Постанова № 56029850, 18.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа№ 925/1543/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Філатов С.М.

від відповідача - Школьна І.П., Прусс В.М.

від третьої особи - Майстренко Т.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"

до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"

третя особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Смілянська міська рада

про внесення змін до договору про спільну діяльність,-

Постанову прийнято 18.02.2016 в зв`язку з оголошення перерви в судовому засіданні 11.02.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до відповідача про внесення змін до договору про спільну діяльність.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015 апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2016.

Ухвалою суду від 21.01.2016 розгляд апеляційної скарги відкладений на 02.02.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.02.2016 по справі продовжений строк розгляду апеляційної скарги та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 11.02.2016.

В судовому засіданні 11.02.2016 по справі оголошено перерву до 18.02.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники сторін та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

05.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", Комунальним підприємством "ВодГео", Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", Державним підприємством "Агентство розвитку житлово-комунального господарства", був укладений договір про спільну діяльність № 47/2V.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони визначили, що спільна діяльність сторін здійснюється шляхом використання майна та устаткування, майнові права (право користування) на яке передається сторонами для ведення спільної діяльності, а також шляхом використання матеріалів, сировини, товарно-матеріальних цінностей, професійних та інших знань, навичок і вмінь, фінансових, людських ресурсів, ділової репутації та ділових зв'язків сторін цього договору.

Розміри, строк внесення та склад внесків кожної із сторін визначається цим договором та додатками до нього.

Метою спільної діяльності за цим договором є виробництво якісних житлово-комунальних послуг відповідно до чинного законодавства України та подальше їх надання кінцевим споживачам на території міста Сміла Черкаської області.

13.08.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 13-08/2013 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010.

Відповідно п. 2.1 вказаної угоди сторони домовились, що позивач робить внесок шляхом передачі права користування майном, яке буде придбане нею протягом строку дії договору з моменту отримання права користування майном відповідача, на підставі дозволу на концентрацію, наданого Антимонопольним комітетом України, а також за необхідності у будь-якому випадку грошовими коштами. Загальна сума внесків, яка вкладається у придбання майна, право на користування яким вноситься позивачем до спільної діяльності та/або сума коштів, яка вноситься у спільну діяльність, дорівнюють 10 000 000 (десяти мільйонам) гривень, включно з внесками, які були здійснені з початку дії договору про спільну діяльність.

Позивач, звертаючись із позовом до суду просить внести зміни до договору про спільну діяльність в редакції вказаної додаткової угоди, а саме в п. 2.1 шляхом збільшення суми внеску позивача з 10000000 грн. до 60000000 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, та оскаржуючи прийняте судом першої інстанції рішення, мотивує свої заперечення тим, що фактично він не заперечував проти підписання додаткової угоди в редакції, запропонованої позивачем, проте на вчинення вказаних дій необхідний дозвіл власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як зазначалося вище, 05.05.2010 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", Комунальним підприємством "ВодГео", відповідачем - Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", Державним підприємством "Агентство розвитку житлово-комунального господарства", був укладений договір про спільну діяльність № 47/2V.

05.05.2010 сторонами договору про спільну діяльність № 47/2V від 05.05.2010 було укладено додаткову угоду № 2, якою текст договору доповнено статтею 13 - ведення спільних справ під час перехідного періоду.

Пунктом 13.4. додаткової угоди № 2 сторони погодили, що витрати сторін 2 і 3 на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних із веденням спільної діяльності, є витратами спільної діяльності.

Для фінансування таких витрат сторона 1 перераховує на поточні рахунки сторін 2 і 3 відповідні суми.

Відповідно пункту 13.7. додаткової угоди № 2, днем початку ведення сторонами спільної діяльності є 01.08.2010 року.

01.07.2011 сторонами договору про спільну діяльність №47-2V від 05.05.2010 було укладено додаткову угоду № 01-07/2011 до договору, якою було викладено текст статті 1 договору в новій редакції.

Відповідно до пункту 2.3. ст. 1 договору в новій редакції, КП "Смілакомунтеплоенерго" робить внесок шляхом передачі права користування майном за актом передачі права користування майном, який підписується сторонами протягом п'яти календарних днів з моменту проведення незалежним суб'єктом оціночної діяльності оцінки вартості користування майном та отримання дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України. Тотожні умови щодо передачі права користування майном та підписання акту передачі права користування майном закріплені в п. 5.7.5. ст. 5 договору в редакції, викладеній у зазначеній додатковій угоді № 01-07/2011.

Також, 28.02.2013 сторонами договору про спільну діяльність було укладено додаткову угоду № 19 до договору, згідно з п.п. 1, 3 якої, у зв'язку з одностороннім виходом із спільної діяльності КП "ВодГео", сторони договору прийшли до згоди припинити для нього правовідносини за договором, після підписання цієї додаткової угоди сторонами договору залишились виключно ТОВ "Смілаенергоінвест", КП "Смілакомунтеплоенерго" і ДП "Агентство розвитку ЖКГ".

