Рішення № 55998534, 18.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/74/2016(м)

264/3475/15-ц

Категорія 19 Головуючий у 1-й інстанції Матвєєва Ю.О.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Лісового О.О., Песоцької Л.І.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 того ж числа отримав кредит у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, у порушення умов договору відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку із чим, станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 19687 грн. 21 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 9176 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 7965 грн. 57 коп., заборгованості за пенею та комісією 1131 грн. 62 коп., штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 913 грн. 68 коп. (процентна складова), яку просив стягнути.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 08 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б\н від 15 жовтня 2015 року у розмірі 19 687 грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення суду від 08 липня 2015 року скасовано і справа була призначена до судового розгляду.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б\н від 15 жовтня 2015 року у розмірі 19 687 грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що посилання суду і позивача на неналежне ним виконання умов кредитного договору не мають правових підстав. Позивачем неправомірно нарахована пеня, штрафи та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7965 грн. 57 коп., тому як відповідач є потерпілим у кримінальній справі, кредитними коштами не користувався, що підтверджено вироком суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд зробив висновки які не відповідають обставинам справи, відповідач не визнає розрахунок заборгованості за кредитом у розмірі 19 687 грн. 21 коп. Крім того, одночасне стягнення пені і штрафу призведе до притягнення відповідача до подвійної цивільно-правової відповідальності, оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, тобто одним і тим самим видом юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Тому стягнення штрафу у розмірі 500 грн. та 913 грн. 68 коп., комісії та пені у розмірі 1131 грн. 62 коп. є незаконними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Малервейн М.С., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При цьому, за положеннями ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню. Розмір заборгованості визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися у повному обсязі виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, будучи клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», 15 жовтня 2013 року за договором б\н переоформив кредитну карту Універсальна на кредитну карту «Gold» НОМЕР_2 відповідно до тарифів якої отримав кредит у розмірі 9000 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитом 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Неналежне виконання ОСОБА_2 умов укладеного договору призвело до утворення заборгованості.

Згідно наданого банком до суду першої інстанції розрахунку загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2015 року станом на 31 березня 2015 року становить 19 687 грн. 21 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 9176 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7965 грн. 57 коп., заборгованості за пенею та комісією - 1131 грн. 62 коп., штрафу - 500 грн. (фіксована частина), 913 грн. 68 коп. (% складова), а.с.5.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти позову, вказував на те, що фактично кредитними коштами не користувався, ними незаконно заволоділа ОСОБА_4.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 пояснив, що за вказівкою ОСОБА_4 у відділенні банку він отримав кредитну картку «Gold», самостійно ввів ПІН-код, а ОСОБА_4 здійснила операцію по зняттю з його рахунку грошових коштів у сумі 8500 грн.

Вказані обставини підтверджено вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 01 серпня 2014 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2014 року, згідно яких ОСОБА_4 визнана винною у скоєні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 190 КК України (а.с.127-130).

Зі змісту яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 сприяв наданню інформації, яка надала змогу ОСОБА_4 ініціювати платіжні операції, що є підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошві кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 умов кредитного договору, який є чинним, не виконав і законних підстав для цього у нього не було, дійшов правильного висновку про стягнення з нього заборгованості.

Наведені відповідачем посилання на те, що кредитними коштами заволоділа ОСОБА_4 і він не має сплачувати заборгованість, що утворилась з незалежних від нього обставин, не є підставою для невиконання договірних зобов'язань і банк до цих дій відношення не має.

Посилання відповідача на змову працівників банку з ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки постановою слідчого від 17 липня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайства працівників банку, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України, було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 УПК України. На час винесення рішення судом першої інстанції та розгляду справи в апеляційному суді постанова слідчого не скасована.

Разом з тим, задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції не перевірив розрахунку заборгованості наданого позивачем. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що з 01 вересня 2014 року банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки з 30% річних, як це було передбачено на момент укладення договору, до 32,40% річних за користування кредитом.

Відповідно до положень п. 1.1.3.1.9 Умов і правил надання банківських послуг банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надати держателю картки витяги про стан картрахунку і про проведені за минулий місяць операції за картковим рахунком. При підключенні держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ24) надання витягів здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є складовою частиною договору визначено, що банк має право здійснювати заміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунок. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру виданого кредиту (кредитної ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до ведення в дію змін проінформувати клієнта, в тому числі у виписці за картковим рахунком згідно з п.1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою у односторонньому порядку, за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно із Законом України від 12 грудня 2008 року №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено ст.1056-1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку та така умова договору є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім випадків вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в односторонньому порядку збільшений розмір щомісячної процентної ставки з 01 вересня 2014 року до 2,7%, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року №661-УІ, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

Відповідач в суді апеляційної інстанції заперечував отримання будь-яких повідомлень від банку про зміну умов обслуговування рахунку, платежів за новими тарифами ним не здійснювалось.

Отже, дослідивши надані позивачем умови і правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає, що зміна тарифного плату через SMS-повідомлення не може бути прийнята до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, безпосередньо, п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менш ніж за 7 днів до ведення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картковому рахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не визнає розмір заборгованості та виходячи з положень ч.5 ст.216 ЦК України, згідно яких суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом має бути проведений виходячи із 30% річних, як це було первісно встановлено при укладенні договору.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем суду апеляційної інстанції загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 9176 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками складає 7865 грн. 96 коп., з них залишок заборгованості на прострочену заборгованість складає 7422 грн. 03 коп., заборгованість за комісією - 1131 грн. 62 коп.(а.с.143-144).

При цьому, позивачем були заявлені вимоги про стягнення «пені та комісії в розмірі 1131 грн. 62 коп.», проте, виходячи із тарифів та самого розрахунку заборгованості (колонки №№ 8, 14, 15) вбачається, що ця сума розрахована саме як заборгованість за комісією.

Відповідачем ОСОБА_2 наведені розрахунки заборгованості за кредитним договором будь-якими доказами не спростовано.

Доводи апеляційної скарги щодо подвійної цивільно-правової відповідальності є неспроможними, оскільки як встановлено з розрахунку заборгованості пеня за зобов'язаннями ОСОБА_2 в межах пред'явлених вимог не нараховувалась.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи скарги щодо стягнення штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 913 грн. 68 коп. (% складова).

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення штрафу відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, згідно яких при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. по кредитним карткам, відкритим у валюті) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф обліковується на окремому рахунку і підлягає сплаті у першу чергу.

Згідно наданого позивачем витягу про рух коштів по картці відповідача НОМЕР_2 за період з 15 жовтня 2013 року по 16 січня 2016 року (а.с. 124-126) за прострочення кредиту останньому був нарахований штраф 01 березня 2014 року в розмірі 50 грн. та 01 квітня 2014 року в розмірі 50 грн. не у відповідності до п. 2.1.1.7.6, а виходячи з інших положень Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості, наданого позивачем апеляційному суду (а.с. 143-144), розрахунок заборгованості по штрафу становить 0,00 грн.

Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг була на нарахована відповідачу до 14 квітня 2014 року, суду надано не було.

Що стосується процентної складової штрафу в розмірі 913 грн. 68 коп., то остання була нарахована на загальну суму заборгованості, яка склалася за кредитним договором станом на 31 березня 2015 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, до проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до цього розпорядження до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно із п.20 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь.

Про неухильне дотримання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року неодноразово наголошував банкам України і Національний банк України в своїх листах від 13 жовтня 2014року №47-411/58939 та 05 листопада 2014 року № 18-112/64483.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин, враховуючи безпідставність нарахування відповідачу штрафу в період дії закону про мораторій, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 913 грн. 68 коп. (% складової) задоволенню не підлягають.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 42 постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в резолютивній частині рішення в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір заборгованості та всі його складові, що підлягають сплаті.

Проте, зазначеним вимогам резолютивна частина рішення суду не відповідає.

З огляду на викладене, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні, позовні вимоги задоволенню частково із стягненням з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 173 грн. 92 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 9176 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7865 грн. 96 коп., за комісією - 1131 грн. 62 коп., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою апеляційного суду від 16 грудня 2015 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги до вирішення справи по суті.

Виходячи з положень ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15 жовтня 2013 року в розмірі 18 173 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 92 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 9176 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7865 грн. 96 коп., за комісією - 1131 грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) в дохід держави (отримувач коштів Артемівське УК/м. Артемівськ/22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37868870, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Код банку отримувача (МФО) 834016, Рахунок отримувача 31212206780015, Код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України 050)" (ознака 80)) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 267 грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

Л.І. Песоцька