Постанова № 55997988, 19.02.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5756/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарі Войтюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, в якому зазначила, що вона з 22 листопада 1995 року займала посаду судді в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області. 18.08.2015 року на підставі Постанови Верховної ОСОБА_2 України № 634-VIII від 16.07.2015 року була звільнена з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку з поданням заяви про відставку, про що внесено відповідний запис в її трудову книжку.

02 вересня 2015 року вона звернулася до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області б/н від 10.09.2015 року їй було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку зі скасуванням норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає дії відповідача неправомірними та просить зобовязати позивача призначити їй щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 84 відсотка грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді.

Відповідно до ухвали суду від 19.02.2016 року в звязку зі зміною найменування відповідачем по справі визнано Костянтинівське обєднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

21.01.2016 року судом було отримано письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зверталась 02.09.2015 року до УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області із заявою про призначення довічного грошового утримання і їй в цьому було відмовлено. Такі дії представник відповідача начальник УПФУ у м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області ОСОБА_4, яка підписала заперечення, вважає правомірними, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Указу Президента України №1055 від 15.11.1995 року з 22.11.1995 року призначена на посаду судді Костянтинівського міського суду Донецької області.

Відповідно до Постанови ВРУ №2286-ІІІ від 22.02.2001 року ОСОБА_1 була обрана на посаду судді Костянтинівського міського суду Донецької області безстроково.

На підставі Указу Президента України №358/04 від 23.03.2004 року та наказу №322-к від 09.04.2004 року в звязку з ліквідацією Костянтинівського міського суду Донецької області ОСОБА_1 з 27.03.2004 року була переведена на роботу на посаду судді новоутвореного місцевого Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

З довідки Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №33 від 02.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 на день звільнення 18 серпня 2015 року має стаж, що дає право на відставку, одержання щомісячного грошового утримування та вихідної допомоги в звязку з відставкою судді - 22 роки 06 місяців 25 днів.

28.01.2014 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2 юстиції України заяву про відставку.

03.02.2014 року заяву про відставку позивача було отримано уповноваженою особою ОСОБА_2 юстиції України, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розгляд матеріалів щодо внесення подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення позивача з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку, відбулося на засіданні ОСОБА_2 юстиції України лише 30 червня 2015 року.

Згідно з Постановою Верховної ОСОБА_2 України № 634-VIII від 16.07.2015 року у звязку з поданням заяви про відставку, позивач була звільнена з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у відставку.

Наказом голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року № 47-к «Про звільнення судді Рогожиної А.В.» позивача було звільнено з займаної посади судді з 18 серпня 2015 року, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на підставі Постанови Верховної ОСОБА_2 України № 634-VIII від 16.07.2015 року у звязку з поданням заяви про відставку.

02 вересня 2015 року позивач надала до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області заяву та документи, згідно з Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області б/н від 10.09.2015 року їй було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у звязку зі скасуванням норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до розділу ІІІ п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 28.03.2015 року».

Згідно п.1.1. Розділу I Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Отже, відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України і здійснює призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а також забезпечує своєчасне в повному обсязі фінансування та виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст.126 Конституції України закріплене положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч. 1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів.

02.03.2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 -VIII від 02.03.2015року, який набрав чинності з 01.04.2015 року, яким скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначається відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 08.07.2010 року.

Нова редакція ч. 3 « у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 -VIII від 02.03.2015року передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній осаді. Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про відставку до ОСОБА_2 юстиції України 28.01.2014 року, що вбачається з поштового повідомлення.

Статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції на дату подання позивачем заяви про звільнення з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у відставку (28.01.2014 року), встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ОСОБА_2 ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання ОСОБА_2 рада юстиції повідомляє про це ОСОБА_2 кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Таким чином, встановлений законом строк внесення ОСОБА_2 радою юстиції до Верховної ОСОБА_2 України подання про звільнення судді з посади, сплив ще в лютому 2014 року, проте рішення ОСОБА_2 ради юстиції про внесення цього подання до Верховної ОСОБА_2 України не було прийняте, відповідно, не розглянута заява позивача про звільнення з посади судді у відставку.

Розгляд питання та прийняття Верховною ОСОБА_2 України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, регулювався ст.111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою якої передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної ОСОБА_2 України.

Таким чином, право на відставку у позивача виникло з 28 січня 2014 року, отже Закон України «Про судоустрій і статус суддів» щодо права позивача на відставку має застосовуватись у редакції на дату виникнення цього права.

Отже, порушення встановленого ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місячного строку на внесення ОСОБА_2 радою юстиції до Верховної ОСОБА_2 України заяви позивача про звільнення у відставку та порушення реалізації права на відставку відбулися при відсутності будь-якої вини позивача і відповідно до ст.2 КАСУ це право позивача підлягає захисту.

12 лютого 2015 року прийнятий Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, який набрав чинності 29 березня 2015 року (далі Закон 192).

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону 192 встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги). Застосування цієї норми в Законі не обмежено, а тому дія п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону поширюється і на статус судді у відставці.

Отже, заява позивача про звільнення з посади судді у відставку розглянута відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на 28.01.2014 року, тобто на момент подачі заяви, тому статус позивача, як судді у відставці, регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на дату виникнення права на відставку, тобто на 28.01.2014 року.

Таким чином, позивач набула право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці значно раніше прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, який набув чинності 01.04.2015 року та на п. 5 прикінцевих положень якого посилається відповідач, як на правову підставу відмови у призначенні позивачу щомісячного довічного утримання.

Позивач подала заяву про звільнення з посади судді у відставку у встановленому законом порядку 28.01.2014 року, тобто вчинила юридичну дію, здійснивши своє конституційне субєктивне право на відставку. Внаслідок цього виникли правовідносини, в тому числі і що стосуються статусу судді у відставці, його грошового забезпечення.

З урахуванням проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, а також положень ст.ст. 22, 58 Конституції України пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 -VIII від 02.03.2015 року до позивача не може бути застосований, оскільки правовідносини по звільненню судді Рогожиної А.В. у відставку виникли до прийняття і набрання чинності цим законом, але у встановлений законом строк органами державної влади не було прийняте рішення про звільнення позивача у відставку.

Отже, доводи позивача, що норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 -VIII від 02.03.2015року не поширюються на її право на призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідають обставинам справи та чинному законодавству. Скасування зазначеним вище Законом норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, зокрема, «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», не скасовує раніше набуте позивачем право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Довічне грошове утримання судді є однією з гарантій незалежності суддів, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних, що неодноразово було предметом конституційного розгляду, про що свідчать рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп 2008, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005.

Рішенням Конституційного Суду України 3 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2-13 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України положення вищенаведених норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно п. 3 резолютивної частини вказаного рішення КСУ положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Таким чином, на дату виникнення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягають застосуванню положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №2856-VІ від 23.12.2010 року, якою встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.

Згідно Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 року №3-1, щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що у відповідача не було законних підстав відмовити позивачу у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

Позивачем в позовній заяві не зазначено дату, з якої має бути призначено їй довічне грошове утримання як судді у відставці у разі задоволення позову, але суд вважає за можливе керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, оскільки вважає, що це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Суд вважає, що зазначене утримання підлягає призначенню з дня, наступного після відрахування судді Рогожиної А.В. зі штату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області згідно з наказом №47-к від 18.08.2015 року, тобто з 19.08.2015 року, але згідно закону у редакції на дату виникнення права на таке утримання.

Системний аналіз ст.ст. 8, 19, 22, 55, 58 Конституції України, ст. 8 КАСУ, положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дають суду підстави для висновків, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015року по відношенню до цих правовідносин зворотної сили не мають і не можуть бути застосовані до позивача.

Таким чином, згідно зі ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 28.01.2014 року (дату звернення позивача із заявою про відставку), враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення судді у відставці ОСОБА_1 з 19 серпня 2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, кий працює на відповідній посаді.

Крім того, суд вважає, що на підставі п. 1, 2 ст. 256 КАС України постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Костянтинівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» шляхом винесення рішення б/н від 10.09.2015 року.

Зобовязати Костянтинівське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37544278) призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 84 відсотки грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.08.2015 року.

Звернути постанову суду до негайного виконання у межах стягнення щомісячного довічного грошового утримання за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя