Ухвала суду № 55998517, 23.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/4/2016(м)

264/1953/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Іванченко А.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1.

Категорія 53

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2016 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у м. Маріуполі в складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів Лопатіної М.Ю., Бугрим Л.М.

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2014 року, по цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та правової

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі: ПАТ "ММК ім. Ілліча") на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2500 грн., у відшкодування моральної шкоди 150 грн. та витрати з надання правової допомоги у розмірі 250грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду змінити та задовольнити його позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, послався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив суму його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки були відсутні для цього умови, а саме спір про розмір заборгованості з заробітної плати.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча за довіреністю, в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач та його представник в судове засідання апеляційного суду не зявилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином свідченням чого є телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду та повідомлення про вручення поштового відправлення.(т.2 а.с.5,8,9)

Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не є перепоною для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з березня 2003 року по жовтень 2013 року позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча".

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виплатив належні позивачу при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, а також керуючись принципами справедливості та співмірності.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

Так, згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Встановивши, що позивачу не були виплачені усі належні йому при звільненні суми, а саме суми індексації та компенсації, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Врахувавши викладене, суд першої інстанції правильно обчисливши розмір середнього заробітку ОСОБА_2 у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та дійшовши обґрунтованого висновку про наявність спору між сторонами про розмір сум, належних позивачу до виплати при звільненні, визначив та стягнув на його користь середній заробіток в сумі 2500 грн. з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших обставин справи, що відповідає роз'ясненням вищезазначеного пленуму Верховного Суду України.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що між сторонами існував спір щодо сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити на його користь індексацію заробітної плати за період з березня 2003 року по жовтень 2013 року. Відповідач в добровільному порядку сплатив на його користь грошові кошти в сумі 877,25грн.

Під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про проведення судової економічної експертизи. За висновками судової економічної експертизи від 26.01.2016 року, проведеної Донецьким науково-дослідницьким інститутом судових експертиз, відповідач мав заборгованість перед позивачем по індексації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року у розмірі 496,27грн, яка із вирахуванням податків та зборів перерахована позивачу 04.02.2014 року на картковий рахунок. За інші періоди відповідач не мав заборгованості оскільки документально підтверджено підвищення заробітної плати позивача випереджаючим методом, який було застосовано відповідачем за період з серпня 2006 року по грудень 2010 року.

З огляду на вказане спір між сторонами мав місце стосовно періоду нарахування індексації, що є основною складовою при визначенні суми заборгованості.

Таким чином, посилання ОСОБА_2 на відсутність між сторонами спору щодо заборгованих підприємством відповідача сум індексації та компенсації по заробітній платі є непереконливими.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.М. Бугрим

ОСОБА_4