Постанова № 56029957, 23.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 916/1314/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1, суддів: Воронюка О.Л. та Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників :

ПАТ "Імексбанк" ОСОБА_2 (на підставі доручення),

ТОВ "Комфорт-Сервіс-Груп" - не зявився ,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015 р. по справі № 916/1314/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс-Груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків його недійсності,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, від імені та інтересах Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі позивач/ОСОБА_4) у господарському суді Одеської області предявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс-Груп" (далі відповідач) про:

- визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс-Груп" предметом якого є передача (продаж) у власність ТОВ Комфорт-Сервіс-Груп" належних ПАТ Імексбанк" транспортних засобів в кількості 41-на одиниця, за ціною 429 000,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- застосування до договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р., та його сторін наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України;

В порядку застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р., визнати ПАТ «Імексбанк» законним власником та зобов'язати ТОВ Комфорт-Сервіс-Груп" повернути ПАТ „Імексбанк отримані за нікчемним право чином автомобілі, а саме:

автомобіль марки HYUNDAI SONATA, 2007 р.в., номер кузова КМНЕТ41ВР7А364352, державний номер НОМЕР_1, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2004р.в., номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, за ціною 8 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN TEANA, 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_5, за ціною 180 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_6, державний номер НОМЕР_7, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки Cliery Amulet, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_9, за ціною 3 000,00 грн.;

автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_11, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_12, державний номер НОМЕР_13, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DACIA LOGAN, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_14, державний номер НОМЕР_15, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 р.в., номер кузова НОМЕР_16, державний номер НОМЕР_17, за ціною 9 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_18, державний номер НОМЕР_19, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_20, державний номер НОМЕР_21, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_22, державний номер НОМЕР_23, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_24, державний номер НОМЕР_25, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_26, державний номер НОМЕР_27, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_28, державний номер НОМЕР_29, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_30, державний номер НОМЕР_31, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_32, державний номер НОМЕР_33, за ціною 5 500,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_34, державний номер НОМЕР_35, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_36, державний номер НОМЕР_37, за ціною 7 000,00 грн.;

автомобіль марки TOYOTA AURIS, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_38, державний номер НОМЕР_39, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_40, державний номер НОМЕР_41, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_42, державний номер НОМЕР_43, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_44, державний номер НОМЕР_45, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_46, державний номер НОМЕР_47, за ціною 6000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_48, державний номер НОМЕР_49, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_50, державний номер НОМЕР_51, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_52, державний номер НОМЕР_53, за ціною 8 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_54, державний номер НОМЕР_55, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_56, державний номер НОМЕР_57, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_58, державний номер НОМЕР_59, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_60, державний номер НОМЕР_61, за ціною 5 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_62, державний номер НОМЕР_63, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки LEXUS LX 470, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_64, державний номер НОМЕР_65, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET NIVA ВАЗ-212300, 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_66, державний номер НОМЕР_67, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET EVANDA, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_68, державний номер НОМЕР_69, за ціною 7 000,00 грн.;

автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_70, державний номер НОМЕР_71, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_72, державний номер НОМЕР_73, за ціною 7 500,00 грн;

автомобіль марки CHERY EASTAR, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_74, державний номер НОМЕР_75, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки Chery Amulet, 2007 р.в., номер кузова НОМЕР_76, державний номер НОМЕР_77, за ціною 3 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET EVANDA, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_78, державний номер НОМЕР_79, за ціною 7 000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO SENS, 2006 р.в., номер кузова НОМЕР_80, державний номер НОМЕР_81, за ціною 2 500,00 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на наступне.

19.12.2014р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. за яким позивач передав у власність відповідача транспортні засоби в кількості 41 на одиниця за ціною 429 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

26.01.2015 р. Правлінням Національного ОСОБА_5 України була прийнята постанова № 50 „Про внесення ПАТ "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних. На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення № 16 «Про затвердження тимчасовою адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу, яка уповноважена провести перевірку правочинів (договорів) вчинених (укладених) ОСОБА_5.

В ході такої перевірки правочинів, що була запроваджена в ОСОБА_5 у відповідності до наказу Уповноваженої особи від 27.02.2015 р. № 65-в „Про додаткову перевірку правочинів було встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір є нікчемним та таким, що не продовжує будь-яких правових наслідків, оскільки за наявними ознаками підпадає під критерії нікчемності, п.п. 3; 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон). Тобто нікчемність договору обумовлена наданням переваги окремому кредитору ОСОБА_5, яким зокрема є відповідач, на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом придбання у позивача ліквідного активу транспортних засобів за рахунок коштів, облікованих на рахунку вказаного кредитора, без здійснення «реальних» грошових платежів в оплату набутого активу та при наявності значної кількості незадоволених позивачем вимог інших кредиторів, а також явним заниженням ціни продажу належних позивачу автомобілів на 20 % і більше відсотків від звичайних цін.

Позивач у своєму позові також, зазначив, що фактично в результаті укладення та виконання ОСОБА_4 надав нічим не обумовлену перевагу відповідачу, порівняно від інших кредиторів з аналогічними вимогами, в можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного позивачу майна, шляхом здійснення обміну кредиторської заборгованості по залишкам грошових коштів, що обліковувались на рахунку відповідача, на реальний актив ОСОБА_5 - транспортні засоби. При цьому надання такої переваги проводилось в той час, як існуюча кредиторська заборгованість та фінансове становище позивача не дозволяли задовольнити/виконати в натурі вимоги всіх існуючих кредиторів позивача, а майбутнє віднесення ОСОБА_5 до категорії неплатоспроможних та запровадження в ОСОБА_5 тимчасової адміністрації не передбачало такої можливості взагалі (підпункт 1 п. 5 ст. 36 Закону).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 916/1314/15-г та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (суддя Літвінов С.В.). (а.с. 1, т.1)

26.03.2015 р. від позивача до місцевого господарського суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на автомобілі, передані позивачем відповідачу за спірним договором. (т. 1 а.с. 86-89)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2015 р. заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю. Накладено арешт на автомобілі, передані ТОВ КОМФОРТ-СЕРВТС-ГРУП згідно укладеного з ПАТ ІМЕКСБАНК договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. (а.с. 90-95, т.1)

29.04.2015 р. позивач до місцевого господарського суду подав клопотання про призначення судової експертизи з проведенням незалежної оцінки майна, а саме визначення ринкової вартості переданих відповідачу згідно укладеного з позивачем договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. (т. 1 а.с. 114-120)

12.05.2015 р. позивач до місцевого господарського суду подав доповнення до зазначеного вище вказаного клопотання про призначення експертизи. (т. 1 а.с. 152-154)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2015 р. справу № 916/1314/15-г прийнято до свого провадження суддею Волковим Р.В. (а.с. 183, т.1)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2015 р. по справі призначено судову економічну експертизу з проведення незалежної оцінки майна, а саме визначення ринкової вартості автомобілів, переданих у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-СЕРВІС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 35697106) згідно укладеного з АТ "ІМЕКСБАНК" договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. та зупинено провадження по справі до закінчення проведення експертизи. (т. 1 а.с. 201-203)

07.07.2015 р. від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. (т. 1 а.с. 204-205)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2015 р. поновлено провадження по справі. (т. 1, а.с. 226)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2015 р. призначено судову експертизу з проведення незалежної оцінки майна, а саме визначення ринкової вартості автомобілів, переданих у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-СЕРВІС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 35697106) згідно укладеного з ПАТ "ІМЕКСБАНК" договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. та зупинено провадження по справі до закінчення проведення експертизи. (т. 2 а.с. 130-133)

06.11.2015 р. та 29.11.2015 р. відповідач до місцевого господарського суду подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволення позову, з огляду на те, що ціна договору була змінена та згідно ОСОБА_4 від 20.01.2015 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р., була встановлена у розмірі 1 700 000 грн. без урахування суми ПДВ.

Дійсно станом на 26 грудня 2014 р. відповідач перерахував на рахунок позивача лише 429 000 грн. проте такий порядок розрахунків було встановлено первісною редакцією ОСОБА_4 та підтверджено сторонами в ОСОБА_4 про внесення змін від 20.01.2015 р.

Згідно п. 1.1 вказаного ОСОБА_4 про внесення змін сторони домовилися, що оплата буде здійснена частками: до 26.12.2014 р. - 429 000 грн.; до 30.11.2015 р.-200 000 грн.; до 31.12.2015 р. -200 000 грн.; до 31.01.2016р.-600 000 грн.; до 29.02.2016 р. - 611 000 грн. Усього до сплати 2 040 000 грн.

Таким чином, і Договір купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р. і Договір від 20.01.2015 р. про внесення змін до ОСОБА_4 укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, є чинними, спрямованими на реальне настання правових наслідків, а доводи позивача є необґрунтованими.

Крім того, підтверджуємо намір відповідача виконувати взяті на себе зобов'язання за ОСОБА_4 із значним випередженням встановленого графіком платежів.

Більш того відповідач зазначає, що посилання позивача на п.п. 3; 7 ч. 3 ст. 38 Закону за якими визнано договір купівлі продажу нікчемним, стосується саме виключно ціни, сплаченої банком при придбанні майна, і не має будь-якого відношення до ціни продажу майна, оскільки законодавець використовує термін «оплата».

З висновків експертів, вбачається, що ціна за оскаржуваним договором менша від встановленої експертом ринкової вартості авто станом на 19.12.2014 р. лише на 87 628, 17 грн., тобто менше ніж 5% від їх ринкової вартості. (т. 4 а.с. 1-2; а.с. 6-10)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2015 р. поновлено провадження по справі. (т. 4, а.с.5)

27.11.2015 р. позивач до суду першої інстанції подав клопотання про призначення додаткової судової експертизи. ( т. 4 а.с. 26-28)

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2015 року по справі № 916/1314/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи своє рішення місцевий господарський суд послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що відповідачем належним чином виконуються умови договору та додаткової угоди, а саме сплачується вартість товару у відповідності до графіку, закріпленому у додатковій угоді.

Твердження позивача про те, що при укладанні оспорюваного ОСОБА_4 порушено норми Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, а саме занижена ціна автомобілів при їх продажі за ОСОБА_4, матеріалами справи не підтверджена, у звязку з чим суд відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (т. 4 а.с. 47-49)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2015 р. знято арешт з автомобілів, які передані відповідачу за оспорюваним договором. (т. 4 а.с. 53-55)

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на те, що судом не звернуто уваги на посилання банку на ту обставину, що укладення ОСОБА_4 не призвело до зазначеного результату, оскільки сплата встановленої ОСОБА_4 ціни за рахунок «реальних» надходжень в дійсності не проводилась, кошти на рахунок банку з 19 грудня 2014 р. не надходили. Виконання обов'язку відповідача з оплати було сформовано виключно за рахунок внутрішньобанківських проводок, оформлених на підставі складених Відповідачем платіжних доручень № 1251 від 19.12.2014 р. на суму 113 000,00 грн. та № 1270 від 25.12.2014 р. на суму 316 000,00 грн. При цьому здійснювалось лише «дебетування» рахунку відповідача № 26002029882001, що відкритий в установі ОСОБА_5 з подальшим відображенням у вигляді «кредиту» рахунку ОСОБА_5 № 37394009999020, без фактичного надходження та подальшого переміщення грошової маси та не призвело до зміни структури банківського балансу (збільшення коштів на кореспондентському рахунку) в результаті отримання від відповідача реального активу - грошових коштів.

При цьому, судом проігноровано посилання банку на ту обставину, що внутрішньобанківські проводки проводились в той час, коли ОСОБА_4 вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов'язань перед іншими клієнтами - кредиторами ОСОБА_5 та не міг вчасно і в повному обсязі задовольнити їхні кредиторські вимоги, що підтверджувалось Постановою правління Національного банку України № 16/БТ від 15.01.2015 р. «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

Судом також не звернуто уваги, на те, що задоволення кредиторських вимог відповідача могло отримати лише після відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_5 при умові достатньої кількості ліквідаційної маси, та з дотриманням черговості, встановленої ст. 52 Закону, тобто в 7-му чергу.

Скаржник зазначає, що вартість авто за оспорюваним договором складає 429 000,00 грн., за висновками експертизи від 06.11.2015 р. № 30702150 ринкова вартість авто складає 1787 628,17 грн.

Також скаржник зазначає, що висновок експерта є необґрунтованим, і таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності, позивачем було заявлено клопотання про проведення додаткової судової експертизи від 27.11.2015 р. за вхід № 6535/15 з приводу того, що висновок експерта не підлягав врахуванню судом при прийнятті рішення, оскільки: при проведенні експертизи технічний огляд автомобілів не здійснювався; експертиза проводилась виключно актами дефекацій технічного стану автомобілів, складення яких не передбачено спірним ОСОБА_4 від 19.12.2014 р.; мотивувальна частина висновку не містить конкретних посилань на фактичний фізичний знос кожного автомобіля, а також не містить вказівку, яких саме автомобілів здійснювався відновлюваний ремонт, а також не містить висновку щодо наявності (відсутності) комплектності, аварійних ушкоджень кожного транспортного засобу, що безпосередньо впливає на визначення середньої ринкової ціни наданих на дослідження транспортних засобів.

В клопотанні про призначення додаткової експертизи позивач просив суд поставити на вирішення питання щодо встановлення дійсної ринкової вартості автомобілів та відповідності ціни продажу автомобілів, що визначена в договорі купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р., ринковим цінам на цей вид майна, існуючим на момент продажу, проте дане клопотання безпідставно відхилене судом.

Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення додаткової експертизи, дійшов не вірного висновку, що відповідач виконує умови договору, а також скаржник зазначає, що на момент прийняття ухвали про призначення експертизи в матеріалах справи додаткової угоди до договору з графіком та порядком строків розрахунків сторони не існувало взагалі.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про відновлення йому пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги. Клопотання вмотивовано тим, що у судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини, а повний текст складено та підписано16.12.2015. Позивач 18.12.2015 р. подав клопотання про отримання повного тексту рішення, а отримав його лише 23.12.2015 р. У зв'язку з чим позивач пропустив процесуальний строк для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, прийнято скаргу до провадження та призначено на 23.02.2016 р. о 11:00, про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники ТОВ "Комфорт-Сервіс-Груп" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Про причини свого незявлення суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника позивача, суд прийняв рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник скаржника (позивача) в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити апеляційну скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглянувши відповідно до приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши усні пояснення представника позивача (скаржника), обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи та це встановлено судом першої інстанції 19.12.2014 р. між позивачем -ПАТ "Імексбанк" (за договором продавець), в особі Голови Правління ОСОБА_6 та відповідачем ТОВ "Комфорт-Сервіс-Груп" (за договором покупець), в особі директора ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу автомобілів (далі Договір від 19.12.2014 р.).

Згідно п. 1 договору від 19.12.2014 р. продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець купити та оплатити автомобілі, які належать Продавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ, надалі іменуються «Автомобілі», а саме:

автомобіль марки HYUNDAI SONATA, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_1, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_3, за ціною 8 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN TEANA, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_5, за ціною 180 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_7, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки Cliery Amulet (чери Амулет), 2007 р.в., державний номер НОМЕР_9, за ціною 3 000,00 грн.;

автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_11, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_13, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DACIA LOGAN, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_15, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 р.в., державний номер НОМЕР_17, за ціною 9 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_19, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_21, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_23, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_25, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_27, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_29, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_31, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_33, за ціною 5 500,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_35, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_37, за ціною 7 000,00 грн.;

автомобіль марки TOYOTA AURIS, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_39, за ціною 5 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_41, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_43, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_45, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_47, за ціною 6000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET LACETTI, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_49, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_51, за ціною 6 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_53, за ціною 8 000,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_55, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_57, за ціною 7 500,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_59, за ціною 6000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_61, за ціною 5 500,00 грн.;

автомобіль марки NISSAN ALMERA, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_63, за ціною 7500,00 грн.;

автомобіль марки LEXUS LX 470, 2005 р.в., державний номер НОМЕР_65, за ціною 5000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET NIVA ВАЗ-212300, 2004 р.в., державний номер НОМЕР_67, за ціною 6 000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET EVANDA, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_69, за ціною 7 000,00 грн.;

автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_71, за ціною 5000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_73, за ціною 7500,00 грн;

автомобіль марки CHERY EASTAR, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_75, за ціною 5000,00 грн.;

автомобіль марки Chery Amulet, 2007 р.в., державний номер НОМЕР_77, за ціною 3000,00 грн.;

автомобіль марки CHEVROLET EVANDA, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_79, за ціною 7000,00 грн.;

автомобіль марки DAEWOO SENS, 2006 р.в., державний номер НОМЕР_81, за ціною 2500,00 грн.,

Пунктом 2 договору від 19.12.2014 р. сторони встановили, що за домовленістю сторін продаж буде вчинено за ціною 429 000,00 (чотириста двадцять девять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ. Оплата може здійснюватись одноразово та повністю або частково, але вся сума повинна бути внесена не пізніше ніж 26 грудня 2014 року.

Згідно пункту 3 договору від 19.12.2014 р. покупець зобов'язується:

3.1. до « 26» грудня 2014 року оплатити вартість автомобілів, зазначену в п. 2 договору;

3.2. перереєструвати автомобілі на своє ім'я.

Відповідно п. 4 договору від 19.12.2014 р. право власності на автомобілі переходить до покупця з моменту підписання даного договору та акта приймання-передачі автомобіля.

Крім того матеріали справи свідчать, що 20.01.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору від 19.12.2014 р. (далі договір від 20.01.2015 р.)

Згідно п. 1 договору від 20.01.2015 р. «Сторони» домовилися внести нижче, наведені зміни до договору купівлі-продажу автомобілів від 19.12.2014 р.

1.1 Змінити пункт « 2» ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. та викласти його в новій редакції наступного змісту:

«За домовленістю сторін продаж буде вчинено за ціною 1 700 000,00 (один мільйон сімсот тисяч) грн. 00 коп. із додатковим нарахуванням ПДВ у розмірі 340 000,00 (триста сорок тисяч) гри. 00 коп. Оплата буде здійснюватися частками:

до 26 грудня 2014 р. - 429 000 грн.

до 30 листопада 2015 р. - 200 000 грн.

до 31 грудня 2015 р. - 200 000 грн.

до 31 січня 2016 р. - 600 000 грн.

до 29 лютого 2016 р. - 611 000 гри.

Усього до сплати 2 040 000 (два мільйони сорок тисяч) грн.».

1.2 В пункті « 3.1» договору від 19.12.2014 р. слова та цифри « 26 грудня 2014 року» замінити словами та цифрами « 29» лютого 2016 року»;

Відповідно до п. 2 договору від 20.01.2015 р. сторони встановили, що в іншій частині Договір від 19.12.2014 р. є не змінним та всі його пункти діють в старій редакції. (т. 4 а.с. 3)

Зазначений договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками цих осіб.

Матеріали справи свідчать, що 26.01.2015 р. Правлінням Національного ОСОБА_5 України була прийнята постанова № 50 „Про внесення ПАТ "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних. ( т.1 , а.с.20)

На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення № 16 «Про затвердження тимчасовою адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу - ОСОБА_3 , яка уповноважена провести перевірку.

Вищезазначена уповноважена особа - ОСОБА_3 27.02.2015р. видав наказ №65-в яким було створено комісію і якій було доручено провести перевірку укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації правочинів які відповідають критеріям передбаченим в п.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т.1 а.с.22)

Рішенням уповноваженої особи - ОСОБА_3 №02-ТА від 11.03.2015р.(т.1 а.с.27-28), на підставі акту №11/03 від 11.03.2015р. (а.с.23-27, т.1) визнано нікчемним Договір від 19.12.2014 р. про що було повідомлено сторону цього договору відповідача (т.1 .а.с.29-30).

Зі змісту вищевказаних рішення №02-ТА від 11.03.2015р. (т.1 а.с.27-28) та акту №11/03 від 11.03.2015р. вбачається, що уповноважена особа визнала Договір від 19.12.2014 р. нікчемним, оскільки він за наявними ознаками підпадає під критерії нікчемності, п.п. 3; 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме нікчемність договору обумовлена наданням переваги окремому кредитору ОСОБА_5, яким зокрема є відповідач, на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом придбання у позивача ліквідного активу транспортних засобів за рахунок коштів, облікованих на рахунку вказаного кредитора, без здійснення «реальних» грошових платежів в оплату набутого активу та при наявності значної кількості незадоволених позивачем вимог інших кредиторів, а також явним заниженням ціни продажу належних позивачу автомобілів на 20 % і більше відсотків від звичайних цін.

Приймаючи до уваги, що відповідач не визнає нікчемність цього ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання цього нікчемного договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору, пославшись у позові як на підставу нікчемності ОСОБА_4 19.12.2014 р. на п.п. 3; 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Згідно приписів ст.202 Цивільного кодексу України (ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до приписів ст.203 ЦК України :

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другої цієї статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно приписів ст.216 ЦК України ( Правові наслідки недійсності правочину):

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено наступне:

1.Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

2. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

3. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати оцінку окремо кожній із двох зазначених позивачем у позові підстав, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції щодо того що Договір від 19.12.2014 р. є нікчемним.

Перша зазначена позивачем у позові підстава: банк за ОСОБА_4 від 19.12.2014 р здійснив відчуження автомобілів, за цінами, нижчими від звичайних на 20 відсотків і більше від їх ринкової вартості.

Дійсно, як зазначалось вище, у підпункті 3 пункту 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочин (договір) є нікчемним, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

З наявного у матеріалах справи висновку експерта №30702150 від 06.11.215р., зробленого на виконання ухвали місцевого суду по цієї справи, вбачається, що ринкова вартість переданих відповідачу у власність згідно ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. автомобілів склала 1787 628грн.17 коп.

Ця ціна, як вбачається з висновку, визначена експертом без урахування ПДВ, а з цим податком який дорівнює 20% від ціни складає 2145152,80грн.

Дійсно умовам ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. передбачено, що продаж автомобілів буде вчинено за ціною 429 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, а відтак враховуючи, що ставка ПДВ дорівнює 20% від ціни товару, то можливо зробити висновок, що сторони узгодили у договорі, що без урахування ПДВ автомобілі продаються за ціною 343200грн.,що свідчить що умовами договору від 19.12.2014 р. передбачалось продаж автомобілів на ціною на 20 відсотків нижчою від ринкової вартості цих автомобілів, а відтак ця угода згідно приписів підпункту 3 пункту 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемною.

Однак з матеріалів справи вбачається, про що вже зазначалось вище, що 20.01.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін до договору від 19.12.2014 р.

Згідно п. 1 договору від 20.01.2015 р. сторони домовилися змінити пункт « 2» ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. та викласти його в новій редакції наступного змісту:

«За домовленістю сторін продаж буде вчинено за ціною 1 700 000,00 (один мільйон сімсот тисяч) грн. 00 коп. із додатковим нарахуванням ПДВ у розмірі 340 000,00 (триста сорок тисяч) гри., коп. Оплата буде здійснюватися частками:

до 26 грудня 2014 р. - 429 000 грн.

до 30 листопада 2015 р. - 200 000 грн.

до 31 грудня 2015 р. - 200 000 грн.

до 31 січня 2016 р. - 600 000 грн.

до 29 лютого 2016 р. - 611 000 гри.

усього до сплати 2 040 000 (два мільйони сорок тисяч) грн.».

З викладено вбачається, що відповідно до змін до ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. ,внесених ОСОБА_4 від 20.01.2015 р., ціна за якою були продані автомобілі складала, з урахуванням ПДВ, 2040 000,00грн., тобто лише на 105153,80грн. менше від визначеної експертом ринкової вартості автомобілів, яка з урахуванням ПДВ дорівнює 2145152,80грн., тобто за ціною лише на 5% нижчою від ринкової вартості цих автомобілів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначена позивачем у позові, передбачена підпунктом 3 пункту 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстава, з наявністю якої законодавець повязує нікчемність договору, відсутня, тобто Договір від 19.12.2014 р., з урахуванням змін внесених до нього ОСОБА_4 від 20.01.2015 р., не можна вважати нікчемним на підставі передбаченій підпунктом 3 пункту 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак не можливо визнати його в судовому порядку недійсним.

Доводи позивача про те, що Договір від 20.01.2015 р. про внесення змін ОСОБА_4 від 19.12.2014 р., був наданий відповідачем суду першої інстанції лише після проведення експертизи і цей суд не встановив коли саме було укладено цей договір, що унеможливлює встановлення реальності укладання договору від 20.01.2015 р., суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на таке.

По-перше, право учасників господарського процесу, надавати суду першої інстанції, в обґрунтування своєї позиції або заперечень щодо позиції іншої сторони, докази, згідно приписів ГПК України не обмежено у часі, тобто учасник процесу в будь-який час, до ухвалення рішення по справі (по суті спору), може надати докази, які мають значення для вирішення спору і суд повинен їх залучити до матеріалів справи та надати їм оцінку в сукупності з іншими доказами, а тому посилання скаржника на надання відповідачем вказаного договору після проведення експертизи, що на його думку нібито викликає сумнів щодо реальності цього договору є хибними і не можуть прийматись до уваги.

По-друге, позивач у порушення приписів ст. ст. 33 і 34 ГПК України не надав суду доказів і не довів, що договір від 20.01.2015 р., не укладався взагалі і зокрема у зазначену в ньому дату, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги цей договір як належний доказ та дав йому оцінку і з урахування умов цього договору дійшов обґрунтованого висновку, до якого, як зазначалось вище дійшов і суд апеляційної інстанції, що підстави передбачені підпунктом 3 пункту 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважати Договір від 19.12.2014 р., з урахуванням змін внесених до нього договором від 20.01.2015 р., нікчемним-відсутні.

Друга зазначена позивачем у позові підстава: банк уклав Договір від 19.12.2014 р., умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Дійсно, як зазначалось вище, у підпункті 7 пункту 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочин (договір) є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що законодавець в даному випадку повязує нікчемність договору не з невідповідністю його вимогам чинного законодавства, зокрема вимог до правочинів (договорів) встановлених ст.203 ЦК України, а за наявності мети надання кредитору переваг перед іншими кредиторами.

Однак, по-перше, в даному випадку зобовязання сторін за ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. є окремими самостійними правовідносинами направленими на продаж /придбання майна, які за своєю правовою природою не є кредитними відносинами, і до цих відносин не входять відносини позивача та відповідача за кредитними договорами, якщо таки були укладені, та договором банківського вкладу та/ або відносин які стосуються відкриття відповідачем у банку своїх рахунків та обслуговування банком їх, а відтак у відносинах за спірним ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. відповідача не можна вважати кредитором і відповідно застосовувати що цієї угоди вищевказані правові приписи.

По-друге, головною складовою ознакою для того, щоб вважати договір нікчемним згідно приписів вказаної норми є наявність мети з боку банку надати кредитору перевагу перед іншими кредиторами.

Конструкція цієї норма надає можливість зробити висновок що для застосування цієї норми необхідно встановити та довести наявність зазначеної в неї мети.

Проте позивач, пославшись у позові на вказану підставу у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав доказів та не довів наявність у нього при укладанні ОСОБА_4 від 19.12.2014 р. вказаної мети, а суд такої мети не вбачає, та вважає що вказана угода була укладена лише з однією метою продати майно і отримати за нього грошові кошти.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначена позивачем у позові, передбачена підпунктом 7 пункту 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстава зі складовою «мета» недоведена, тобто Договір від 19.12.2014 р., з урахуванням змін внесених до нього ОСОБА_4 від 20.01.2015 р., не можна вважати нікчемним на підставі передбаченій підпунктом 7 пункту 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак не можливо визнати його в судовому порядку недійсним.

Доводи скаржника викладені у скарзі, щодо того що в нього не було «реальних» надходжень від продажу автомобілів і виконання обовязку відповідача було сформовано виключно за рахунок внутрішньобанківських проводок, та що на момент прийняття ухвали про призначення експертизи в матеріалах справи додаткової угоди до договору з графіком та порядком строків розрахунків сторони не існувало взагалі, не можуть прийматись до уваги та бути підставою вважати Договір від 19.12.2014 р. нікчемним і відповідно визнавати його недійсним, з огляду на наступне.

По-перше, такі підстави не передбачені чинним законодавством, зокрема ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на яку посилався позивач у позові.

По-друге, питання здійснення або нездійснення розрахунків за проданий/придбаний товар, тобто належність виконання зобовязань за договором не є предметом спору по даній справі і невиконання умов договору можуть бути підставою для його розірвання, а не для щоб вважати його нікчемним.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не звернуто уваги, на те, що задоволення кредиторських вимог відповідача могло отримати лише після відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_5 при умові достатньої кількості ліквідаційної маси, та з дотриманням черговості, встановленої ст. 52 Закону, тобто в 7-му чергу також, не приймається до уваги, оскільки Договір від 19.12.2014 р. укладався до введення тимчасової адміністрації позивача і предметом спору по цієї справі не є виконання умов договору, в т.ч. можливість або неможливість здійснення розрахунків за договором у звязку з режимом тимчасової адміністрації, а його нікчемність, а тому зазначені скаржником обставини не впливають на суть спору.

Доводи скаржника про те, що висновок експерта є необґрунтованим, і таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності і що суд не задовольнив його клопотання про проведення додаткової судової експертизи від 27.11.2015 р. за вхід № 6535/15, а тому цей висновок експерта не підлягав врахуванню судом при прийнятті рішення, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на таке.

Так скаржник зазначає, що при проведенні експертизи технічний огляд автомобілів не здійснювався; експертиза проводилась виключно актами дефекацій технічного стану автомобілів, складення яких не передбачено спірним ОСОБА_4 від 19.12.2014 р.; мотивувальна частина висновку не містить конкретних посилань на фактичний фізичний знос кожного автомобіля, а також не містить вказівку, яких саме автомобілів здійснювався відновлюваний ремонт, а також не містить висновку щодо наявності (відсутності) комплектності, аварійних ушкоджень кожного транспортного засобу, що безпосередньо впливає на визначення середньої ринкової ціни наданих на дослідження транспортних засобів.

Однак матеріали справи свідчать, що більшість автомобілів на час розгляду спору або була відчужена третім особам або списана, що унеможливлювало їх огляд та оцінку, а проведення експертизи без технічного огляду автомобілів та надання експертної оцінки на підставі документації було узгоджено зі сторонами спору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені його позову.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному зясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку суду апеляційної інстанції, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав у відповідності до приписів ст.43 ГПК України повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101-105 ГПК України Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2015 р. по справі № 916/1314/15-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

ОСОБА_8