Постанова № 56029958, 23.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 916/4374/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мирошниченко М. А. та суддів: Воронюка О.Л., Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями)

при секретарі судового засідання - Станковій І.М.

за участю представників :

Заступника прокурора Одеської області - Малєєв О.М.

Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з'явився,

ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" - Йорж А.А.

ГУ Держземагентства в Одеській області - не з'явився,

РВ ФДМ України по Одеській області - Єлісєєва А.В.

ТОВ „Зелений город" - Чернов М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2015 року

по справі № 916/4374/14

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, в особі Державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" Головного управління Держземагентства в Одеській області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та

Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

30.10.2014 р. Заступник прокурора Одеської області (далі Прокурор) в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Міністерство) в особі Державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (далі Державне підприємство) Головного управління Держземагентства в Одеській області (далі Держземагенство) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі Фонд) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" (далі - ТОВ) про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між відповідачами 08.06.2010 р., стосовно спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, площею 27320 кв.м за кадастровими номерами 5123755200:02:001:0494 та 5123755200:02:001:0495, зі змінами, внесеними договорами від 26.12.2011р. та 11.01.2014 р.;

- зобов'язання ТОВ „Зелений город" повернути ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0494 площею 1,168 га та земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0495 площею 1,564 га, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення та надані ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі з тваринництві" для науково-дослідних цілей, що розташовані в межах сел. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

В обґрунтування позову Прокурор послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що оспорюваний договір укладено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області з перевищенням повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України та в порушення ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, оскільки за умовами договору в оренду передано не нерухоме майно - спеціалізована споруда, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м, що належить до державної власності, а земельні ділянки державної власності загальною площею 27 320 кв.м., які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 р. та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 р. земельні ділянки площами 1,168 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0494) та 1,564 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0495) відповідно (тобто 27320 кв.м), які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, надані для науково-дослідних цілей та розташовані в межах сел. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту) даних земельних ділянок представлений ріллею, що підтверджується актом від 15.02.2008 р. прийомки-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок, переданих державному підприємству, складеному та підписаному в ході розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки державного підприємства для науково-дослідний цілей.

Той факт, що предметом договору є земельні ділянки, а не інше нерухоме майно, є те, що 13.05.2014 р. між ТОВ "Зелений город" та ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське" укладено договір добровільного страхування саме земельних ділянок загальною площею 27320 кв.м., а не спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур.

Враховуючи вказані обставини Прокурор вважає що за цим договором в оренду було передано не нерухоме майно . а земельну ділянку і таку передачу було здійснено у порушення порядку передбаченого Земельним Кодексом України та Законом України «про оренду землі» і Фонд не мав повноважень на таку передачу ,що є підставою для визнання цього договору недійсним.(т. 1 а.с.2-10)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (т. 1 а.с. 1)

13.11.2014р. до господарського суду Одеської області від Фонду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції Фонд зазначив, що для передачі в оренду майданчика ТОВ було надано пакет документів, зокрема Довідка балансоутримувача від 01.03.2010 р. №10 про балансову вартість майданчика для вирощування с/г культур, яка складає 58 461, 00 грн. та Лист-згоду від 02.03.2010 р. №7 щодо передачі в оренду майданчика для вирощування с/г культур загальною площею 27 320 кв.м. (копії додаються). Балансоутримувач і Міністерство надало свою згоду на передачу в оренду спеціалізованого майданчика, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться на праві постійного користування у державного підприємства. Фондом направлено інформацію та примірник договору оренди до органу управління листом від 10.06.10. № 11-10-02691.

На землі були здійснені поліпшення Державним підприємством, якій були здані в подальшому в оренду в березні 2010 р..

Фонд на правових підставах, відповідно компетенції, укладено саме договір оренди державного нерухомого майна, а ні договір оренди земельних ділянок, як помилково у своєму позові зазначає Прокурор (т. 1 а.с. 62-69)

19.11.2014 р. Прокурор до місцевого господарського суду подав додаткові пояснення в яких зазначив, що земельні ділянки, які за спірним договором передано в оренду, перебувають у постійному користуванні державного підприємства з 01.01.2013 р., увійшли до земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", отже, на думку Прокурора, розпорядження Фонду щодо надання спірних земельних ділянок в оренду ТОВ порушило права Держземагенства в Одеській області. (а.с. 92-93 т. 1)

08.12.2014 р. та 17.12.2014 від ТОВ до господарського суду Одеської області надійшли відзиви на позов, в яких останній просив суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції ТОВ зазначило, що у спірному договорі чітко визначений предмет договору - оренда нерухомого майна та вказані 19-ті значні кадастрові номери земельних ділянок, ця інформація ніяким чином не спростовує предмет договору, а лише конкретизує місцезнаходження майна.

Крім того ТОВ зазначило, що Прокурор у позові не довів належними та допустимими доказами ті обставини на які посилається. (т. 1 а.с. 100-101, 134-136)

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2015 р. по справі № 916/4374/14 позов прокурора було задоволено, а саме: визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 08.06.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Зелений город", стосовно оренди спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур площею 27320 кв.м (кадастровий №5123755200:02:001:0494 та № 5123755200:02:001:0495), зі змінами, внесеними договорами від 26.12.2011 р. та 11.01.2014 р., укладеними між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Зелений город", зобов'язано ТОВ "Зелений город" повернути Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку площею 1,168 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0494) та земельну ділянку площею 1,564 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0495), які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, надані ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" для науково-дослідних цілей та розташовані в межах с. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. (т. 1 а.с. 162-169)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015 р. у справі № 916/4374/14 залишено без змін. (т. 1 а.с. 254-262)

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015 р. касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 р. у справі № 916/4374/14 скасовано, а вказану справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Постанова Вищого господарського суду України вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення від 23.01.2008 року № 510-IV Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області видано Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" державні акти серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,168 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0494 та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,564 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0495, які знаходяться в межах селища Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та надані для науково-дослідних цілей (т. 1, а.с. 36-37, 38-39).

Суди, беручи до уваги акт від 15.01.2014 року про огляд основних та оборотних засобів Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" як належний доказ відсутності у нього нерухомого майна у вигляді спеціалізованої споруди, не дослідили, чи було таке майно у підприємства саме на час укладення договору.

Також суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що оспорюваний договір, договори про внесення змін до нього від 26.12.2011 року та від 11.01.2014 року та акти приймання-передачі від 08.06.2010 року та від 11.01.2014 року теж було підписано представниками балансоутримувача - Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві".

Суди не надали оцінку тому, чи може вважатись підтвердженням наявності у Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" нерухомого майна у вигляді спеціалізованої споруди погодження керівниками зазначеного підприємства вищевказаних договорів та актів.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин. (т. 2 а.с. 33-40)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2015 р. справу № 916/4374/14 прийнято до провадження судді господарського Петрова В.С. та розгляд справи призначено в засіданні суду. (т. 2 а.с. 44)

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2015 р. (повний текст складено та підписано суддею Петровим В.С. 15.10.2015 р.) позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду.

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, с. Авангард, вул. Ангарська, 1; код ЄДРПОУ 00702897) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд послався на приписи норм чинного законодавства України, а також зазначив, що і балансоутримувач, і Міністерство надали свою згоду на передачу в оренду спеціалізованого майданчика, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться на праві постійного користування у державного підприємства. Також Регіональним відділенням ФДМУ було направлено інформацію та примірник договору оренди до органу управління листом від 10.06.2010 р. № 11-10-02691.

Щодо доводів прокурора про ґрунтове покриття земельних ділянок ріллею, яке підтверджується актом від 15.02.2008 р. прийому-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок суд зазначив наступне.

Прокурор не довів належними доказами факт того, що передане за спірним договором оренди майно не являється нерухомим. Хоча частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Регіональне відділення ФДМУ на правових підставах, відповідно до компетенції, уклало саме договір оренди державного нерухомого майна, а не договір оренди земельних ділянок, як помилково зазначає у своєї позовній заяві прокурор. Відтак, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору оренди недійсним.

Суд вважає необґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами 08.06.2010 р. спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності стосовно спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, площею 27320 кв.м, зі змінами, внесеними договорами від 26.12.2011 р. та 11.01.2014 р. З огляду на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків, зазначених в ст. 216 ЦК України, пов'язаних з недійсністю договору та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Разом з тим суд зазначив, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, місцевий господарський суд, зазначив, що Головне управління Держземагенства в Одеській області було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 17.08.2011 р. та зареєстровано як юридичну особу 25.07.2012р. В свою чергу вказане свідчить, що укладенням спірного договору оренди у 2010 році не могли бути порушені права Головного управління Держземагенства в Одеській області, оскільки на той момент Управління не мало відповідних прав.

