Ухвала суду № 56023864, 11.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2495/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Гуменюк А.І.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Вугілля України» - Вовченка Олексія Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь ОСОБА_2 66 067 грн. 62 коп.

Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь держави судовий збір у розмірі 660 грн. 68 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ДП «Вугілля України» - Вовченко Олексій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.09.2010 року вона працює у відповідача у відокремленому підрозділі Галузевий інформаційно - розрахунковий центр» (ГІРЦ) на посаді начальника аналітичного відділу. Оскільки зазначений підрозділ не є юридичною особою, за зобов'язаннями відокремленого підрозділу відповідає відповідач. Позивач вказує, що, починаючи з 01 листопада 2014 року до 31 січня 2015 року їй нараховується, але не виплачується заробітна плата, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 213 грн. 36 коп.

Також зазначає, що за спірний період їй мала бути виплачена премія, розмір якої за її підрахунками становить 8 662 грн. 54 коп.

Позивач вважає, що невиплатою заробітної плати їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 8 000 грн.

Просить суд, з урахуванням збільшення позовних вимог, ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 листопада 2014 року по 31 травня 2015 у розмірі 46 941 грн. 71 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 31 травня 2015 року по 12 серпня 2015 року у розмірі 18 125 грн. 91 коп., моральну шкоду у розмірі 8000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач з 01 вересня 2010 року працювала у відповідача, а саме - у відокремленому підрозділі «ГІРЦ» на посаді начальника аналітичного відділу.

Як вбачається з витягу з трудової книжки позивача, останню було звільнено 31 травня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією відокремленого підрозділу на виконання наказу ДП «Вугілля України» від 01.04.2015 року № 12 (а.с. 98,100).

З Положення про Відокремлений підрозділ «ГІРЦ», затвердженого наказом ДП «Вугілля України» від 21 вересня 2010 року № 49, вбачається, що підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і завдання в межах цього Положення і Статуту підприємства (п.п.3.2), керується у своїй діяльності чинним законодавством України, цим Положенням, статутом Підприємства, внутрішніми нормативними документами Підприємства, колективним договором Підприємства з врахуванням особливостей, викладених у документах, складених підрозділом та затверджених керівником Підприємства.

Відповідно до ст. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається із довідки від 08 червня 2015 року № 120/15, станом на 01 червня 2015 року позивачу нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року у сумі 46 941 грн.71 коп. (а.с.102).

Положеннями ст. 115 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем протиправно не виплачено заробітну плату позивачу, а позовна вимога в частині щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 46 941 грн. 71 коп. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Трудове законодавство виходить з принципу презумпції невинуватості працівника, тобто не можна застосовувати до працівника негативних заходів без належних та допустимих на те доказів.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги не проведення Відповідачем розрахунку із Позивачем у період з 01 червня 2015 року по 12 серпня 2015 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення позовної вимоги в частині щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день розрахунку, розмір якого станом на 12 серпня 2015 року складає 18 125 грн. 91 коп.

Щодо стягнення моральної шкоди, то, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в результаті несвоєчасної виплати відповідачем заборгованості по заробітній платі позивач зазнала душевних страждань, матеріальних труднощів, що призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків, і вірно оцінив завдану їй моральну шкоду у суму 1000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що листами від 28.11.2014 року № 2378/4 та від 02.12.2014 року № 2768/15 ДП «Вугілля України» надавало рекомендації керівнику відокремленого підрозділу «ГІРЦ» щодо оптимізації з 01 січня 2015 року структури підрозділу шляхом звільнення відповідно до чинного законодавства України працівників сектору збору інформації, працевлаштування яких неможливе, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані листи не є доказом припинення трудових відносин з позивачем і не звільняють відповідача від обов'язку по виплаті позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також завданої позивачу моральної шкоди.

Твердження апеляційної скарги про те, що позивачка фактично не виконувала свої посадові обов'язки, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, наказом від 01.04.2015 року №12 «Про ліквідацію ВП «ГІРЦ» «Вугілля України» і звільнення усіх працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України до 01 червня 2015 року.

Зі змісту наказу виходить, що відповідач визнавав позивачку такою, що виконує свої трудові обов'язки до дня ліквідації ВП «ГІРЦ», тобто, до 31.05.2015 року. При цьому, якщо заборгованість позивачці по заробітній платі не була виплачена ВП»ГІРЦ», то цей обов'язок, як вважає позивачка, правомірно повинен бути покладений на вищестоячу юридичну особу, якою є відповідач.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Вугілля України» - Вовченка Олексія Сергійовича - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді