Рішення № 55990652, 09.02.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10790/15-ц

2/296/862/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Маслак В.П.,

при секретарі Остапчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання недійсними умови договору,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і згідно заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.2015р. просив суд:

- визнати незаконним підвищення з 17.04.2012р. ПАТ "Ідея Банк" відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №910.77385 від 17.05.2011р.;

- визнати процентну ставку, викладену в п.1 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р., як проценти річні в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору;

- зобовязати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків, починаючи з 17.05.2011р. за користування кредитом з 20,38% річних до 16,10% річних, по кредитному договору №910.77385 від 17.05.2011р.;

- визнати недійсною умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без обґрунтування та повідомлення позичальника письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни та без внесення змін (доповнень) до договору;

- визнати недійсною умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобовязання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав;

- визнати недійсною умову параграфу 6 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору;

- визнати недійсною умову п.1 параграфа 7 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку згідно зі своїми тарифами стягувати оплати і комісії за надання таких послуг: зміна графіку, повязана із зміною строку кредиту, зміна графіку, повязана з достроковим частковим погашенням кредиту, зміна графіку, повязана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту та інші послуги, передбачені тарифами банку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.05.2011р. сторонами було укладено кредитний договір №910.77385, за яким позивач отримав кредит в сумі 114125,00 грн. на купівлю транспортного засобу строком на 84 місяці, зі сплатою 16,10% річних. 18.08.2015р. банк звернувся до Галицького районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. З даного позову ОСОБА_1В, стало відомо про зміну відсоткової ставки з 16,10% на 20,38% річних. Лист-повідомлення про зміну відсоткової ставки та новий графік погашення заборгованості позивач не отримував. Вважає, що оскільки банк змінив в односторонньому порядку процентну ставку по кредитному договору, без повідомлення позичальника, то такі дії банку є неправомірними. Пунктами 1, 3, 5, 6 параграфу 2 кредитного договору банк залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку, а також передбачив своє право, в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати сплату процентів у розмірі 50% річних. Пункт 1 параграфу 7 кредитного договору, яким банк стягує плату за свої послуги, суперечить приписам п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2007р. №168.

Відповідач у письмовому відзиві заперечив проти доводів та вимог позовної заяви, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 09.02.2016р. учасники процесу не зявилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в клопотанні від 14.01.2016р. просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2011р. між ПАТ «Плюс Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» - банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №910.77385, згідно п.1 параграфу 1 якого банк надає позичальнику кредит в сумі 114125,00 грн. на строк 84 місяців (а.с.8).

Згідно розділу 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти річні в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,57% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 15,53%, що разом з маржою банку разом складає 16,10% (п.1). Банк повідомляє позичальника про актуальний розмір ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору. Повідомлення про актуальний розмір процентної ставки стає невід'ємною частиною договору (п.3).

У випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав, банк протягом 14 днів від дати ліквідації/недійсності визначає новий чинник, на підставі якого буде встановлюватися процентна ставка кредиту. Новий індекс вступатиме в силу за згодою позичальника з першого дня місяця, наступного після місяця, в якому настає одна з подій - Звіт ф350 буде ліквідований або зобов'язання про змінну частину ставки стане недійсним, шляхом укладення додаткового договору. При відсутності згоди позичальника (не підписання додаткового договору) - починаючи з дати нового індексу вважається діючою та застосовується фіксована ставка, передбачена п. 6 параграфу 2 договору; це ж правило застосовується для визначення процентної ставки за кредитом у період від дати, наступної за датою ліквідації/недійсності змінної частини ставки, до дати дії нового індексу (п.5). В передбачених договором випадках позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 50% річних, але в будь-якому випадку не менше ніж максимальний розмір процентної ставки за строковими вкладами (депозитами) в гривні, збільшеної на 0,57%, що діють у банку на дату дії нового індексу (п.6).

Відповідно до п.1 параграфу 6 кредитного договору банк має право ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої п.6 §2 кредитного договору, в залежності від зміни будь-якого з факторів: грошово-кредитної політики або облікової ставки НБУ та/або зміни вартості ресурсів, що залучаються банком, зміни кредитного ризику, зміни ринкової вартості ТЗ, попиту і пропозиції на кредитному ринку або інших факторів з відповідним повідомленням про це позичальника будь-яким із способів на вибір банку: або шляхом надіслання листа на вказане позичальником у договорі його місце проживання, або при його явці в банк, або через місцеві або регіональні друковані засоби масової інформації.

В разі мовчання (відсутності письмових заперечень) позичальника протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення його в будь-який з вищевказаних способів про ініціювання банком перегляду (зміни) фіксованої процентної ставки вважається, що позичальник погодився з правочином про перегляд (зміну) розміру фіксованої процентної ставки по кредиту, запропонованої банком, без укладення додаткових договорів до договору, а змінений розмір фіксованої процентної ставки по кредиту набуває чинності після закінчення вищевказаного строку п'яти банківських днів (якщо більш пізня дата зміни фіксованої ставки не вказана банком у повідомленні) та відображається у виписці з позичкового рахунку позичальника, яка надається при найближчій його явці в банк або надсилається позичальнику поштою (п.2 параграфу 6 кредитного договору).

Банк має право змінювати в односторонньому порядку свої тарифи (окрім процентної ставки), повідомивши про це позичальника у будь-який із способів, передбачених п.1 § 6 договору, вказавши дату, з якої починають діяти зміни/нові тарифи (п.4 параграфу 6 кредитного договору).

