Рішення № 56021002, 15.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/509/15-ц Провадження № 22-ц/772/445/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 43 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Нікушина В.П., Луценка В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участі представників апелянтів, сторін у справі ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляцій-ного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього сина

ОСОБА_6 до ОСОБА_4 Анатолі-

йовича, Крижопільської селищної ради Вінницької області за участі тре-

тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на

стороні позивачки служби у справах дітей Крижопільської районної дер-

жавної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим

приміщенням,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користу-вання житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2015 року ОСОБА_2 звернулася в Крижопільський районний суд Вінницької області з позовом у своїх інтересах та в інтересах неповноліт-нього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення пере-шкод у користуванні житловим приміщенням ( а. с. 2-4 ), посилаючись на те, що сторони у справі, шлюб між якими розірваний в жовтні 2014 року, разом з сином зареєстровані і мешкають в квартирі АДРЕСА_1, що належить до комунальної власності. З січня 2015 року відповідач чинить перешкоди позивачці та синові у користуванні житлом, не впускає їх у квартиру, через що вони вимушені мешкати у знайо-мих та звернутися в суд з даною вимогою.

17 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся у Крижопільський ра-йонний суд Вінницької області із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про ви-знання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації (а. с. 33). Позов мотивований наступним. Спірну квартиру у 1991 році отримала йо-го мати на склад сімї з чотирьох осіб. Після реєстрації у 1999 році шлюбу з ОСОБА_7 остання також вселилася в цю квартиру, у цьому ж році в по-дружжя народився син ОСОБА_8. В жовтні 2014 році шлюб між сторонами у справі був розірваний, після чого ОСОБА_2 з сином добровільно вибули на постійне місце проживання в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1, придбану нею в особисту власність. За таких обставин ОСОБА_4 на підставі ст. 107 ЖК України просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою, зняти її з реєстрації у цьому помешканні ( а. с. 33 ).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року ( а. с. 42 ) обидві справи обєднані в одне провадження.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 листо-пада 2015 року ( а.с. 174 ) до участі в справі за первісним позовом ОСОБА_2, враховуючи належність спірного житла до комунальної власності, в яко-сті відповідача залучена Крижопільська селищна рада Вінницької області.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 гру-дня 2015 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 відмовлено ( а. с. 210-212 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, обидві сто-рони у справі оскаржують його в апеляційному порядку, кожна просить скасув-ати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та залиши-ти в силі судове рішення в частині відмови у позові відповідача.

ОСОБА_2 вважає неправомірним судове рішення щодо відмови в її ви-могах до ОСОБА_4 про зобовязання останнього усунути перешкоди в користуванні квартирою їй та синові шляхом забезпечення вільного доступу до помешкання і передачі ключів від вхідних дверей; посилається на вселення в квартиру на законних підставах, вчинення ОСОБА_4 реальних пе-решкод їй з дитиною в користуванні житлом за призначенням. Натомість від-мову у зустрічному позові ОСОБА_4 вважає правомірною, такою, що грунтується на вимогах закону.

Апелянт ОСОБА_4 у власній апеляційній скарзі підкреслює за-конність і обрунтованість, на його думку, рішення суду в частині відмови у за-доволенні позову ОСОБА_2 Щодо відмови у задоволенні його позовних вимог вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим через неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуально-го права ( а. с. 213-217 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на обидві апеля-ційні скарги представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає безу-мовному задоволенню; апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги ци-вільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рі-шення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими до-казами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне зясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, воно є незаконним, необгрунтованим в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, ухваленим в цій частині всупереч норм матеріального права, що регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.

З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні щодо вимог первісної позивачки, погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного зясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інс-танції, крім іншого, дійшов безпідставного висновку, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 не являються квартиронаймачами спірного помешкання, тому у них відсутні правові підстави для звернення в суд з позовом про усунен-ня перешкод одне одному в користуванні житловим приміщенням. Судом вста-новлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 44,21 кв.м., згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 червня 2015 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Крижо-пільської селищної ради Вінницької області від 29 травня 2015 року № 40, є власністю територіальної громади смт. Крижопіль в особі Крижопільської се-лищної ради, тобто відноситься до комунальної форми власності ( а. с. 147). Особи, на законних підставах зареєстровані в цій квартирі, якими є сторони у справі та їхній неповнолітній син ( а. с. 6-8, 26, 36, 39, 66 ), є квартиронаймача-ми житла у власника - селищної ради.

Посилання суду першої інстанції при вирішенні заявлених взаємних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на норми статті 391 ЦК України є по-милковим, свідчить про неправильне застосування до правовідносин, що ма-ють місце, норм матеріального права, оскільки спірне помешкання не перебу-ває у власності сторін у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_6 27 січня 2015 року вибули із спірної квартири. Суд зазначив, що добровільне вибуття вказаних осіб з цього помешкання підтверджується її заявами до ДП «Крижопільводоканал», ПАТ «Вінницяобленерго» в особі Крижопільських електричних мереж, до ЦОА № 8 Вінницької філії «Укртелекому» про припи-нення надання послуг і нарахувань за надавані послуги у звязку з її непрожи-ванням у спірній квартирі, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, зробленим за непра-вильної оцінки фактичних обставин справи, без врахування обєктивних, ре-ально існуючих доказів.

З матеріалів справи вбачається, ніким з осіб, котрі беруть участь у справі, не оспорюється, що у 2013 році мала місце приватизація квартири АДРЕСА_3 С.А. та неповнолітнім сином ОСОБА_12, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 11 липня 2003 року, видане на підставі рішення виконкому Крижопільської селищної ради від 29 травня 2003 року № 132. Згідно даного свідоцтва ОСОБА_13 та син ОСОБА_6 були власниками цього житла в рівних частках, по 1/2 кожний ( а. с. 51-52 ). Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2015 ро-ку рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року було скасоване та ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4: визнано незаконним та скасоване рішення вико-навчого комітету Крижопільської селищної ради Вінницької області від 29 травня 2003 року № 132 в частині безоплатної передачі ОСОБА_2 квар-тири № 35 в будинку № 15 по вул. Крупської в смт. Крижополі Вінницької об-ласті; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 11 липня 2003 року, видане виконкомом Крижопільської селищної ради, яке посвідчува-ло, що квартира АДРЕСА_4 на-лежала на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 та члену її сімї ОСОБА_6 в рівних частках. У позові ОСОБА_14 ( матері ОСОБА_4 ) про визнання недійсним рішення виконкому Крижо-пільської селищної ради про приватизацію квартири та скасування свідоцтва про право власності на квартиру - відмовлено ( а. с. 131-133 ).

Матеріалами справи, викладеними обставинами доводиться, що лише в кін- ці січня 2015 року ОСОБА_2 та неповнолітній син на підставі судового рі-шення втратили право приватної власності на спірну квартиру, що, очевидно, потягло зміну їхнього правового статусу відносно цього житла.

Судом встановлено, що між сторонами у справі склалися негативні стосун-ки. З серпня 2014 року ( ще до розірвання у жовтні 2014 року шлюбу ) мали мі-сце неодноразові випадки сварок, скандалів між ОСОБА_2 та ОСОБА_15, під час яких, як встановлено працівниками міліції, останній вислов-лювався до ОСОБА_2 та сина нецензурними словами, погрожував фізич-ною розправою, вигонив їх з помешкання, на зауваження правоохоронців не реагував. ОСОБА_4 неодноразово притягувався за неправомірні дії щодо членів сімї до адміністративної відповідальності, відносно нього засто-совувалися захисні приписи. Нанесення ОСОБА_4 первісній пози-вачці та синові тілесних ушкоджень підтверджується висновками експерта, що містяться в матеріалах справи ( а. с. 54-63 ). Крім цього, сторони у справі не оспорюють, що в січні 2015 року замок вхідних дверей спірної квартири ОСОБА_16 був змінений.

За таких обставин вбачаються логічними та небезпідставними вимушені дії ОСОБА_2 щодо зміни місця проживання разом із сином.

З огляду на викладене неможливо визнати доведеним твердження ОСОБА_17 про те, що його колишня дружина та син добровільно вибули зі спірної квартири на постійне місце проживання в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_2. Належних і допустимих доказів наявності вказаної квартири у приватній власності чи користуванні ОСОБА_2 суду не представлено. Не є такими доказами й звернення ОСОБА_2 до підприємств, установ та організацій, які надають житлово-комунальні по-слуги, із заявами про припинення надання цих послуг у звязку з її непрожи-ванням у спірній квартирі. Слід мати на увазі, що такі звернення первісної по-зивачки мали місце в січні 2015 року, тобто одразу після ухвалення Крижопі-льським районним судом Вінницької області рішення від 24 грудня 2014 року про задоволення позову ОСОБА_4 щодо визнання незаконним і ска-сування рішення виконавчого комітету Крижопільської селищної ради Вінни-цької області від 29 травня 2003 року № 132 в частині безоплатної передачі ОСОБА_7 спірної квартири, визнання недійсним свідоцтва про її та синове право власності на це житло. Первісна позивачка дійсно зазначала у згаданих зверненнях, що змінила місце проживання, однак не вказувала, що це інше мі-сце мешкання є постійним. Навпаки, у заяві від 30.01.2015 року вона зазначила, що переоформити договір на користування електроенергією в квартирі АДРЕСА_5 слід з неї на ОСОБА_4 у звязку з судовим рішенням ( а. с. 41, 110-111 ).

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обєктивне встановлення під час розгляду справи неспростованого факту створення пер-вісній позивачці та синові сторін у справі штучних перешкод у користуванні спірною квартирою, куди ОСОБА_2 вселилася на законних підставах і де народився син ОСОБА_8, та якою вони не можуть користуватися за призначен-ням у звязку зі зміною у січні 2015 року ОСОБА_4 замка вхідних дверей помешкання. У звязку з цим колегія суддів погоджується з доводами первісної позивачки щодо реальної наявності порушення ОСОБА_4 її та синових законних прав і інтересів, які через це підлягають судовому захис-тові.

Колегія суддів апеляційного суду вважає мотиви апеляційної скарги ОСОБА_17 щодо необхідності визнання ОСОБА_2 та сина такими, що втратили право користування житлом на підставі статті 107 ЖК України, на-думаними, такими, що суперечать встановленим фактичним обставинам спра-ви та такими, що не грунтуються на нормах матеріального права. Таке обгрун-тування скарги є неправильним, необєктивним, таким, що не заслуговує на увагу та не тягне скасування в цій частині рішення суду першої інстанції і ух-валення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Частина третя статті 10, частини перша та друга статті 11 ЦПК України ви-значають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила-ється як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань. Відповідно з нормами статті 309 ЦПК Укра-їни підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення но-вого рішення є неповне зясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне засто-сування норм матеріального або процесуального права.

На виконання вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи безпідставність по- зову ОСОБА_4 за недоведеності позовних вимог та задоволення ви-мог ОСОБА_2, колегія cуддів апеляційного суду вважає правильним, до-цільним і справедливим перерозподілити між сторонами понесені судові вит-рати у справі.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в інте-ресах неповнолітнього сина ОСОБА_6, до ОСОБА_17 про усунення перешкод в користуванні жит-ловим приміщенням - скасувати.

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Зобовязати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_18, в користуванні квартирою № 35 по вул. Крупської, № 15 в смт. Крижопіль, Вінницької області, забезпечити вільний доступ до цієї квартири та передати ключі від вхідних її дверей.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 243,60 гривні судового збору, сплаченого при поданні в суд позовної заяви, 267,90 гривень з оплати апеляційної скарги, 4384,80 гривні у відшкодування витрат з оплати правової допомоги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: