Рішення № 5602728, 31.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/9231.03.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Бучанської міської ради

до Акціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 2000000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Недашківська І.В.представник за довіреністю № 0409/475 від 01.01.2008 р.;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Бутанська міська рада звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 2000000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.05.2008 року між ним та акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Шевченківської філії банку Вакуленком О.О. укладено договір № 4057/5 про банківський вклад (депозит), відповідно до умов якого позивач зобовязується передати банку вільні грошові кошти, які протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору перераховує на вкладний (депозитний) рахунок у розмірі 9 000 000,00 грн. терміном на 4 місяці з 12 травня 2008 року по 12 вересня 2008 року.

20.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 4057/5 від 12.05.2008 року, відповідно до п. 2 якої позивач збільшує залишок на депозитний рахунок на суму 3 000 000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування зі своїх поточних рахунків, п.1 даної угоди продовжено термін дії договору до 15.01.2009 року. По закінченню терміну дії договору №4057/5 від 12.05.2008 року банк повертає внесену суму вкладникові на рахунок вкладника.

Згідно додаткової угоди датою повернення вкладу є 15.01.2009 року, проте після настання терміну виплати вкладу у сумі 2 000 000,00 грн. відповідач депозитний вклад не повернув.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2009 року порушено провадження у справі № 33/92, розгляд справи призначено на 16.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2009 року продовжено строк розгляду справи, відкладено розгляд справи на 31.03.2009 року у звязку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 31.03.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2009 року. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 2 000000,00 грн., та витрати по сплаті державного мита в сумі 20000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача не зявився, але через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Постановою Правління НБУ № 53 від 06.02.2009 року призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року, та оскільки зобовязання по депозитному договору з позивачем настало до призначення тимчасової адміністрації в банку, тобто до 09.02.2009, то на нього поширюється дія мораторію. Тому, на думку відповідача для задоволення вимог щодо стягнення коштів з банку на даний час відсутні законні підстави.

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на всі рахунки акціонерного комерційного банку «Київ».

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Шевченківської філії банку Вакуленком О.О. та Бучанською міською радою, в особі заступника міського голови з соціально-економічних питань Фальковського В.А. укладено договір №4057/5 про банківський вклад (депозит).

Відповідно до п.1.1 договору № 4057/5 від 12.05.2008 року вкладник, зобовязується передати банку вільні грошові кошти, які протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору (включаючи дату укладення договору), перераховує на вкладний (депозитний) рахунок № 25466704704057 у розмірі 9 000 000,00 грн. терміном на 4 (чотири) місяці з 12 травня 2008 року по 12 вересня 2008 року. Дата повернення вкладу 12 вересня 2008 року.

Згідно з п.2.1 договору № 4057/5 від 12.05.2008 року вкладник передає депозит банку в сумі 9000000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування зі своїх поточних рахунків, а саме з 12 травня 2008 року: № 31523925899008, відкритого в ГУ ДКУ у Київській області, код ЄДРПОУ 04360586, МФО 821018 у сумі 9000000,00 грн., одержувач: Бучанська міська рада.

20.08.2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 5 до договору № 4057/5 про депозитний вклад від 12 травня 2008 року, відповідно до п.1 якої продовжено термін дії договору до 15 січня 2009 року.

Пунктом 2 додаткової угоди № 5 від 20.08.2008 року передбачено, що згідно пункту 2.4.3 та 4.3 договору № 4057/5 від 12.05.2008 року вкладник збільшує залишок на депозитному рахунку № 25466704704057 на суму 3000000,00 грн. Сума вкладу становить 9000000,00 грн. Дата повернення вкладу 15 січня 2009 року.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В матеріалах справи наявна довідка вих. № 84/09-д від 30.03.2009 року за підписом В.о. міського голови та завідувача відділом обліку та звітності позивача, відповідно до якої розмір неповернутого депозитку становить 2 000000,00 грн.

З наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків (про стан виконання п.1.1 депозитного договору № 4057/5 від 12.05.2008 року та додаткової угоди № 5 до депозитного договору № 4057/5) від 30.03.2009 року, який підписаний зі сторони відповідача директором Шевченківської філії банку Вакуленком О.О. та скріплений печаткою, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за неповернутий депозит становить 2000000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 4057/5 про банківський вклад (депозит) від 12.05.2008 року закінчився 15.01.2009 року, а банком суми депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 2 000 000,00 грн. по договору № 4057/5 про банківський вклад (депозит) від 12.05.2008 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Бучанської міської ради (08110, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12, р/р 31426000899008, р/р 31522777899008 в УДК Київської обл., МФО 821018; код ЄДРПОУ 04360586) суму вкладу в розмірі 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання: 17.04.2009 року.