Рішення № 55998533, 16.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/63/2016(м)

263/10143/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Томілін О.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16 " лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді : Зайцевої С.А.

суддів: Ігнатоля Т.Г. , Кочегарова Л.М.

за участю секретаря : Зливка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь « про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості індексації заробітної плати , -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості індексації заробітної плати,який уточнювала в ході розгляду справи. В обґрунтування позову зазначила, що вона працювала в ПрАТ «Азовелектросталь» та 04 червня 2015 року її було звільнено у зв*язку з переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Починаючи з жовтня 2014 року, відповідач припинив виплачувати заробітну плату, у результаті чого станом на день звільнення виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 12 697,29 грн. Після звільнення остаточний розрахунок із позивачем був проведений лише 29 вересня 2015 року. Крім того, за період роботи на підприємстві з жовтня 2014 року по травень 2015 року відповідачем не була проведена індексація заробітної плати.У зв*язку із непроведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просила стягнути середній заробіток за весь час затримки з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року у розмірі 5749,38 грн., заборгованість індексації заробітної плати у розмірі 2486,67 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з ПрАТ «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року в сумі 5749, 38 грн. з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов*язкових платежів при їх виплаті.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено,вирішено питання щодо стягнення з відповідача суми судового збору .

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з*ясування судом обставин ,що мають значення для справи,порушення норм матеріального та процесуального права , просила заочне рішення суду скасувати,стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року у розмірі 6969,24 грн. та суму індексації .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

У судове засідання апеляційного суду представник ПрАТ « Азовелектросталь» не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ,шляхом отримання телефонограм,копії ухвали суду про витребування доказів від 02 лютого 2016 року ,судової повістки (а.с.93-94,97,98-99,100-101,105).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 04 червня 2015 року була звільнена з підприємства за переведенням до ПАТ «Азовзагальмаш» згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України.

На момент звільнення у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі за період роботи з жовтня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 12 697,29 грн. , яка після звільнення була виплачена лише 29 вересня 2015 року.

Задовольняючи частково позов ,суд врахував призведення із звільненим позивачем повного розрахунку лише 29 вересня 2015 року і взяв до обчислення середнього заробітку весь час затримки у розрахунку -з наступного дня після звільнення -05 червня 2015 року по день повного погашення заборгованості 29 вересня 2015 року за 81 робочий день в сумі 5749,38 грн.,виходячи з середньоденної зарплати 70,98 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення індексації ,суд першої інстанції не вбачив до того підстав,бо позивачем не доведено наявності її заборгованості.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Борг ПрАТ «Азовелектросталь» по заробітній платі перед звільненим працівником ОСОБА_1 становив 12 697,29 грн., що був сплачений роботодавцем в повному обсязі шляхом перерахування на картрахунок позивача 29 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв*язку з доведенням факту нездійснення з вини роботодавця повного розрахунку із звільненим позивачем з моменту звільнення і до 29 вересня 2015 року , суд дійшов вірного висновку про наявність матеріально-правових підстав для стягнення з підприємства на користь колишнього працівника ОСОБА_1 середнього заробітку за цей період затримки у розрахунку, починаючи з наступного дня після звільнення.

За положеннями абз. 3 п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. N 100 з подальшими змінами (далі - Постанова N 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов*язана відповідна виплата.

Згідно із п. 8 Постанови N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Обчислюючи середній заробіток, суд правильно, з дотриманням вищенаведених норм, взяв до розрахунку 2 останні місяці перед звільненням позивача: квітень-травень 2015року. Середньоденний заробіток при такому підрахунку становить - 70,98грн., як правильно заявлено позивачем в уточнених позовних вимогах та не оспорювалось відповідачем .

В день свого звільнення 04 червня 2015 року позивач працювала, цьому дню в табелі обліку робочого часу відповідає літера «1» (а.с. 25), тому період прострочення виплати заборгованої заробітної плати з 05 червня 2015 року по день повного погашення заборгованості 29 вересня 2015року становить 81 робочий день згідно графіку роботи позивача. Судом вірно до стягнення визначено середній заробіток за час затримки у розрахунку - 5749,38 грн. (70,98грн.х81 р.д.).

Доводи апеляційної скарги щодо розміру середньоденного заробітку, за розрахунком позивача ,що становить 86,04 грн. не ґрунтуються на письмових матеріалах справи,оскільки вчиняючи розрахунок середньоденного заробітку, позивач не взяла до уваги положення у п. 4 Постанови № 100, що регламентує види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, зокрема: одноразові виплати, компенсаційні виплати, в т.ч. компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, а також допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю).