01.03.2013 Протокольним рішенням № 01/03-2013 зборів учасників договору про спільну діяльність № 47-2V від 05.05.2010 було задоволено заяву ДП "Агентство розвитку ЖКГ" про вихід з участі у спільній діяльності за договором, з цієї дати виключено ДП "Агентство розвитку ЖКГ" з участі у договорі.

01.03.2013 сторони договору про спільну діяльність від 05.05.2010 - ТОВ "Смілаенергоінвест" і КП "Смілакомунтеплоенерго" уклали додаткову угоду № 01-03/2013 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010 , згідно з п. 1 якої погодили присвоїти Договору про спільну діяльність від 05.05.2010 року номер рішення Смілянської міської ради, яким було надано дозвіл на укладення та підписання договору, а саме № 47-2V.

13.08.2013 позивач, як сторона 1, та відповідач, як сторона 2, уклали додаткову угоду № 13-08/2013 до договору про спільну діяльність № 47-2V від 05.05.2010 про доповнення та викладення тексту договору в новій редакції.

Пунктом 2.1 договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013 встановлено, що сторона 1 робить внесок шляхом передачі права користування майном, яке буде придбане нею протягом строку дії договору з моменту отримання права користування майном сторони 2, на підставі дозволу на концентрацію, наданого Антимонопольним комітетом України, а також за необхідності у будь-якому випадку грошовими коштами.

Загальна сума внесків, яка вкладається у придбання майна, право на користування яким вноситься стороною 1 до спільної діяльності та/або сума коштів, яка вноситься у спільну діяльність, дорівнюють 10 000 000 (десяти мільйонам) гривень, включно з внесками, які були здійснені з початку дії договору стороною 1 до спільної діяльності її сторони і права.

Пунктом 2.2 договору, викладеного в новій редакції визначено, що КП "Смілакомунтеплоенерго", у якості внеску до спільної діяльності, з дозволу власника - Смілянської міської ради, передає право користування майновим комплексом, на узгоджену з ТОВ "Сміла Енергоінвест" частину основних засобів, згідно погоджених сторонами та затверджених власником актів.

Відповідно до п. 10.6. додаткової угоди №13-08/2013, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V.

Пунктами 10.6 та 10.7 статті 10 договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013 передбачено, що зміни до цього договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою і які набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами такої додаткової угоди.

Листом від 12.08.2015 №2924/1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" запропонувало Комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго" укласти додаткову угоду про внесення змін до п. 2.1 статті 2 договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013 в частині збільшення розміру внеску Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" у спільну діяльність з 10 000 000 грн. до 60 000 000 грн.

Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" листом від 01.09.2015 №147 на пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" про укладення додаткової угоди про внесення вказаних вище змін до п. 2.1 статті 2 договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013 повідомило, що не має заперечень щодо інвестування коштів в розвиток теплопостачальної галузі міста Сміла, але може погодитися на такі зміни лише після їх погодження з власником майна Смілянською міською радою.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, мотивував обґрунтованість позовних вимог, зокрема тим, що запропоновані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" зміни до п. 2.1 статті 2 договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013 відповідають меті цього договору, спрямовані на покращення спільної діяльності і змінюють лише зобовязання позивача в частині збільшення розміру його внеску у спільну діяльність та не змінюють зобов`язань Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" за цим договором.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією суду з урахуванням того, що умовами договору, а саме п. 6.1,6.2 додаткової угоди № 13-08/2013 до договору про спільну діяльність прибуток від результатів спільної діяльності розраховується спільно позивачем та відповідачем і являє собою різницю від отриманої сукупної вартості реалізованих житлово-комунальних послуг і витратами, що понесені в процесі здійснення спільної діяльності.

Прибуток від результатів спільної діяльності по цьому договору розподіляється між сторонами у відсотковому значенні пропорційно розміру фактично здійснених внесків сторін цього договору на момент розподілу таких прибутків.

Отже, збільшуючи розмір внеску, позивач фактично й збільшує свій процент прибутків, що з урахуванням різниці суми, яку пропонує змінити позивач, збільшується більше ніж в два рази, тобто дане хоча й не впливає на зобов`язання відповідача, проте значно впливає на розмір прибутку, на отримання якого розраховував останній, при підписанні договору про спільну діяльність та чинних додаткових угод до нього.

Крім того, Господарський суд Черкаської області, при задоволені позовних вимог, виходив із змісту положень ст. 652 ЦК України, яка надає право стороні за рішенням суду приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, зазначаючи проте, що в даному конкретному випадку наявні одночасно всі необхідні для цього умови, зокрема:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Щодо встановленого місцевим судом, колегія суддів зазначає, що представником позивача по справі не доведено та не підтверджено відповідними доказами наявність всіх вказаних вище умов, які надають право внести зміни до договору саме за рішенням суду та за відсутності на те згоди контрагента.