Відповідно до п.1 параграфу 7 кредитного договору банк, згідно зі своїми тарифами, стягує оплати і комісії за надання таких послуг: (1) зміна графіку, повязана із зміною строку кредиту, (2) зміна графіку, повязана з достроковим погашенням кредиту, (3) зміна графіку, повязана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, (4) висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту, (5) інші послуги, передбачені тарифами банку.

Додатком №1 до договору сторони погодили графік щомісячних платежів (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом, який не містить необхідних реквізитів - номеру та дати, повідомляє позичальника про зміну з 17.04.2012 року розміру відсоткової ставки по кредитному договору № 910.77385 від 17.05.2011 року з 16,1% на 20,38% та надає новий графік сплати кредитних платежів (а.с.12, 13).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Тобто, підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку заборонено з моменту набуття чинності Законом України №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», а саме з 10 січня 2009 року.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України (в редакції від 21.01.2010р., чинній на момент укладення кредитного договору) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, на момент укладення сторонами кредитного договору на законодавчому рівні було заборонено банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, у тому числі збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції від 02.12.2010р., чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Згідно п.3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

З листа банку (а.с.12) вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» не лише в односторонньому порядку збільшує процентну ставку, а й жодним чином не аргументує таке збільшення, не надає детальних розрахунків, повної інформації про сукупну вартість кредиту, порушуючи, при цьому п.5 параграфу 10 кредитного договору, згідно з яким всі зміни і доповнення до договору оформляються додатковим договором сторін, що є невід'ємною частиною договору. Крім того, слід вказати, що відповідач не надав суду доказів направлення позивачу зазначеного листа про зміну відсоткової ставки та новий графік погашення кредитних платежів, що суперечить ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також, пункт 1 параграфу 2 кредитного договору, який викладено так, що проценти річні визначаються як змінна частина ставки, суперечить частині 1 статті 1056-1 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору, оскільки вона не передбачала, що проценти за кредитним договором можуть визначатись як змінна частина ставки, а вказувала, що розмір процентів визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Тому, процентна ставка у розмірі 16,10%, яку банк визначив з урахуванням всіх вищевказаних умов, є незмінною і повинна залишатися такою до повного виконання сторонами всіх умов договору.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання незаконним підвищення з 17.04.2012р. відсоткової ставки за користування кредитом, визнання процентної ставки, викладеної в п.1 параграфу 2 кредитного договору, як проценти річних в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору, та зобовязання банку здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків за користування кредитом з 20,38% річних до 16,10% річних. Відповідні коригуючі операції слід провести починаючи з 17.04.2012р., оскільки з вказаної дати відповідач збільшив розмір відсоткової ставки до 20,38%, як випливає з листа банку (а.с.12).

Зі змісту кредитного договору вбачається, що пункти 3, 5, 6 параграфу 2 договору завуальовані під умову, яка надає банку можливість збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку, що є незаконним.

Так, відповідно до п.3 параграфа 2 «Банк повідомляє позичальники про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору».

Тобто, пункти 3, 5, 6 параграфа 2 кредитного договору не дають вибору позичальнику відстояти свої інтереси у разі не згоди з підняттям відсоткової ставки, оскільки вони змушують погодитись на запропоновані банком умови або відповідно до пункту 5 параграфа 2 буде вважатися діючою та застосовуватиметься «Фіксована ставка» в розмірі 50% річних (п.6 параграфа 2). Банк вказаними пунктами договору залишив за собою право в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку, а в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати сплату процентів у розмірі 50% річних.

Положення вищевказаних пунктів договору містять дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки банком в односторонньому порядку, що є неприпустимим.

Фактично, пункти 3, 5, 6 параграфа 2 кредитного договору ще в момент підписання кредитного договору поставили позивача в невигідне та таке, що порушує його права, становище. В будь-якому випадку, навіть при наявності заперечень позичальника, відсоткова ставка буде збільшена, що є несправедливим по відношенню до позичальника.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як встановлено ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна пропустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За вказаних обставин, вимоги позивача про визнання недійсною умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без внесення змін (доповнень) до договору; визнання недійсною умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобовязання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав; визнання недійсною умову параграфу 6 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким, що суперечить чинному на момент укладення кредитного договору законодавству, а тому підлягає визнанню недійсним також пункт 1 параграфу 7 кредитного договору, згідно з яким «банк згідно зі своїми тарифами стягує оплати і комісії за надання таких послуг: зміна графіку, пов'язана із зміною строку кредиту, зміна графіку, пов'язана з достроковим частковим погашенням кредиту, зміна графіку, пов'язана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту, комісія за переказ коштів з транзитного рахунку, інші послуги, передбачені тарифами банку».

Відповідно до п. 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного Банку України від 10.05.2007р. №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо.

Враховуючи зазначене вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 3, 13 ч.3, 203, 215, ЦК України, ст.ст. 1, 11, Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки та банківську діяльність", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 110 ч. 5, 208-209, 213-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним підвищення з 17.04.2012р. Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №910.77385 від 17.05.2011р.

Визнати процентну ставку, викладену в п.1 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р., як проценти річні в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків по кредитному договору №910.77385 від 17.05.2011р. починаючи з 17.05.2011р. за користування кредитом з 20,38% річних до 16,10% річних.

Визнати недійсною умову пункту 3 параграфа 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без внесення змін (доповнень) до договору.

Визнати недійсною умову пунктів 5 та 6 параграфу 2 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобовязання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав.

Визнати недійсною умову параграфу 6 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р. щодо права банку ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа 2 договору.

Визнати недійсним пункт 1 параграфа 7 кредитного договору №910.77385 від 17.05.2011р.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 487,20грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до спеціального фонду Державного бюджету України 974,40грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В. П. Маслак