Так , позивач не прийняв до уваги , що в розрахунковому листі за травень 2015року за кодом оплати «450» вказана компенсація затримки виплати заробітної плати в загальному розмірі 617,06 грн.

Тому правових підстав для погодження із доводами апеляційної скарги в частині розміру середньоденного заробітку 86,04 грн. немає.

Крім того, відповідач в письмових поясненнях зауважив на правильність розрахування та вважав вірним розмір середньоденної заробітної плати 70,98 грн. та розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 5749,38 грн. проведений позивачем в змінених позовних вимогах (а.с.31-32,102,106).

Враховуючи межі заявлених вимог,надані сторонами докази ,погодження відповідача із розрахунком середньоденної заробітної плати ,апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстави для зміни судового рішення в частині стягнення визначенного позивачем в апеляційній скарзі розміру середнього заробітку за весь час затримки з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року - 6969,24 грн.

Між тим, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, але не погоджується із зазначенням суду про утримання ПрАТ «Азовелектросталь» з суми середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 5749,38 грн. передбачених законом податків та обов*язкових платежів при їх виплаті.

У довідці про розмір заробітної плати ,покладеної в основу рішення, за квітень 2015 року -1100 грн.12 коп. та травень 2015 року -1588 грн.20 коп.(а.с.21) із зазначених сум відповідачем вже проведені відповідні відрахування податків і обов*язкових платежів, на що суд першої інстанції помилково не звернув уваги, тому апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення суду слід змінити , виключивши із резолютивної частини рішення суду після слів «середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року в сумі 5749, 38 грн. « наступне зазначення « з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті ». Доводи апеляційної скарги в частині подвійного стягнення з цієї суми передбачених законом податків та обов*язкових платежів при її виплаті обґрунтовані.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ніяких нових обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність рішення суду, не наведено та доказів не надано.

На виконання ухвали апеляційного суду Донецької областиі від 02 лютого 2016 року про витребування доказів з ПрАТ «Азовелектросталь» надійшли тільки пояснення представника відповідача та копії наказів про перебування підприємства в період з травня 2014 року по травень 2015 року у простої (а.с.106-122).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо непризведення роботодавцем індексації її заробітної плати за спірний період жовтень 2014 року -березень 2015року ,апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII (з подальшими змінами), п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (далі за текстом - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Як встановлено з матеріалів справи , в спірному періоді у позивача мали місце як частково відпрацьовані дні, так і періоди простою на підставі локальних актів підприємства, про що свідчать позначки в табелі: «Ф» (неповний робочий тиждень), «П» (простій підприємства) і «1» (робочий день) (а.с. 22-25).

За змістом ст. 34 КЗпП України: простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника за ст. 113 КЗпП України оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Оплата простою не з вини працівника належить до виплат за невідпрацьований час, зокрема оплата простоїв не з вини працівника належить до фонду додаткової заробітної плати, згідно Інструкції зі статистики заробітної плати № 5, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року п.п.2.2.12 (аналогічно відпусткам, курсам ).

Порядок № 1078 у абз.7 п. 4 передбачає виплату індексації пропорційно відпрацьованому часу.

Тож, аналізуючи наведене унормування, не всі доходи громадян підлягають індексації - не підлягають індексації грошові доходи, що носять разовий характер.

Таким чином, оплата простою, що за своїм характером не є постійним регулярним доходом, а носить разовий характер - не є об'єктом індексації.

Відтак, відсутні підстави для стягнення індексації по заробітній платі, про що йдеться в позовній заяві і апеляційній скарзі позивача.Доводи апеляційної скарги у вказаній частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно п.3. ч.1. ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення. Згідно ч.1.ст.309 ЦПК України порушення норм матеріального або процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене , апеляційний суд вважає за необхідне відповідно до ст.309 ЦПК України ухвалене судове рішення змінити - виключити із резолютивної частини рішення суду після слів «середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року в сумі 5749, 38 грн. « наступне зазначення « з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно ухвали апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату суми судового збору у розмірі 535,92 грн. до закінчення апеляційного розгляду справи та ухвалення судового рішення у справі (а.с.66). Вказана ухвала отримана позивачем 28 грудня 2015 року (а.с.76). Проте,сума судового збору на час ухвалення судового рішення у справі позивачем не сплачена ,тому підлягає стягненню за судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2015 року змінити.

Виключити із резолютивної частини рішення зазначення « з утриманням ПрАТ «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 535 грн.92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Судді: