Постанова № 56029817, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/23199/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Лєшков Г.Ю. ( за довіреністю №б/н від 01.12.2015)

від відповідача: Левченко Д.Ю. ( за довіреністю №422 від 09.11.2015)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015

у справі № 910/23199/15 (суддя: Стасюк С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс"

до державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.

про стягнення 54 799 688,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за обладнання поставлене згідно договору в сумі 50 939 455,02 грн. та 3% річних від суми боргу за час прострочення оплати в сумі 3 860 233,77 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015 по справі № 910/23199/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс" задоволено повністю: стягнуто з державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс" 50 939 455 грн. 02 коп. основного боргу, 3 860 233 грн. 77 коп. 3 % річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором підряду №01-2/1186-12 від 29.12.2012 року в частині здійснення оплати за поставлене обладнання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/23199/15 та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при прийняті рішення не було взято до уваги, що відповідно до умов договору підряду оплата виконаних робіт та поставленого обладнання здійснюється за умови надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України. Скаржник також вказав на те, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування у відповідача не виникли зобов'язання з оплати поставленого позивачем обладнання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 апеляційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи відкладався.

19.01.2016 року, через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року клопотання відповідача було задоволено, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.

У судовому засіданні, 16.02.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повому обсязі та просив задовольнити.

Представник третьої особи - Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2012 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс" (генпідрядник) укладено договір підряду № 01-2/1186-12 (договір) (а.с.8).

За умовами зазначеного договору, генпідрядник зобов'язується у 2012-2013 роках на свій ризик власними або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої уповноваженим представником замовника проектної документації, виконати та здати замовнику в установлений цим Договором строк закінчені роботи - об'єкт будівництва, а саме: сукупність приміщень і споруд або окремі приміщення (споруди), будівництво яких здійснюється відповідно до робочого проекту "ЛЕП 110 кВ Придунайська - Залізничне та пристанційний вузол (ПС 110 кВ "Придунайська") для приєднання об'єкта альтернативної енергетики до ПС 110 кВ "Залізничне", а також виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати генпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну та іншу необхідну дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Пунктами 3.3.-3.4. договору визначена загальна ціна робіт за договором (ціна об'єкта будівництва) яка складає 97 685 569,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 16 280 928,17 грн.

При цьому: - вартість робіт за Договором (вартість будівельно-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт) складає 42 799 864,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7 133 310,67 грн.;

-вартість обладнання складає 54 885 705,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 9 147 617,50 грн.

Додатком № 3 до договору встановлено розрахунок вартості обладнання, що необхідно придбати на будівництво об'єкту. (а.с.31)

Відповідно до п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2013 року оплата за поставлене генпідрядником обладнання здійснюється замовником щоразу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня фактичної поставки такого обладнання на будівельний майданчик, що підтверджується відповідними документами, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації.(а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 50 939 455,02 грн., згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі (а.с.37-45):

-видаткова накладна № ВН-1186/1 від 29.12.2012 року та акт приймання-передачі обладнання № 1186/00/1 від 29.12.2012 року на суму 46 058 356,26 грн.

-видаткова накладна № ВН-1186/2 від 29.12.2012 року та акт приймання-передачі обладнання № 1186/00/2 від 29.12.2012 року на суму 983 294,76 грн.

-видаткова накладна № ВН-1186/3 від 29.12.2012 року та акт приймання-передачі обладнання № 1186/00/3 від 29.12.2012 року на суму 3 897 804,00 грн.

В матеріалах справи містяться копії довіреностей № 751 від 29.12.2012 року, № 752 від 29.12.2012 року, № 753 від 29.12.2012 року якими відповідач надав своїм працівникам повноваження на отримання товару за договором.(а.с.39,42,45).

Оскільки, відповідач не розрахувався за обладнання , поставлене згідно умов договору підряду № 01-2\1186-12 ТОВ «Звязоктехсервіс» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості в сумі 50 939 455,02 грн. та 3 відсотків річних в розмірі 3 860 233,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач виконав зобов'язання за договором підряду № 01-2/1186-12 від 29.12.2012 року, поставивши обладнання на суму 50 939 455,02 грн., однак відповідач своїх зобов'язань за договором підряду в частині здійснення оплати за поставлене обладнання не виконав. В зв'язку з порушення грошового зобов'язання відповідачем підлягають стягненню 3 відсотка річних в розмірі 3 860 233, 77 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Як передбачено ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення містять вимоги статей 525, 526 ЦК України.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 50 939 455,02 грн., що підтверджується довіреностями на право отримання товару, видатковими накладними, актами прийома- передачі обладнання, які долучено до матеріалів справи. Отримання товару також не заперечувалось представниками сторін.

Проте відповідач за поставлене обладнання не розрахувався та борг на час подачі позову до суду складає 50 939 455,02 грн.

За умовами п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2013 року ( а.с. 30) оплата за поставлене генпідрядником обладнання здійснюється замовником щоразу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня фактичної поставки такого обладнання на будівельний майданчик, що підтверджується відповідними документами, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що за умовами п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди № 2 та у відповідності до положень ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно договору на момент розгляду справи настав, наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 50 939 455,02 грн. за поставлене обладнання доведена та відповідачем не спростована, доказів її погашення не надано.

Стосовно посилання апелянта на те, що оплати виконаних робіт та поставленого обладнання здійснюється за умови надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України, а тому, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування у відповідача не виникли зобов'язання з оплати поставленого позивачем обладнання, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від своєчасної оплати поставленого обладнання, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 939 455,02 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 30.07.2014 року у справі №910/1610/14.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3 860 233,77 грн. в зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та доведеними, оскільки матеріалами справи належним чином доведено прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором тому з відповідача підлягає стягнення 3 % річних в розмірі 3 860 233,77 грн. за період з 21.02.2013р. по 02.09.2015р. ( 29 грудня 2012 року - час поставки за видатковими накладними + 30 банківських днів, відповідно до п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2013 року = 21.02.2013 року по час подачі позовної заяви 02.09.2015 року).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/23199/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/23199/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/23199/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23199/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко