Рішення № 56026769, 18.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2016 року Справа № 913/1222/15

Провадження №1/913/1222/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

до Малого приватного підприємства Аштарак, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 28 164 грн. 37 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2016 № 29;

від відповідача представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 6696 грн. 77 коп. за розрахунковий період липень 2015 року, 3% річних в сумі 110 грн. 55 коп. за період з 24.07.2015 по 27.11.2015, пені у сумі 1792 грн. 14 коп. за період з 24.07.2015 по 27.11.2015, а також не облікованої електроенергії у сумі 13044 грн. 73 коп. та двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії у сумі 6520 грн. 18 коп. на підставі договору про постачання електричної енергії від 02.09.2011 № 438 (далі Договір).

Позивач, посилаючись на статтю 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтю 625 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі Договору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.12.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.01.2016.

У судове засідання 14.01.2016 відповідач не прибув, електронною поштою надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття у засідання через погодні умови.

Позивач подав заяву від 14.01.2016 про уточнення змісту позову, а саме: 4-го абзацу на 4-ій сторінці позовної заяви у сумі рахунку від 16.07.2015 та суми часткової оплати. Так, через допущену описку позивач просить замість цифр 8242,38 грн. читати 7899,06 грн., а замість 2071,90 грн. 1202,29 грн.. Вказане уточнення прийняте судом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2016 розгляд справи відкладено на 03.02.2016. Ухвалою від 03.02.16 справу відкладено до 18.02.16.

Відповідач не забезпечив участь свого уповноваженого представника у вказані судові засідання, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 02.09.11 №438 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобовязався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобовязався оплачувати використання електромереж позивача на підставі предявленого останнім рахунку протягом 5 днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за не обліковану електроенергію споживач (відповідач) зобовязаній здійснити на підставі наданого постачальником (позивачем) рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 9.

Додатковою угодою до договору від 16.09.13 встановлено загальну дозволену потужність для забезпечення потреб електроустановок 24,86кВт. Договірна величина споживання електроенергії на період з 15.06.15 по 15.07.15 встановлена 200кВт/годину (згідно власної заяви споживача, а.с. 46, та повідомлення постачальника, а.с.47).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору, позивач забезпечив передачу активної електроенергії відповідачеві в період липня 2015 року, про що відповідачу надіслано рахунок від 16.07.15 № 438/7/1 для оплати вартості спожитої активної електроенергії на суму 7899,06грн., який відповідач зобовязаній був оплатити до 23.07.15. Відповідач оплатив рахунок 20.07.15 на суму 1500грн. і позивач частково зарахував даний платіж (на суму 1202,29грн.) як погашення боргу за липень 2015 року. Так, борг за рахунком від 16.07.15 № 438/7/1 дорівнює 6696,77грн. за 4573кВТ. Даний факт підтверджено матеріалами справи (в тому числі документами, наданими позивачем в судовому засіданні 18.02.16: банківською випискою від 20.07.15 і додатковим розрахунком позовних вимог).

Таким чином, відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 02.09.11 №438 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію за вказаний термін липень 2015 рік, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 6696,77грн. за активну електроенергію (у відповідності до умов договору).

Крім того, за несвоєчасне виконання обовязків по оплаті спожитої активної електроенергії, позивачем заявлено до стягнення 3% у розмірі 73,02грн. за період з 24.07.15 по 27.11.15, та пеню в сумі 1241,76грн. за той же період (згідно розрахунку позивача на а.с.54).

У ході проведення працівниками позивача 24.06.15 перевірки дотримання вимог «Правил користування електричною енергією» /далі - Правила/, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 за № 28, було встановлено факт порушення відповідачем, як споживачем електроенергії, вимог Закону України «Про електроенергетику» та приписів п.п.3, 31 Правил - облік електроенергії лічильниками без пломбування та пошкодження (зрив) пломб на засобах обліку електроенергії, про що повноважними представниками позивача в присутності відповідача було складено відповідний акт від 24.06.15. № 000104 /далі - Акт/. Акт складений в присутності споживача директора підприємства ОСОБА_2

В акті містяться відомості про показники приладів обліку електроенергії споживача, про стан пошкоджених пломб та дати повірки лічильника, а також дані щодо дати, часу та місця проведення засідання комісії з розгляду акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був присутнім при складанні акту і отримав один примірник акту, тобто, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання комісії з розгляду акту.

На підставі акту, комісією Старобільського РЕМ було прийнято рішення, оформлене протоколом від 23.09.15 №4 щодо нарахування відповідачу обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем вимог Закону і Правил. Розрахунок проведено з застосуванням Методики, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006№ 562. Протокол засідання комісії з розгляду акту, розрахунок збитків на суму 13044,73грн. та рахунок на їх оплату вручено відповідачу особисто, про що у вказаних документах мається особистий підпис.

Протягом встановлених Правилами і договором 30 днів відповідач не оплатив вартість не облікованої електроенергії, не оскаржив рішення комісії позивача до суду, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача 13044,73грн. вартість необлікованої електроенергії.

Крім того, за несвоєчасну оплату рахунку від 23.09.15 №438/9/2 на сплату вартості необлікованої електроенергії на суму 13044,73грн. позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 550,38грн. за період з 24.10.15 по 27.11.15 і 3% річних в сумі 37,53грн. за той же період.

До стягнення також заявлено двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії у сумі 6520 грн. 18 коп. Позов в цій частині мотивовано порушенням відповідачем умов договору та вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику», згідно яких встановлено, що у разі споживання електроенергії понад договірну величину, споживач зобовязаний сплатити двократну вартість різниці між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною.

Згідно заяви відповідача від 17.06.15, в якій він просить постачальника електроенергії (позивача) встановити розмір електроенергії на липень 2015 року 200кВт, позивач надіслав повідомлення відповідачеві, в якому встановив договірну величину споживання електроенергії у розмірі 200 кВт. З акту про зняття розрахункових засобів обліку електроенергії від 15.06.15 (а.с.48) вбачається, що на день складання цього акту показники лічильника 025180кВт. В акті про порушення від 24.06.15 №000104 встановлено, що на день складання цього акту 029549кВт. Таким чином, після встановлення 17.06.15 сторонами правовідносин договірної величини електроенергії 200кВт, відповідач протягом періоду з 17.06.15 по 24.06.15 спожив 4369кВТ електроенергії, втрати електроенергії в мережах споживача 53кВт (з розрахунку, наданого позивачем 18.02.16 в судовому засіданні), і 119кВт показники нового лічильника за актом від 15.07.15, а.с.49 (4369+119+53-200=4341кВт підлягає оплаті у двократному розмірі). Відповідачу видано рахунок від 16.07.15 №438/7/4 на суму 6520,18грн.

Відповідач вказаний рахунок не оплатив, у звязку з чим позивач просить стягнути борг в сумі 6520,18грн. у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ст.ст.174,193 ГК України, ст.ст.526,629,901-903 ЦК України встановлено обовязок відповідача виконувати умови укладеного договору належним чином і у повному обсязі оплатити позивачу надану послугу по постачанню електроенергії. Договором на постачання електроенергії від 02.09.11 №438, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості спожитої електроенергії і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Позивач належним чином довів суду факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду липня 2015 року, факт отримання відповідачем рахунка від 16.07.15 №438/7/1 на оплату використаної електроенергії на суму 7899,06грн. Таким чином, позивач виконав свої обовязки перед відповідачем у відповідності до умов договору на постачання електроенергії від -02.09.11 №438 та вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статті 901-903 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті послуг у відповідності до умов договору. При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії - за спожиту активну електричну енергію у сумі 6696,77грн. за період липня 2015 року, чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії в частині оплати спожитої активної електроенергії.

За таких підстав позовні вимоги в частині боргу за спожиту активну електричну енергію у сумі 6696,77грн. за період липня 2015 року слід задовольнити.

Стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії цілком обґрунтовані і дані вимоги відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора (позивача) зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань з простроченої суми за весь час прострочення. При вирішенні спору по суті, суд врахував порядок оплати, встановлений договором, та документи про оплату відповідачем електроенергії в спірний період, згідно яких відповідач оплачував електроенергію в авансовому порядку з відповідним призначенням платежу. Документи надані представником позивача до справи, в тому числі у судовому засіданні 18.02.16.

Тому, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 73,02грн. за період з 24.07.15 по 27.11.15 слід задовольнити.

Позов в частині заявленої до стягнення пені в сумі 1241,76грн. за період з 24.07.15 по 27.11.15 за несвоєчасне виконання обовязку по оплаті за постачання електроенергії у вказаному періоді заявлено правомірно і обґрунтовано приписами ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України та умовами договору - за несвоєчасну оплату рахунків по активній електроенергії та рахунків на оплату перетікання реактивної електроенергії споживач (відповідач) зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період , за який сплачується пеня. Враховуючи викладене, пеня за несвоєчасну оплату рахунку від 16.07.15 №438/7/1 на оплату використаної електроенергії на суму 7899,06грн. в сумі 1241,76грн. за період з 24.07.15 по 27.11.15 підлягає до задоволення.

Позов в частині стягнення не облікованої електроенергії в сумі 13044,73грн. підлягає до задоволення на підставі приписів п.п. 3.3, 31, 6.42 Правил, п.п. 2.1, 2.5 Методики, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст.235,257 ГК України, оскільки відповідач порушив цілісність пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акту про пломбування і зобовязаний нести відповідальність за дане правопорушення у встановленому законом порядку у вигляді обовязку сплатити розмір оперативно-господарської санкції за порушення в сфері споживання та обліку електроенергії. (Правова позиція ВГСУ стосовно визначення вартості необлікованої електроенергії як оперативно-правової санкції викладена в постанові від 16.04.15 № 910/24911/14.)

Доказом порушення відповідачем правил про цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) є акт про порушення від 24.06.15 №000104, складений повноважними представниками позивача в присутності представника відповідача. Розрахунок збитків в результаті споживання електроенергії з лічильником, на якому порушено пломби, виконано позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору на постачання електроенергії від 02.09.11 №438, укладеного між сторонами, а також з обраним сторонами коефіцієнтом використання струймоприймачів. Вартість не облікованої електроенергії за розрахунком позивача дорівнює 13044,73грн.

Не облікована (недоврахована) електрична енергія це обсяг електроенергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно (п. 1.2 Правил). Пошкодження або відсутність пломб є окремим порушенням Правил і спеціальними нормативними актами в сфері електроенергетики (вказані вище) передбачене проведення донарахування вартості не облікованої електроенергії за порушення пломб (постанова ВГСУ від 06.09.12 №25/5005/16422/2011).

Позов в частині стягнення пені в сумі 550,38грн. за період з 24.10.15 по 27.11.15 і 3% річних в сумі 37,53грн. за той же період за несвоєчасну оплату рахунку від 23.09.15 №438/9/2 на сплату вартості необлікованої електроенергії на суму 13044,73грн. слід залишити без задоволення, оскільки стягнення неустойки у вигляді пені (ст.549 ЦК України, ст.232 ГК України) та 3% річних в порядку ст.625 ЦК України за несплату оперативно-господарської санкції у строк, в який вимагає управнена сторона, законом не передбачено. Оперативно-господарська санкція не є грошовим зобовязанням в розумінні ст.ст.173,174 ГК України, ст.ст.509,510 ЦК України і не є основним боргом відповідача перед позивачем, оскільки оплата оперативно-господарсько-правової санкції вчиняється не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а за порушення субєктом господарювання господарського зобовязання і є заходом оперативного впливу на правопорушника (ч.1 ст.235 ГК України).

Позов в частині стягнення двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії у сумі 6520 грн. 18 коп. слід задовольнити на підставі договору про постачання електричної енергії від 02.09.2011 № 438 та на підставі приписів ст.26 Закону України «Про електроенергетику», оскільки відповідач має нести відповідальність за перевищення договірної величини при використанні електроенергії.

Розрахунок позивача даної позовної вимоги відповідає загальному правилу визначення обсягу позадоговірної величини, згідно якого відповідач повинен сплатити вартість використаної електроенергії за обсяг, обумовлений договором 200кВТ, та двократну вартість електроенергії за обсяг, що дорівнює різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії - 4341кВт. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 06.12.10 №6/75).

За таких підстав позов слід задовольнити частково з віднесенням на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, п.п. 3.3, 31, 6.42 Правил, п.п. 2.1, 2.5 Методики, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст.173,174,232,235,257 ГК України, ст.ст. 509,510,526,549,610,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,44-49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства Аштарак, м. Старобільськ Луганської області, вул. Кірова, 2, ід. код 24189462 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ, квартал Гайового, 35 «а», ід. код 31443937 (адреса для листування: м. Старобільськ Луганської області, вул. Горького, 123) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 6696 грн. 77 коп., вартість не облікованої електроенергії у сумі 13044 грн. 73 коп., двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії у сумі 6520 грн. 18 коп. на р/р № 26030306906 в філії ЛОУ ВАТ «Ощадбанку», МФО 304665; 3% річних в сумі 73,02грн., пеню в сумі 1241,76грн. на р/р 26007431852 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805, судовий збір в сумі 1192,58 грн. видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Рішення підписане 23.02.16.

Суддя Р. Шеліхіна