Постанова № 56006481, 22.02.2016, Кремінський районний суд Луганської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 Справа № 425/463/16-а

Провадження № 2-а/414/6/2016

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Акулова Є.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2016 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що вона є державним службовцем, перебуває на обліку в УПФ України в м. Рубіжне та їй було призначено пенсію за віком з 30.11.2009 року згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, а тому Пенсійний фонд України в м. Рубіжне припинив їй виплату пенсії за віком з 01.04.2015 року.

Вказанийвпункті 5розділуIII«Прикінцевіположення»Закону№213-VIII, законщодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу», щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячнедовічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

Позивач вважає, що оскільки з 01 червня 2015 року відпали підстави, за якими вона позбавлена права на отримання пенсії, дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Звернувшись 26.01.2016 року до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжне з проханням поновити виплату пенсії, позивач 04.02.2016 року отримала відмову.

Тому позивач просить суд визнати протиправними дії Пенсійного фонду України у м. Рубіжне щодо невиплати пенсії за віком з 01.06.2015 року, зобов»язати управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжне нарахувати та відновити виплату пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення в яких вказує, що ОСОБА_1перебуває на обліку в управлінні і їй призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 N 213- VIII, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії за спеціальним законом, така виплата пенсії підлягає зупиненню.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911- VIII, статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з огляду на пропущення позивачем, на його переконання, строку звернення до суду, просив вимоги позивача залишити без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримувала пенсію за віком з 30.11.2009 року, призначену відповідно до приписів Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплату якої відповідач припинив з 01.04.2015 року, посилаючись на Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», що не спростовується відповідачем (а.с.25-26).

26.01.2016 рокуОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне з проханням поновити виплату пенсії (а.с.9), однак, листом відповідача від 04.02.2016 року, який суд розцінює як рішення суб»яєкта владних повноважень, їй відмовлено у поновленні виплати пенсії (а.с.10).

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови про поновлення виплати призначеної пенсії за віком, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Згідно абзацу другого частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній з 01.04.2015 року) встановлено, що:

тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:у період роботи особи (крім інвалідів І та П груп, інвалідів війни Ш групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «Про прокуратуру»,«;Просудоустрійістатуссуддів»,пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону відновлюється.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії за спеціальним законом,то призначена пенсія за віком позивачу, виплачуватись не повинна.

Станом на 30.11.2009 року, досягнення віку та посада, на якій працює позивач дійсно давали право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у звязку з прийняттям вищезазначених змін до законодавства, відповідачем правомірно було припинено виплату призначеної пенсії позивачу.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому чисті спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 скасовуються норми щодо пенсійною забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру»,«;Просудоустрійістатуссуддів», «;Про статус народних депутатів України», «;Міністрів України», «;Про судову експертизу",«;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказанийупункті5розділуIII«Прикінцевіположення»Закону№213законщодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з указаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу», щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

На теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу». пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада на якій працює позивачка, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у звязку з чим, передбаченіч.1 ст. 47, ст. 54 Закону України №1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 01 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

З огляду на наведене, суд вважає, що з 01 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1058, підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. І з порушенням свого право позивач була обізнана саме з цієї дати.

Оскільки поновити права та інтереси позивача іншим шляхомніж відновленнявиплати пенсії неможливо, позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та приймаючи до уваги, що позивач повинен був і знав про порушення її права на поновлення виплати пенсії саме з 01 червня 2015 року, пропустив строк звернення до суду, не просив про його поновлення, а суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку поважними, тому вважає за необхідне, залишити позов в межах строку звернення до суду без розгляду.

Керуючись ст. 159-163, 183-2 КАС України, ст. 8,22,55,95,64, 124,152 Конституції України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення»,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 червня 2015 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно доЗакону України « Про загальнообовязкове пенсійне страхування» 09 серпня 2015 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подаються протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Є.М. Акулов