Суд вважає, що прокурором неправильно визначено Головне управління Держземагенства в Одеській області як позивача у даному позові за заявленими вимогами про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

Таким чином приймаючи до уваги те, що справу було помилково порушено за позовною заявою прокурора, в якій неправильно визначено позивача - Головного управління Держземагенства в Одеській області за заявленими вимогами, суд вважає, що позов Прокурора в частині вимог про захист інтересів держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає залишенню без розгляду. (т. 2 а.с. 124-129)

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням 28.10.2015 р., вперше до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник прокурора Одеської області, в якій просив рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора Одеської області задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України скаргу поверну скаржнику.

Виправивши недоліки зазначені в ухвалі суду, скаржник 20.01.2016 р. вдруге звернувся з апеляційною скаргою на вищевказане рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі Заступник прокурора послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується залишення без розгляду вимог прокурора у даній справі поданих в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області необхідно зазначити наступне.

Дійсно на момент укладення оспорюваного по справі договору (08.06.2010) відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на той час) право на розпорядження зазначеними у справі земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які розташовані у межах населеного пункту сел. Авангард було надано Авангардівській селищній раді Овідіопольського району.

Посилаючись на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-УІ, який набрав чинності з 01.01.2013р., скаржник зазначив, що законодавець визначив, що власником (розпорядником) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, є з 01.01.2013 по теперішній час у даному випадку Головне управління Держземагентства в Одеській області.

Крім того, скаржником у скарзі заявлено клопотання про відновлення йому пропущеного процесуального строку. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник послався на те, що подаючи апеляційну скаргу вперше її було подано в строк, однак повернуто судом через не сплату прокуратурою судового збору. Виправивши недоліки зазначені в ухвалі, скаржником пропущено процесуальний строк для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 р. Заступнику прокурора Одеської області відновлено строк для подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження на призначено до розгляду на 23.02.2016 р. о 10:30, а також зобов'язано Заступника прокурора Одеської області до початку розгляду справи по супі, надати суду докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, шляхом доплати 121,80 грн. (сто двадцять одну грн. 80 коп.), докази здійснення такої доплати надати суду, окрім того надати оригінал платіжного доручення № 1559 від 23.2.2015 р. і попередити, що не виконання вимоги суду може бути підставою для залишення скарги без розгляду, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

15.02.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2016 р. скаржником подано оригінал платіжного доручення № 1559 від 23.2.2015 р. та доказ здійснення доплати судового збору у розмірі 121,80 грн.

У письмовому відзиві на скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області просило суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники Міністерства аграрної політики та продовольства України та ГУ Держземагентства в Одеській області в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Про причини свого нез'явлення суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Враховуючи вказані обставини, а також думку інших учасників процесу, суд прийняв рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник скаржника (прокурора) в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити апеляційну скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсягу.

Представник ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" підтримав апеляційну скаргу

Представники РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ „Зелений город" просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглянувши відповідно до приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи та це встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення від 23.01.2008 року № 510-IV Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області видано Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" державні акти серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,168 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0494 та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,564 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0495, які знаходяться в межах селища Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та надані для науково-дослідних цілей (т. 1, а.с. 36-37, 38-39).

Відповідно до акту прийому-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок від 15.02.2008 року, переданих Державному підприємству "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", які розташовані на території Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області загальна площа земельних ділянок в погоджених межах складає 15,2359 га, у т.ч. ділянка № 1- 12,0417 га ріллі, ділянка № 2 - 1,1683 га ріллі, ділянка № 3 - 1,5638 га ріллі, ділянка № 4 - 0,4621 га господарських дворів (т. 1, а.с. 40).

Матеріали справи свідчать, що 08.06.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Зелений город" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме, спеціалізовану споруду - майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м, розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку та становить 77 000,00 грн. (т. 1, а.с. 21-27).

За актом приймання-передачі від 08.06.2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений город" прийняло об'єкт оренди за вказаним договором (т. 1, а.с. 29).

26.12.2011 року та 11.01.2014 року між сторонами було укладено договори про внесення змін до договору оренди від 08.06.2010 року в частині предмету оренди, розміру орендної плати та терміну дії договору, в результаті чого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а ТОВ "Зелений город" прийняло у строкове платне користування державне нерухоме майно: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарськи культур (кадастровий № 5123755200:02:001:0494 та № 5123755200:02:001:0495) площею 27 320 кв.м, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (т. 1, а.с. 30, 32-33).

Згідно приписів ст.215 ЦК України, на яку посилався Прокурор у позові, підставою для визнання правочину, в тому числі договору, недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Вказані вище частини цієї статті встановлюють, що:

- зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1);

- особа, яка вчиняє правочин ,повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); - волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);

- правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Звертаючись до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним Прокурор на переконання суду апеляційної інстанції не довів , які саме з вищезазначених приписів порушили сторони (сторона) при укладанні цього договору і яким актам цивільного права суперечить цей договір.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Прокурор, зазначає, що за спірним договором в оренду фактично передавалась земельна ділянка, а не нерухоме майно,тобто фактично вважає спірний договір удаваним, хоча не посилається у позові на відповідну правову норму.

Відповідно до приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013р. N11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні спірного договору про орнеду нерухомого майна та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору - договору оренди землі.

При цьому відповідно до приписів ст.33 ГПК України саме прокурор, оскільки він звернувся до суду з цим позовом, повинен надати докази та довести, що при укладанні спірного договору воля сторін була спрямована саме на укладання договору оренди землі і що укладаючи спірний договір вони приховували інший правочин - оренду землі.

Проте на переконання суду апеляційної інстанції Прокурор та визначені ним у позові позивачі у порушення приписів вищевказаної процесуально-правової норми, не довели вищевказаних обставин і фактів, а відтак правові підстави вважати, що при укладенні спірного договору воля сторін була направлена на укладання та передачу в оренду саме земельної ділянки відсутні.

Оцінюючи доводи Прокурора про ґрунтове покриття земельних ділянок ріллею, яке підтверджується актом від 15.02.2008 р. прийому-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок , наведені ним в обґрунтування того що цей договір є договором оренди землі, суд зазначає наступне.

Укладанню договору оренди передувала оцінка об'єкту оренди, яка була здійснена у відповідності до вимог Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 .

Згідно звіту про ринкову вартість об'єкту оренди та рецензії на звіт про ринкову вартість об'єкта оцінки № 771 від 12.12.2013 року, розробленої ведучим експертом-оцінювачем, представником експертної ради УТО в Одеській області, об'єктом оренди є: майданчик для вирощування с/г культур. Також у звіті зазначено, що на земельній ділянці у 2010 р. за державні кошти облаштовано спеціалізовану споруду, яка призначається для розташування теплиць та організації розплідника, виконана вертикальна планіровка та укладено ґрунтове покриття, яке закріплено до ґрунту металевими скобами, про що свідчать надані відповідачем копії актів приймання виконаних підрядних робіт, що підписані ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" як замовником.

З викладеного випливає, що на спірній земельній ділянці були здійснені поліпшення державним підприємством, які й були здані в подальшому в оренду в березні 2010 р.

Поряд цим, як вказує відповідач, згідно Положення про регіональне відділення ФДМУ, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012 р. № 678 до повноважень регіонального відділення не входить обов'язок щодо визначення статусу об'єкту при наданні його в оренду. Це питання відноситься до компетенції органа управління, балансоутримувача, та у подальшому - незалежного оцінювача. Тільки після підтвердження, що майно є нерухомим (у даному випадку - спеціалізований майданчик), яке згідно ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" може передаватися в оренду, регіональне відділення здійснює процедуру передачі в оренду.

При цьому на переконання суду прокурор у порушення приписів ст.33 ГПК України не довів належними доказами факт того, що передане за спірним договором оренди майно не являється нерухомим.

Доводи скаржника проте ,що суд першої інстанції при розгляді спору не врахував інформацію КП « Овідіопольске районне бюро технічної інвентаризації» інформаційні довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у яких зазначено, що на спірних земельних ділянках відсутні будь-які нерухомі об'єкти, які б належали ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві", не приймаються судом до уваги, оскільки, ці документи не свідчать,що зазначеного в спірному договорі нерухомого майна не було (не існувало) на цих земельних ділянках на момент укладання спірного договору.

Разом з тим згідно наявних у справі доказів, зокрема наданих відповідачами, вбачається, відповідно до вимог ст.72 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік", ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна", між Регіональним відділенням та ТОВ „Зелений город" укладено саме договір оренди державного нерухомого майна.