Так, зокрема, представник позивача зазначає і з його позицією погодився суд першої інстанції, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин (подорожчення матеріалів, устаткування та обладнання, знос, технічно-застарілий стан тепломереж та теплогенеруючого обладнання м. Сміла, а також інфляція національної валюти України) не настане, а тому договір про спільну діяльність та додаткові угоди до нього були підписані на інших умовах, які на даний час не дають можливості повноцінно виконувати позивачем свої зобов`язання за таким договором.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із такою позицією та висновком суду першої інстанції, зважаючи на те, що по-перше, умовами договору та додаткових угод до нього сторони визначили строк дії такого специфічного договору, а саме 20 років та в тому числі передбачили його пролонгацію на той же строк, отже враховуючи значно тривалі договірні стосунки як позивач так і відповідач повинні, зобов`язані були розуміти та передбачити, що за такий час відбудуться економічні зміни в державі (інфляція, дефляція, зміна курсу національної валюти, подорожчання цін тощо), які звичайно вплинуть на фінансову сторону спільної діяльності та, відповідно, потребують додаткових інвестицій.

По-друге, враховуючи специфіку спільної діяльності, яку мали на меті сторони при укладанні такого виду договору, а саме забезпечення населення м. Сміла якісними житлово-комунальними послугами в сфері теплопостачання, позивач повинен був розуміти, що обладнання, технічна база, яка використовується в такій сфері послуг протягом досить тривалого часу в процесі її експлуатації зношується та постійно потребує модернізації та поліпшень, а тому не можна говорити проте, що позивач, при укладанні договору про спільну діяльність в 2010 році не міг передбачити настання такого моменту як необхідність модернізації, поліпшення устаткування, обладнання та оновлення технічної бази в сфері теплопостачання.

До того ж умовами додаткової угоди до договору про спільну діяльність визначено, що вартість будь-яких вчинених позивачем поліпшень майна, право користування на яке було передано відповідачем, в якості внеску до спільної діяльності, у тому числі і невід`ємних, повинно бути відшкодовано балансоутримувачем такого майна та/або власником в повному обсязі.

Стосовно порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавлення заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами договору, відповідач, на виконання договору про спільну діяльність, передавав позивачу в користування майновий комплекс, ринкова вартість права користування якого, відповідно до висновку експерта, станом на 30.08.2013, становила 6000000 грн. (шість мільйонів гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ в сумі 1000000грн. (один мільйон гривень 00 копійок), що спростовує твердження позивача проте, що він позбавлявся того, на що розраховував при укладанні договору.

Отже, зважаючи на все викладене, судом першої інстанції не доведений факт існування одночасно всіх умов, визначених чинними нормами ЦК України, які надають можливість внести зміни до договору без згоди сторони за відповідним рішенням суду.

Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст. 651 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до п. 10.5 додаткової угоди № 13-08/2013 до договору про спільну діяльність від 05.05.2010, сторони визначили, що зміни у цей договір можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що як, до речі, й було встановлено місцевим судом, та не заперечувалось представниками відповідача при розгляді апеляційної скарги, відповідач не заперечував проти внесення змін до додаткової угоди, в редакції, запропонованої позивачем, проте на це потрібна згода власника майна - Смілянської міської ради.

Так, положеннями статут КП «Смілакомунтеплоенерго», а саме: п. 2.5 визначено, що підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові прав, нести обов`язки тощо. Власник (в даному випадку Смілянська міська рада) має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав підприємства, у разі коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування.

Представником позивача ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення із відповідним листом до Смілянської міської ради про отримання її згоди, як власника майна, на укладання додаткової угоди до договору про спільну діяльність, якою вносяться зміни щодо розміру внеску до такої діяльності саме позивачем, та не надано доказів прийняття будь-якого рішення з цього питання Смілянською міською радою.

Тобто, як на час звернення із позовом до суду так і в процесі розгляду спору судами обох інстанцій, позивачем не було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення можливості укладання сторонами додаткової угоди до договору про спільну діяльність в редакції, запропонованій ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та зазначаючи про внесення з дня набрання цим судовим рішенням зміни до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" договору про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V в редакції додаткової угоди від 13.08.2013, збільшивши вказаний у пункті 2.1 статті 2 цього договору розмір внеску сторони 1 у спільну діяльність з 10 000 000 (десяти мільйонів) гривень на 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень, на підставі ст 652 ЦК України, тобто з підстав зміни істотних обставин, не обгрунтовує та не зазначає про докази того, що таке збільшення має бути саме на 60000000 грн., а не на меншу чи більшу суму та, в свою чергу, не вимагав надання відповідних доказів такого від позивача.

Згідно із ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а отже викладений письмовий текст, який підписаний нібито колишнім директором відповідача не може бути тим засобом доказування, який є належним в розумінні норм ГПК України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 у справі № 925/1543/15 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 у справі № 925/1543/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про внесення змін до договору про спільну діяльність - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (вул. Свердлова, 94, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний код 36779078) на користь комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (вул. Дзержинського, 72А, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний код 33648312) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/1543/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов