Рішення № 56027215, 10.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р.Справа № 916/4929/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1 .

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 16-16 від 26.01.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт до товариства з обмеженою відповідальністю „Портінвест Лоджистік про стягнення 17 095,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт (далі по тексту ДП „Іллічівський морський торговельний порт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Портінвест Лоджистік (далі по тексту ТОВ „Портінвест Лоджистік) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 17 095,66 грн., яка складається з трьох відсотків річних в сумі 538,90 грн., збитків від інфляції в сумі 6 067,70 грн. та пені в сумі 10 489,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про стафірування/розстафірування контейнерів у порту і надання інших супутних послуг при перевалці вантажів у контейнерах № 388/ст від 30.12.2014р. зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.12.2014р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт (Порт) та ТОВ „Портінвест Лоджистік (Вантажовласник) було укладено договір про стафірування/розстафірування контейнерів у порту і надання інших супутних послуг при перевалці вантажів у контейнерах № 388/ст (далі по тексту договір № 388/ст від 30.12.2014р.), у відповідності до п.п. 1.1, 7.1 якого Порт вивантажує із залізничних вагонів/автотранспорту завезену Вантажовласником, у погоджених з Портом обємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу Вантажовласника, документально оформлює та завантажує у контейнери (стафірування) і/або вивантажує із контейнерів, документально оформлює та завантажує в залізничні вагони/автотранспорт (розстафірування) чавун, вугілля, урду за заявкою Вантажовласника, погодженою з Портом, силами та засобами Порту, а Вантажовласник планує до стафірування/розстафірування 78000 тон вантажу / 3900 контейнерів (20 та 40-футові) та зобовязується оплатити надані йому Портом послуги в погодженому цим договором порядку. Даний договір набуває чинності з 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015р.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виходячи зі змісту положень п.п. 3.1 3.4. договору № 388/ст від 30.12.2014р. факто м виконання Портом робіт (послуг) є підписаний акт наданих послуг. Заявки Вантажовласника на послуги, надані Портом, і акти наданих послуг повинні підписуватись вповноваженими представниками Вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видане Вантажовласником доручення. На підставі заявки та акта наданих послуг Портом формується рахунок на оплату та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 8 діб після робіт з завантаження вантажу в контейнери або вивантаження вантажу з контейнерів. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг. Підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Портом послуг на користь Вантажовласника.

Як свідчать наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № Э/833 від 27.01.2015р., № Т/2 255 від 20.02.2015р., № Т/2 256 від 20.02.2015р., № Т/3 від 10.03.2015р., № Т/3 від 10.03.2015р., № Т/5 від 21.04.2015р., № Т/6 від 30.04.2015р., № Т/7 від 27.05.2015р., № Т/8 від 30.06.2015р., факт складання та підписання яких був визнаний відповідачем по справі, на виконання умов договору № 388/ст від 30.12.2014р. позивачем було надано, а ТОВ „Портінвест Лоджистік було прийнято послуги, передбачені умовами вказаного договору, на загальну суму 682 351,75 грн. без ПДВ. З метою отримання плати за вказані послуги ДП „Іллічівський морський торговельний порт було виставлено відповідачу відповідні рахунки.

Згідно з п. 3.5 договору № 388/ст від 30.12.2014р. Вантажовласник зобовязаний провести оплату отриманих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання Портом послуг.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив повну оплату вартості наданих позивачем протягом спірного періоду послуг із недотриманням термінів здійснення платежів, що є порушенням грошових зобовязань, що випливають із умов договору № 388/ст від 30.12.2014р. Вказаний факт відповідачем спростований не був.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг останнім в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Портінвест Лоджистік до сплати 3% річних в сумі 538,90грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Портінвест Лоджистік трьох відсотків річних в сумі 538,90 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на норми ст. 625 ЦК України відповідачу до сплати було нараховано також збитки від інфляції в сумі 6 067,70 грн., перевіривши розрахунок яких, суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця червня.

В той же час, у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведеним вимогам здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції не відповідає, оскільки позивачем було необґрунтовано здійснено нарахування збитків від інфляції щодо заборгованості, що була погашена станом на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Викладене свідчить про неправомірність здіснення позивачем нарахувань збитків від інфляції у спірних правовідносинах, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні відповідної частини позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 6.5 договору № 388/ст від 30.12.2014р. передбачено, що за порушення строків сплати, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.

З посиланням на положення п. 6.5 договору № 388/ст від 30.12.2014р. позивачем було нараховано ТОВ „Портінвест Лоджистік до сплати пеню в сумі 10 489,06 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафної санкції, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у звязку зі чим, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені в сумі 10 489,06 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Портінвест Лоджистік перед ДП „Іллічівський морський торговельний порт в загальній сумі 11 027,96 грн., яка складається із трьох відсотків річних в сумі 538,90 грн. та пені в сумі 10 489,09 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову ДП „Іллічівський морський торговельний порт на суму 11 027,96 грн. Таким чином, з ТОВ „Портінвест Лоджистік слід стягнути на користь позивача три відсотки річних в сумі 538,90 грн. та пеню в сумі 10 489,06 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 612, 615, 617, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, ГК України,

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Портінвест Лоджистік /68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 9/1, код ЄДРПОУ 36978722/ на користь державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672/ три відсотки річних в сумі 538 грн. 90 коп. /пятсот тридцять вісім грн. 90 коп./, пеню в сумі 10 489 грн. 06 коп. /десять тисяч чотириста вісімдесят девять грн. 06 коп./, судовий збір в сумі 785 грн. 70 коп. /сімсот вісімдесят пять грн. 70 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.02.2016р.

Суддя С.П. Желєзна