Рішення № 5601301, 19.03.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2009 р.Справа № 12/12-09-234 Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Відповідачі: 1) державне підприємство Одеська залізниця;

2) закрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька””

про стягнення 3957,60 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: ФОП ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з Одеської залізниці (Відповідач-1) та ЗАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька”” (Відповідач-2) пропорційно ступені їх вини, вартості недостачі вантажу в сумі 3957,60 грн.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов від 03.12.2009р. №96.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав, правом на захист не скористувався.

Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а саме, поштовими повідомленнями, але у судове засідання не зявилися, про поважність причин відсутності суд не повідомили.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до залізничної накладної № 50800965 від 20.10.2008р. на адресу одержувача ФОП ОСОБА_1 через вантажовідправника ЗАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька”” (далі вантажовідправник), з залученням залізниці на перевезення вантажу (далі перевізник) з станції відправлення - Торез (Донецька залізниця) на станцію призначення Снігурівка (Одеська залізниця) відповідно відомості відвантаженого палива за 20.1.08р. відправлено напіввагон № 65260382 з вугіллям марки Антрацит АС 6-13 мм у кількості 69 000 кг. Кількість вугілля встановлено на вагонних вагах що належать вантажовідправнику та пройшли контрольну повірку 03.09.2008р., про що є відповідна відмітка у технічному паспорті ваг.

По прибутті напіввагону № 65260382 на станцію Снігурівка Одеської залізниці при отримані вантажу з перевіркою було встановлено нестачу вугілля.

З цих підстав 25.10.2008р. було складено акт загальної форми № 1664, у якому зазначене: навантаження нижче бортів на 15 см; вантаж маркований вапном, крім поглиблень ліворуч над першим, другим люками шириною 90 см, довжиною на довжину люків та глибиною 20 см від рівня навантаження; праворуч заглиблення над першим люком шириною 80 см, глибиною 20 см від рівня навантаження на довжину люка; праворуч між третім та четвертим люками конусоподібне заглиблення діаметром 280 см глибиною до стелі вагону; нещільне прилягання кришки третього вивантажувального люка до хребтової балці; щілина між кришкою третього люка та хребтовою балкою за вдовж 20 см, шириною 5 см; просипання вантажу. Брак виправлено.

Після перевірки напіввагону № 65260382 та складання акту загальної форми на станції Снігурівка Одеської залізниці його відправлено для переваження на ст. Миколаїв Одеської залізниці.

26.10.2008р. на ст. Миколаів Одеської залізниці напіввагон № 65260382 було переважено та виявлено нестачу вугілля у кількості 7200 кг, про що складено комерційний акт серії БК № 045306/119/34 від 26.10.2008р.

В комерційному акті зазначено, що при перевірці фактично виявлене наступне: вантаж Антрацит АС 6-13 мм у вологому стані; вага брутто 83800 кг, тара з брусу 22000 кг, нетто 61800 кг, що на 7200 кг менш проти документу. Навантаження у вагоні нижче бортів на 150 мм, ліворуч над 1-2 люками заглиблення довжиною на довжину люків, шириною 900 мм та глибиною 200 мм, праворуч заглиблення над першим люком шириною 800 мм, глибиною 200 мм від рівня навантаження на довжину люка, праворуч між третім та четвертим люками конусоподібне заглиблення діаметром 2800 мм глибиною до стелі вагону. Маркування вапном в місцях заглиблень немає. Між кришкою третього вивантажувального люка та хребтовою балкою із-за відсутності листа перекриття щілина за вдовж 200 мм, шириною 50 мм. Щілина закладено клоччям. На час перевірки течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні згідно тех./акту № 21 від 26.10.2008р. несправний. Вантажовідправник порушив ТУ розділ 2 § 1-5, ППГ частину 1, розділ 15, пункт 4-6.

Як встановлено судом 26.10.2008 р. на ст. Снігурівка Одеської залізниці при огляді напіввагону № 65260382 було складено акт № 21 про технічний стан вагону. Відповідно до якого виявлено несправність: праворуч між кришкою третього люка та хребтовою балкою щілина за вдовж 200 мм, шириною 50 мм із-за відсутності листа перекриття. Причина виникнення несправності насильственна, в наслідок експлуатації, носить сліди старого походження.

Відповідно до зазначеного акту про технічний стан вагону втрата вантажу можлива, вантажовідправник бачити міг.

На підставі комерційного акту Позивачем зроблено розрахунок вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми нестачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто), яка склала 3957,6 грн.

Відповідач 1 (Одеська залізниця) проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов зазначає, що відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України (СЗУ) та п.5,6 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до акту про технічний стан вагону, при огляді вагону встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність, оскільки вона має старе походження. А тому з урахуванням того, що вантажовідправник не скористався своїм правом відмовитись від несправного вагону та з урахуванням ст.31 СЗУ відповідальність за нестачу вантажу на думку Відповідача треба покласти на Відповідача 2.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

В свою чергу, оскільки Відповідач 2 на підставі накладної № 50800965 від 20.10.2008р. є стороною у договірних правовідносинах з перевезення вантажу, то відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України в разі невиконання або неналежного виконання договірних зобовязань на нього покладається обовязок відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Так, згідно п. 5,6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Слід також зазначити, що за змістом п. 3.9 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” в редакції роз'яснень президії Вищого господарського суду Українивід 29 вересня 2008 року N 04-5/225 визначено наступне. Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

З комерційного акту серії БК № 045306/119/34 від 26.10.2008р. вбачається, що вантаж було завантажено у несправний у технічному відношенні вагон відкритого типу № 65260382 засобами відправника. При прийманні вантажу була виявлена нестача вугілля загальною вагою 7200 кг. На поверхні вантажу виявлені заглиблення. Крім того, було виявлено нещільне прилягання кришки третього вивантажувального люка до хребтової балки; щілина між кришкою третього люка та хребтовою балкою за вдовж 200 мм, шириною 50 мм. Щілина закладена клоччям. На час перевірки течі вантажу немає.

Відповідно до акту № 21 про технічний стан вагону від 26.10.2008р. у вагоні виявлено несправність: праворуч між кришкою третього люка та хребтовою балкою щілина за вдовж 200 мм, шириною 50 мм із-за відсутності листа перекриття. Крім того, зазначено, що причина виникнення несправності насильственна, в наслідок експлуатації, носить сліди старого походження. В акті також зазначено про існування ймовірності втрати вантажу, при цьому, зауважено, що вантажовідправник мав змогу бачити несправність вагону, однак, жодних заходів, спрямованих для попередження втрати вантажу, не вжив.

Таким чином, як вбачається з вказаних документів, вантажовідправником вугілля було завантажено у технічно несправний вагон відкритого типу, з огляду на викладене, втрата вантажу сталася внаслідок технічної несправності самого вагону, яка не була прихованою та виникла до його завантаження відправником. Однак, при цьому, слід зауважити, що наявність заглиблень на поверхні вугілля свідчить про його вилучення з вагону сторонніми особами під час перевезення вантажу. Доказів, спростовуючих викладене Відповідачем 1 суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Згідно з п/п “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Одеська залізниця у відзиву на позовну заяву позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність її вини при перевезенні вантажу у виникненні нестачі з огляду на ті обставини, що згідно акту № 21 про технічний стан вагону від 26.10.2008р. завантаження здійснювалося саме відправником у технічно несправний вагон, про що йому було відомо.

Дійсно, згідно вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може (але не зобовязана) відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати у дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб. Наведене, в силу приписів ст. 314 ГК України, ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України виключає можливість звільнення Одеської залізниці, як перевізника, від відповідальності за нестачу даного вантажу.

Крім того, аналіз матеріалів справи, дозволяє суду дійти висновку про невиконання і Відповідачем 2 - вантажовідправником, згідно накладної № 50800965 від 20.10.2008р., вимог ст.ст. 27, 32 Статуту залізниць України щодо вжиття профілактичних заходів направлених на запобігання випадків втрати вантажу під час перевезення та наявності вини відправника у нестачі отриманого ФОП ОСОБА_1 по вказаній накладній вантажу.

З огляду на викладене, на думку суду, відповідальність перед Позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися як на вантажовідправника, так і на залізницю. Враховуючи відсутність можливості встановити кількість вантажу, втраченого внаслідок дій (бездіяльності) кожного з відповідачів, суд, керуючись принципом справедливості, вважає за необхідне розподілити розмір належної до відшкодування суми збитків порівну.

Згідно наданого Позивачем розрахунку вартість однієї тони вугілля Антрацит АС 6-13 мм складає 566,67 грн. без ПДВ (680,00 грн. з ПДВ).

При цьому, слід зазначити, що розмір фактично завданих Позивачу нестачею вантажу збитків був визначений Позивачем з дотриманням вимог ст. 114 Статуту залізниць у розмірі дійсної вартості нестачі вантажу, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи. А тому слід стягнути на користь Позивача з державного підприємства Одеська залізниця та закритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька”” по 1978,80 грн. завданих нестачею вантажу збитків.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів порівну згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства Одеська залізниця (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк” Одеська філія, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (57300, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, ідент. код НОМЕР_1) - 1978 грн. (одна тисяча девятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. вартість недостачі, 51 грн. (пятдесят одна) грн. витрат на оплату державного мита; 59 грн. (пятдесят девять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька”” (Донецька обл., м. Торез-7, вул. Капустіна, 55, р/р 26004301461588 в ПІБ м. Торез, МФО 334282, код ЄДРПОУ 00175797) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (57300, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, ідент. код НОМЕР_1) - 1978 грн. (одна тисяча девятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. вартість недостачі, 51 грн. (пятдесят одна) грн. витрат на оплату державного мита; 59 грн. (пятдесят девять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати порядку, передбаченому ст.116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.