Ухвала суду № 56023856, 11.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2678/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Луценко О.М.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» суму страхового відшкодування в розмірі 29 865 грн. 81 коп. та судовий збір в розмірі 298 грн. 66 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У січні 2015 року ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з неї на користь ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» майнову шкоду в розмірі 29865 грн. 81 коп. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.06.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого був застрахований транспортний засіб «Nissan», д.н.з.НОМЕР_1.

12.01.2013 року на перехресті вул. Волинської та Антонова в м. Києві з вини ОСОБА_1 відбулася ДТП, в результаті якої сталось зіткнення автомобілів «Nissan», д.н.з.НОМЕР_1, під керування відповідача, та «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 В результаті зіткнення останньому було завдано матеріальну шкоду, яка згідно висновку спеціаліста становить 36450 грн. 97 коп.

ПАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 29865 грн. 81 коп.

Просить суд стягнути вищевказану суму з відповідача в порядку регресу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Судом встановлено, що 12. 01. 2013 року на перехресті вул. Волинської та Антонова в м. Києві відбулася ДТП, в результаті якої сталось зіткнення автомобілів «Nissan», д.н.з.НОМЕР_1, під керування відповідача, та «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ПостановоюСолом'янського районного суду м. Києва від 11.02.2013 року ОСОБА_1 визнано винною за ст. 124 КУпАП (а.с.8).

Внаслідок спричинених механічних пошкоджень власнику автомобіля «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2, завдано матеріальних збитків на суму 36450 грн. 90 коп. (а.с.34-37).

Страховим актом №45697/1 від 15.04.2013 року подію ДТП визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 29865 грн. 81 коп.

Відповідно до платіжного доручення № 4198 13.05.2013 року ПАТ «СК Брокбізнес» виплачено ОСОБА_3 суму страхового відшкодування 29 865 грн. (а.с.12, 13).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у справі № 6-1цс14, зазначено, що: «виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011 року по 8 січня 2012 року), у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову».

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний «невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Таким чином, виходячи з вимог зазначеної статті Закону, водій транспортного засобу,причетний до ДТП, зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово надати страховику:

1. Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБУ зразка.

2. Відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу.

3. Відомості про місцезнаходження пошкодженого майна.

4. Контактний телефон та свою адресу.

Тобто, відповідач повинна була письмово надати позивачу, крім повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБУ зразка, також (окремо від зазначеного повідомлення) відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу, відомості про місцезнаходження пошкодженого майна та контактний телефон та свою адресу.

Як вірно встановлено судом, відповідач не виконала вимоги Закону та не надала письмово позивачу у встановлений законом строк, зокрема, зазначені відомості та контактний телефон та свою адресу, тому позивач, керуючись вимогами ст. 38 Закону, мав право звернутися до суду з регресним позовом до відповідача та вимагати сплати страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги щодо визначення поважною причину неповідомлення відповідачем позивача у зв'язку з ненаданням позивачем відповідного повідомлення колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене повідомлення не є бланком суворої звітності.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надала позивачу письмового повідомлення з інформацією, яка була необхідна позивачу для дослідження всіх обставин ДТП.

Крім того, позивач не визнав факт ненадання зазначеного бланку відповідачу, а відповідач не надав доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, що позивач не надав їй зазначений бланк.

Крім цього, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБУ зразка, не є документом суворої звітності і є у відкритому доступі в мережі інтернет, тому законом не передбачено ведення реєстру надання зазначених бланків страхувальникам.

Також, чинним законодавством України не передбачено зазначення у полісі обов'язкового страхування відмітки про надання страхувальникам повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого МТСБУ зразка, тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів також не приймає до уваги.

Відповідно до п. 1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Отже, положення Закону передбачають право подання регресного позову до відповідача саме після здійснення виплати страхового відшкодування потерпілому, а не після фактичного отримання потерпілим страхового відшкодування, як слідує з доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив виплати страхового відшкодування на рахунок потерпілого ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням від 13 травня 2013 року №4198 та відомістю від 13 травня 2013 року №790 (а.с.12, 13).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно п.1.21. Постанови Національного Банку України від 21.01.2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» платник, якщо це передбачено договором між банком і платником, має право перерахувати кошти на рахунок банку для подальшого їх переказу цим банком на рахунки отримувачів у порядку, визначеному договором. Банк ініціює переказ цих коштів на підставі власних розрахункових документів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в платіжному дорученні № 4198 стоїть відмітка банку про проведення платежу на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль», а в призначенні платежу зазначено, що платіж здійснено згідно відомості № 790 від 13.05.2013 року. В зазначеній відомості, що є додатком до договору, укладеного між позивачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль», визначені потерпілий та сума страхового відшкодування, що була сплачена йому позивачем.

Враховуючи те, що зазначені розрахункові документи містять всі необхідні реквізити та підписи перших осіб позивача, скріплених печаткою, суд правомірно визнав доведеним факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілому, що є однією із необхідних підстав виникнення регресної вимоги до відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді