Постанова № 56029724, 18.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року Справа № 904/4134/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів:Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, представник;

представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 року у справі № 904/4134/15

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління земельних ресурсів Виконкому Криворізької міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним з протоколом розбіжностей,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 року у даній справі (головуючий суддя: Ніколенко М.О., судді: Колісник І.І., Забарющий М.І.) позов задоволено. Визнано укладений між Криворізькою міською радою (код 33874388) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (ІНННОМЕР_1) договір оренди земельної ділянки від 21.01.15р., укладеним з протоколом розбіжностей від 21.01.15р. Стягнуто з Криворізької міської ради ( 50101, Дніпропетровськ область , м. Кривий Ріг, код 33874388) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що на підставі рішення Криворізької міської ради від 26.11.14р. № 3147 складено проект договору оренди земельної ділянки площею 0,1455 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, для його оформлення згідно вимог ст. 181 ГК України. Даний проект договору у трьох примірниках отримано Орендарем 13.01.15р. Розглянувши проект договору, позивач 21.01.15р. підписав його, але маючи заперечення щодо його умов (про що в ньому зроблено застереження) склав протокол розбіжностей від 21.01.15р. і в межах двадцятиденного строку, відповідно до фіскального чеку 5002902557726 Укрпошти направив 22.01.15р. року на адресу відповідача один примірник укладеного договору та три примірники протоколу розбіжностей до нього, підписаного ним. Зазначені документи отримано представником відповідача за довіреністю 26.01.15р. Двадцятиденний строк розгляду відповідачем протоколу розбіжностей сплив 15.02.15р.

Розбіжності, які зазначені позивачем в протоколі від 21.01.15 року, залишились неврегульованими. При цьому, відповідач не передав у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими.

Суд послався на частину першу статті 288.1. Податкового кодексу України, у відповідності до якої підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Законодавством не передбачено автоматичної втрати чинності нормативно грошової оцінки земель в наслідок спливу певного періоду часу. Відповідно до ст.18 Закону України "Про оцінку землі", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Отже, згаданим законом не визначено, що після закінчення вказаному у законі періоду нормативна грошова оцінка землі втрачає чинність. Зазначена норма носить суто рекомендаційний характер для актуалізації економічних відносин щодо оренди землі.

Запропонований порядок формування розміру орендної плати, при визначенні якого позивач посилається на ст.18 Закону України "Про оцінку землі", відповідає чинному законодавству.

Не погодившись з рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернулась КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити ФОП ОСОБА_4 задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача посилався на те, що:

- рішення Криворізької міської ради від 26.11.2014р. року №3147 ФОП ОСОБА_4 не виконано, державна реєстрація договору земельної ділянки не здійснена, а отже, договір оренди земельної ділянки є неукладеним;

- рішенням Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» було затверджено нову нормативно грошову оцінку земель міста;

- судом не враховано, що 01.01.2016 року у місті Кривому Розі діятиме нормативна грошова оцінка земель міста (затверджена рішенням міської ради від 24.06.2015р. №3728) і саме починаючи з 01.01.2016р. нарахування орендної плати за землю буде здійснюватися у відповідності до даної нормативної грошової оцінки;

- твердження щодо не заперечення встановлення орендної плати в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки є не обґрунтованим, адже Криворізька міська рада не приймала даного рішення;

- правова позиція щодо можливості застосування до договірних правовідносин 2014 року показника базової вартості 1 кв. м. земель міста, розрахованого та викладеного у відповідній технічній документації 2004 року (рішення ради від 22.12.2004 року №2494), яка втратила свою актуальність з огляду на необхідність її оновлення кожні 5-7 років та неможливості застосування показника базової вартості одного кв. м. земель міста в сумі 240,05 грн. кв. м., розрахованого в 2010 році Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міста, є помилковою.

17.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

17.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

21.01.2016 року до Дніпропетровського апеляційного суду від представника позивача надійшла заява про відвід колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 17.12.2015 року зобов'язано сторін у справі надати нормативне обґрунтування по кожному пункті протоколу розбіжностей від 21.01.2015 року (в своїй редакції), що на думку заявника свідчить про упередженість судової колегії.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про відвід колегії суддів.

04.02.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він, посилаючись на норми чинного законодавства просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

17.02.2016 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судовому засіданні 18.02.2016 року представник позивача надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з'явились. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

18.02.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не може бути скасовано з таких підстав.

Відповідно до витягу з додатка рішення Криворізької міської ради №3147 від 26.11.2014 року продовжено договір оренди земельної ділянку ФОП ОСОБА_4 до 23.04.2019 року (а.с.10).

21.01.2015 року підписано договір оренди земельної ділянки між Криворізькою міською радою (далі-орендодавець) та ФОП ОСОБА_4.(далі-орендар).

У п.1 договору вказано, що орендодавець на підставі рішень міської ради від 26.11.2014 №3147 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови (а.с.11).

На підставі рішення Криворізької міської ради від 26.11.14 № 3147 складено проект договору оренди земельної ділянки, площею 0,1455 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, для його оформлення згідно вимог ст. 181 ГК України. Даний проект договору у трьох примірниках отримано Орендарем 13.01.15р. Розглянувши проект договору, позивач 21.01.15р. підписав його, але, маючи заперечення щодо його умов (про що в ньому зроблено застереження), склав протокол розбіжностей від 21.01.15 і в межах двадцятиденного строку, відповідно до фіскального чеку 5002902557726 Укрпошти направив 22.01.15 року на адресу відповідача один примірник укладеного договору та три примірники протоколу розбіжностей до нього, підписаного ним. Зазначені документи отримано представником відповідача за довіреністю 26.01.15 року. Двадцятиденний строк розгляду відповідачем протоколу розбіжностей сплив 15.02.15 року.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно частини 7 ст.181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Однак, розбіжності, які зазначені позивачем в протоколі від 21.01.15 року, залишились неврегульованими. При цьому, відповідач не передав у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач у своїх запереченнях цих обставин не спростовує, однак вважає, що запропоновані позивачем зміни не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки на даний час на території міста Кривого Рогу нормативна грошова оцінка відсутня, чинним законодавством не передбачено можливості функціонування нормативної грошової оцінки більше ніж 7 років; для визначення ставок земельного податку та орендної плати не можуть бути використані дані грошової оцінки земель міста Кривого Рогу станом на 01.01.04р., які затверджені рішенням Криворізької міської ради від 22.12.04р. №2494, оскільки сплив встановлений законом термін їх застосування; за відсутності нормативно грошової оцінки земель, з урахуванням Податкового кодексу України, застосовуються положення договору оренди. Оскільки відсутня нормативна грошова оцінка земель міста, здійснення нарахування та сплати орендної плати за землю повинно відбуватися на підставі Податкового кодексу України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013р. № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" (зі змінами); а плата за землю в 2015р. справляється відповідно до вимог п.п.12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України із застосуванням ставок земельного податку 2014р. з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,249.

Судом першої інстанції правельно встановлено, що таке твердження не відповідає дійним обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Відповідно до ч.3 ст. 22 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 7 в редакції договору оренди, річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.13р. №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу".

Відповідно до п. 7 в редакції протоколу розбіжностей, за користування земельною ділянкою комунальної власності міста Орендар та Орендодавець встановлюють обов'язкові платежі у формі річної орендної плати, що визначається відповідно до вимог Податкового кодексу як № 5 від її нормативної грошової оцінки у розмірі 13 320,00 грн. на рік.

Розбіжності між сторонами щодо редакції п. 7 договору оренди в частині визначення розміру орендної плати та порядку її обчислення, запропонованої відповідачем, і є причиною виникнення цього спору.

Відповідно до частини першої статті 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За пунктами 288.2, 288.3 цього Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки. За змістом підпункту 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014 року, чинній з 01.04.2014 року) та підпункту 288.5.2. цього ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (абзац третій частини першої статі 13 Закону України "Про оцінку земель").

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з частинами першою - другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За нормативними приписами частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає відповідно до покладених на нього завдань Держземагентство України.

Щодо твердження відповідача що відповідно до п.5 рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.10р. „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" втратило чинність рішення Криворізької міської ради №2494 від 22.12.04р. „Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" то воно є безпідставним, оскільки рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.10р. „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" визнано нечинним постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі №2а-423/10/0408.

Також слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено автоматичної втрати чинності нормативно грошової оцінки земель в наслідок спливу певного періоду часу. Відповідно до ст.18 Закону України "Про оцінку землі", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Згаданим законом не визначено, що після закінчення вказаному у законі періоду, нормативна грошова оцінка землі втрачає чинність. Зазначена норма носить суто рекомендаційний характер для актуалізації економічних відносин щодо оренди землі.

Отже, запропонований порядок формування розміру орендної плати, при визначенні якого позивач посилається на ст.18 Закону України "Про оцінку землі", відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами

(стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» у відповідній редакції).

Крім того, за змістом ст. 93 Земельного кодексу України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

У постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 року у справі №916/2294/14 суд прийшов до висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Обов'язковість висновків Верховного Суду України встановлена ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Доводи скаржника про відсутність державної реєстрації договору не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки договір є укладеним з момента досягнення його істотних умов, а не з момента його державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам апеляційної скарги, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Рішення є законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.1 абз.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 23.03.2012 року).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 року у справі № 904/4134/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2015 року у справі № 904/4134/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 22.02.2016 року.

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков