Постанова № 56029851, 17.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/32918/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Сухенко М.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-1: Стеценко О.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-2: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року

у справі № 910/32918/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНІ

ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ"

про стягнення 32720990,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, такою, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є Підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також скаржник вважає, що всупереч вимог діючого законодавства і роз'яснень Вищого Господарського суду України господарським судом першої інстанції заява про вжиття заходів забезпечення позову, що подана Позивачем задоволена в повному обсязі за відсутності доказів порушеного права позивача, тобто без підтвердження доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно Відповідача 1.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Куксов В.В., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 17.02.2016 року

До судового засідання, що відбулось 17.02.2016 року не з'явились представники відповідача-2.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представників відповідача-2 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2016 року позивачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно в межах в суми позову 32 720 990,62 гривень (тридцять два мільйони сімсот двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 62 коп.), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кідфудзпродакшн" (ідентифікаційний код 39663818, місцезнаходження 61050, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, будинок 1) в тому числі, але не обмежуючись на:

- Земельну ділянку, загальною площею 9,6449 га, кадастровий номер: 5324810100:50:007:0271, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна 17;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,4309 га, кадастровий номер: 5324810100:50:007:0272, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна 17;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,1433 га, кадастровий номер: 5324810100:50:007:0273, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна 17;

- Земельну ділянку, загальною площею 0,2517 га, кадастровий номер: 5324810100:50:007:0274, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна 17;

- Мийку для автомобілів, утримання охорони, загальною площею 128,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 1;

- Адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 948,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 2;

- Адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 2029,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 3;

- Станцію обеззалізнення води), загальною площею 245,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 4;

- Водопровідну насосну станцію другого підйому, загальною площею 83,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 5;

- Головний виробничий корпус та надземна перехідна галерея, загальною площею 12 871, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 6;

- Допоміжний корпус, загальною площею 1 455,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 7;

- Котельню, загальною площею 1 389,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 8;

- Теплиці №9; №10, загальною площею 2 142,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 9, 10;

- Склад готової продукції, загальною площею 2 797,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 11;

- Блок складських приміщень, загальною площею 594,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 12;

- Каналізаційну насосну станцію, загальною площею 31,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 13;

- Цех замінника молока, загальною площею 2 378,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 14;

- Пожежний пост, загальною площею 280,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 15;

- Зливну станцію сірчаної кислоти, загальною площею 69,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 16;

- Автотранспортний цех, загальною площею 1 289,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 17;

- Цех випічки вафельних стаканчиків, загальною площею 253,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, корпус 19;

- Квартиру, загальною площею 66,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 10, кв. 15;

- Ясла-садок "Незабудка", загальною площею 2 994,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодіжна, 13;

- Очисні споруди, загальною площею 976,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Челюскінців, 25;

а також на будь-яке інше майно товариства, виявлене державною виконавчою службою в ході виконання ухвали суду.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що:

По-перше, у відповідь на вимогу позивача щодо виконання зобов'язань за договором, який є предметом спору, відповідач-1 листом від 14.12.2015 повідомив позивача про відсутність у нього грошових коштів на рахунках у банківських установах, а також наявності арешту майна товариства, що унеможливлює виконання зобов'язань за договором.

Також, відповідачем-1, у зв'язку з вищенаведеним, було запропоновано надати відстрочку виконання зобов'язань за договором на 3 (три) роки, а саме у строк до 31.12.2018 року.

Зазначені дії відповідача-1, на думку позивача, свідчать про ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем після пред'явлення вимоги та фактичну відсутність можливості виконати зобов'язання за договором, а відтак і можливим в майбутньому рішенням суду у даній справі що найменше до 31.12.2018 року, у зв'язку з відсутністю грошових коштів та наявності обтяжень щодо рухомого та нерухомого майна товариства.

По-друге, у відповідності до листа колишнього директора відповідача-1 від 31.12.2015 року, невстановленими особами було здійснено незаконне (рейдерське) захоплення підприємства, у результаті чого в останньому було, без належних на те рішень та погоджень з органами управління та учасниками товариства, змінено власника 100% частки товариства, директора товариства, місцезнаходження та розмір статутного капіталу, що підтверджується:

1) витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.12.15, 16.12.15, 17.12.15, з яких вбачається внесення вищезазначених змін до відомостей про товариство;

2) витягами з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень № 12015170000000901 за ст.ст. 15, 190 Кримінального кодексу України, щодо підроблення документів та заволодіння майном товариства в особливо великих розмірах та № 42015101090000008 за ст. 190 Кримінального кодексу України, щодо незаконної зміни учасника та директора товариства з метою заволодіння майном товариства в особливо великих розмірах;

3) Адміністративним позовом до державних реєстраторів Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо незаконного проведення зазначених вище реєстраційних дій.

На думку позивача, вищезазначені обставини, свідчать, що на даний момент відповідачем-1 володіють та управляють невстановлені фізичні та юридичні особи, які ухиляються від виконання зобов'язань за договором, отримали контроль над підприємством, здійснюють підготовчі дії та мають на меті реалізувати майно товариства.

Відповідач-1 має значний розмір заборгованості перед позивачем, немає фактичної можливості виконати свої зобов'язання через відсутність грошових коштів, вчиняє підготовчі дії з метою реалізації майна та має необмежені можливості його розпорядженням, а отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову в даній справі може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за договором в розмірі 32720990,62 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги № 17-1 від 17.11.2015 року в частині повернення грошових коштів.

Суд зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги №17-1 від 17.11.2015 року укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОКТАЙМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марінтіс ЛТД", а арешт позивач просить накласти на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кідфудзпродакшн". Проте, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кідфудзпродакшн" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінтіс ЛТД", дані товариства мають спільний ідентифікаційний код - 39663818, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з ЄДРПОУ.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 32720990, 62 грн. на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу - 1, та на будь-яке інше майно, що буде виявлено державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, позивач вказує на тяжке фінансове становище відповідача - 1 та відсутність коштів на рахунках останнього, а також звертає увагу суду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кідфудзпродакшн" має намір вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна.

Вищевказані обставини підтверджуються також документами доданими до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, із яких вбачається поза-публічна змінена власника 100 % частки товариства, директора товариства, місцезнаходження та розмір статутного капіталу, по факту чого відкрито кримінальне провадження № 42015101090000008 за ст. 190 Кримінального кодексу України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що існує реальна загроза, що при невжитті заходів забезпечення позову, відповідачем - 1 можуть бути вчинені дії, спрямовані на створення таких умов, за якими подальше виконання рішення суду буде унеможливлено.

Тому не приймає доводів апелянта стосовно того, що всупереч вимог діючого законодавства і роз'яснень Вищого Господарського суду України господарським судом першої інстанції заява про вжиття заходів забезпечення позову, що подана Позивачем задоволена в повному обсязі за відсутності доказів порушеного права позивача, тобто без підтвердження доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно Відповідача 1.

Судом першої інстанції вірно враховано, що предметом позову є стягнення коштів, проте накладення арешту на кошти відповідача - 1 є недоцільним, оскільки, відповідач - 1 вказує на відсутність на його рахунках грошових коштів.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Тому, суд першої інстанції вірно визначив, що обґрунтованим та адекватним заходом до забезпечення позову у даній справі є накладення арешту на майно відповідача - 1, що з одного боку не призведе до перешкоджання господарської діяльності відповідача - 1, а з іншого боку може забезпечити виконання рішення у випадку задоволення позову, тобто забезпечується збалансованість інтересів сторін. Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи майно відповідача - 1 може бути відчужене ним, а грошові кошти на рахунках відсутні, у позивача не буде можливості виконати рішення суду в примусовому порядку, або таке виконання буде утруднено чи взагалі неможливо.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, судова колегія дійшла до висновку, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову пов'язані з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у розглядуваній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів відповідачів та позивача.

При цьому, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/32918/15 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІДФУДЗПРОДАКШН" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/32918/15 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року у справі № 910/32918/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/32918/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

І.М. Скрипка