства.

Також судова колегія приймає до уваги, що межі земельної ділянки ОК «ЖБК «Поляна» з суміжними землекористувачами, в порушення вимог статті 56 ЗУ «Про землеустрій» та ст.ст.183,184,198 ЗК України у 2008 році не погоджувались, а спірна земельна ділянка передана у власність ОК «ЖБК «Поляна» без попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою та містобудівного обґрунтування меж, розроблення і затвердження містобудівної документації з визначенням розміру земельної ділянки, що безоплатно передається у власність кооперативу, тобто порушено процедуру, яка передує прийняттю органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність.

Як вбачається з облікової земельної картки технічної документації зі землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, площа земельного обєкта обмеженого користування - 0,2700 га (санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд) (а.с.97 т.3).

Однак, в договорі оренди землі №540867100017 від 27.02.2008 року, в межах якого спірна земельна ділянка передана у власність першому відповідачу, зазначено про наявність санітарно-захисних зон інженерно-технічних спору і комунікацій площею 2,700 га.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення Харківською міською радою вимог земельного законодавства при прийнятті рішення №№350/08 від 24.12.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Як зазначає в позовні заяві прокурор, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних відносинах, є Харківська міська рада, що є відповідачем у даній справі, а виконання функцій з контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, а тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням Харківської міської ради щодо передачі у власність земельної ділянки ОК «ЖБК «Поляна» порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

При цьому, порушення інтересів держави в даному випадку полягає у вибутті з власності територіальної громади земельної ділянки через прийняття Харківською міською радою спірного рішення усупереч вимогам чинного законодавства України.

Обраний спосіб захисту у даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, а саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність територіальної громади земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

При цьому суд враховує, що, з огляду на статтю 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність підстав для передачі земельної ділянки у власність першого відповідача зобовязана діяти виключно в інтересах територіальної громади та зясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Поляна», не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Отже, оскільки п.44 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів від 24.12.2008 року №350/08 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, і воно слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку cepiї ЯЖ № 465654, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними.

Згідно до п. 9 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 скасування державної реєстрації земельних ділянок відноситься до повноважень Державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру.

Згідно п.60 вказаного Порядку, запис у Поземельній книзі скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським та зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.02.2016 року другий відповідач зазначив про те, що прокурор, оскаржуючи рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 року, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові. Заява другого відповідача про застосування строку позовної давності обґрунтована тим, що на пленарному засіданні 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання, яке відбулось 24.12.2008 року безпосередньо був присутній прокурор м.Харкова ОСОБА_6, що підтверджується протоколом засідання (а.с.99 т.1). Крім того, другий відповідач зазначає про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було направлено прокурору міста Харкова супровідним листом №08-4/25/2-09 від 13.01.2009 року (а.с.101 т.1), у звязку з чим прокурор був обізнаний про порушення прав держави з дати прийняття оскаржуваного рішення міської ради.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування позовної у вирішенні господарських спорів у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

В судовому засіданні 18.02.2016 року прокурор пояснив, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, а з моменту, коли прокурор дізнався про порушення вимог законодавства при утворенні ОК «ЖБК «Поляна», а саме під час проведення перевірок реєстраційних справ житлово-будівельних кооперативів та ознайомлення із їх правовстановлюючими документами у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у 2015 році, тобто строк позовної давності не є пропущений.

Судова колегія погоджується з такою позицією прокурора, оскільки в оспорюваному рішенні міської ради не йдеться про мету та підстави утворення ОК «ЖБК «Поляна», і тим більше про порушення, припущенні під час його утворення.

Позиція суду першої інстанції щодо необхідності поновлення строку позовної давності не є помилковою, оскільки не вплинула на правильність прийнятого ним рішення.

В апеляційній скарзі другий відповідач зазначає, що питання створення та діяльності кооперативів регулювались Житловим кодексом Української РСР та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, однак наданий час їх норми суперечать ЗУ «Про кооперацію», у звязку з чим застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме останній.

Колегія суддів зазначає, що Закон України Про кооперацію містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність безпосередньо житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання ст.137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Житловий кодекс УРСР є чинним і його дію може бути припинено виключно Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади. Житловий кодекс УРСР не визнавався нечинним ні Законом України Про кооперацію, ні іншим законодавчим актом, а відтак його норми є обовязковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами. Більш того, окремі норми глави 5 Житлового кодексу УРСР уточнялися Законом України від 29.06.2010 №2367-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла (аналогічна правова думка міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2015 року у справі №910/4626/14).

Судова колегія також приймає до уваги, що оспорюване рішення прийняте судом першої інстанції відповідно до приписів ст.111-12 ГПК України, у звязку із чим також вважає вказане рішення вірним.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції враховано вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2015 року у даній справі, фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є безпідставними та не приймаються до уваги судовою колегією.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2015 року у справі №922/1657/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 23.02.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.