При цьому в договорі визначено, що об'єктом оренди є майданчик, який знаходився на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на підставі державних актів, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому матеріали справи свідчать, що для передачі в оренду майданчика ТОВ „Зелений город" було надано пакет документів, зокрема довідка балансоутримувача від 3.2010 р. №10 про балансову вартість майданчика для вирощування с/г культур, яка складає 58461,00 грн. та лист-згоду від 02.03.2010 р. №7 щодо передачі в оренду майданчика для вирощування с/г культур загальною площею 27 320 кв.м, копії яких містяться в матеріалах справи.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що Міністерство аграрної політики як орган управління зазначеним майном України своїм листом № 37-11-1-15/3585 від 12.03.2010 року надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна - майданчика, для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320,00 кв.м, що знаходиться на балансі ДП „ Одеське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві", за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул.. Ангарська, 1. У своєму дозволі Міністерство просило РВ ФДМУ при передачі в оренду зазначеного об'єкту передбачити наступні суттєві умови договору: погодження з Мінагрополітики питання пролонгації договору оренди, заборону приватизації орендарем та передачі ним в суборенду державного майна.

Згідно листа-згоди балансоутримувача щодо передачі в оренду майданчика № 7 від 02.03.2010 року ДП„ Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" не заперечує щодо передачі ТОВ "Зелений город" в оренду, строком на 25 року, майданчика для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м. розміщеного за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул.. Степна, 1, з метою: 32,0 м.кв. для розміщення офісного приміщення, 1 793,0 м.кв. для торгівлі непродовольчими товарами, 25495,0 м.кв. для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника.

Матеріали справи також свідчать, що оспорюваний договір, договори про внесення змін до нього від 26.12.2011 року та від 11.01.2014 року та акти приймання-передачі від 08.06.2010 року та від 11.01.2014 року було підписано представниками балансоутримувача - Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", що свою чергу свідчить про те, що і Балансоутримувач, і Міністерство надали свою згоду на передачу в оренду спеціалізованого майданчика, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться на праві постійного користування у державного підприємства. Також Регіональним відділенням ФДМУ було направлено інформацію та примірник договору оренди до органу управління листом від 10.06.2010 р. № 11-10-02691.

Зазначені докази, які на переконання суд апеляційної інстанції є належними допустимими та достатніми, доводять, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна і саме на укладання такого договору була направлена воля сторін і саме такий договір вони фактично уклали.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Регіональне відділення ФДМУ на правових підставах, відповідно до компетенції, уклало саме договір оренди державного нерухомого майна, а не договір оренди земельних ділянок,а відтак, правові підстави для визнання спірного договору оренди недійсним відсутні.

З огляду на відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, відповідно відсутні підстави для застосування наслідків, зазначених в ст. 216 ЦК України, пов'язаних з недійсністю договору та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Оцінюючи висновки місцевого суду в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Головного управляння Дерземагенста в Одеській області та доводи скаржника (прокурора) про те,що суд безпідставно залишив без розгляду його позовні вимоги в інтересах держави в особі Головного управляння Дерземагенста в Одеській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вірно зазначив місцевий суд у рішенні чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з абзацом четвертим частини 1 статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В обґрунтування пред'явлення позову в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області прокурором визначено, що за спірним договором передано в оренду земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства з 01.01.2013 р. та увійшли до земель сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у зв'язку з чим розпорядження РВ ФДМ України по Одеській області щодо надання спірних земельних ділянок в оренду ТОВ "Зелений город" порушило права Головного управління Держземагенства в Одеській області.

Однак, слід зазначити, Головне управління Держземагенства в Одеській області було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 17.08.2011 р. та зареєстровано як юридичну особу 25.07.2012 р. В свою чергу вказане свідчить, що укладенням спірного договору оренди у 2010 році не могли бути порушені права Головного управління Держземагенства в Одеській області, оскільки на той момент Управління не мало відповідних прав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий суд дійшов правильного висновку , що прокурором неправильно визначено Головне управління Держземагенства в Одеській області як позивача у даному позові за заявленими вимогами про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

В абз. 3, 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (з наступ. змінами і доповненнями) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи вищенаведене та те, що справу було помилково порушено за позовною заявою прокурора, в якій неправильно визначено позивача - Головного управління Держземагенства в Одеській області за заявленими вимогами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов Заступника прокурора Одеської області в частині вимог про захист інтересів держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку підлягає залишенню без розгляду.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав у відповідності до приписів ст.43 ГПК України повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене ат керуючись ст.ст.33-34, 43, 99, 101-105 ГПК України Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 09.10.2015 року по справі №916/4374/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцяти денний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин