Ухвала суду № 55989699, 18.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 876/12001/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Коцур В.К.,

представника позивача Рождественської Л.П.,

представника відповідача Міклюша Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Буське лісове господарство» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2015 року Державне підприємство «Буське лісове господарство» (далі - Позивач, ДП «Буське лісове господарство») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Відповідач, Буська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2015 року № 0000302200/149, № 0000292200/147, № 0000312200/148.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фірма «Zortex Businesss LLP», United Kingdom, з якою мав господарські відносини Позивач, ліквідована з 15.07.2014 року і всі товари, поставлені після цієї дати фірмі «Zortex Businesss LLP», United Kingdom, вважаються поставленими невідомому нерезиденту, а кошти, отримані за вказані товари податковий орган трактує як отримання безповоротної фінансової допомоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Буська ОДПІ. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджено припинення з 15.07.2014 року фірми «Zortex Businesss LLP», United Kingdom. Проте між Позивачем та даною фірмою продовжували укладатися доповнення до основного контракту від 21.03.2013 року, на підставі яких ДП «Буське лісове господарство» начебто поставляло лісоматеріали. Враховуючи ліквідацію фірми «Zortex Businesss LLP», United Kingdom, слід вважати, що така поставка товару здійснювалася невідомому нерезиденту. Тому податковий орган вважає, що додатки до контракту, укладені між Позивачем та фірмою «Zortex Businesss LLP», United Kingdom порушують норми Закону України «Про міжнародне приватне право», а отже не мають жодних правових наслідків, а отримані за даними додатками до контракту кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції, виносячи спірне рішення, не дав належної оцінки наданим Відповідачем доказам та не вжив заходів для повного встановлення обставин справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.05.2015 по 30.06.2015 Буською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Буське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992504) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, про що 03.07.2014 складено акт № 96/22-06/00992504 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з висновків вищенаведеного акта перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог:

- пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями; далі - ПК України), занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік на загальну суму 205628 грн;

- пп. 13 п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI та п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011№ 138, занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за 2014 рік на загальну суму 140513 грн;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1, пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2818,07 грн, в розрізі років 2014 рік неутримано - 2818, 07 грн;

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР із змінами внесеними ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ, п. 3 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» (із змінами та доповненнями), ст. 207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-VI (із змінами та доповненнями) по проведених взаєморозрахунках між ДП «Буське лісове господарство» та фірмою - нерезидентом «Zortex Businesss LLP», United Kingdom за період з 15.07.2014 по 31.12.2014;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (з наступними змінами та доповненнями);

- 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (з наступними змінами та доповненнями), а саме а авансових звітах відсутні належним чином оформлені документи, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 2552,10 грн.

За результатами перевірки та на підставі вказаного акту перевірки 16.07.2015 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302200/149, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1000975,6 грн;

- № 0000292200/147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 308442,00 грн (205628 грн - основний платіж та 102814 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи));

- № 0000312200/148, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств) на суму 210768,00 грн (140512 грн - основний платіж та 70256 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про проведення перевірки податковим органом, за наслідками якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, під час існуючої заборони на її проведення (всупереч положень п. 8 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VІІІ).

Даний висновок суду першої інстанції не спростований апелянтом.

Стосовно зазначених в апеляційній скарзі доводів колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду зазначає, що стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.10 ст. 137 цього ж Кодексу, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг (і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Між ДП «Буське лісове господарство» (продавець) та фірмою «Zortex Businesss LLP», United Kingdom (покупець) укладено контракт від 21.03.2013 № 07/13.

Згідно з умовами контракту продавець продає, а покупець купляє на умовах СРТ, Одеса (відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в ред. 2010 року) пиловник сосновий (товар) в кількості 500 м куб.

Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.

Поставка товару здійснюється залізничним транспортом в напіввагонах. Відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах СРТ, Одеса за відповідними реквізитами.

Усі витрати щодо приймання вагонів на станції Одеса-порт Одеський з/в, розгрузці/перегрузці товару і подальшому транспортуванні в Одеський морський торговий порт оплачує покупець. Термін поставки - з 01.04.2013 по 31.12.2013.

Відправка в порт здійснюється продавцем окремими вагонами або окремими партіями відповідних сортів, діаметрів і довжин з чітким маркуванням.

Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності одної оригінальної печатки.

Термін дії контракту - до 31.12.2013.

До контракту вносились відповідні доповнення: № 1 від 25.05.2013, № 2 від 26.08.2013, № 3 від 01.10.2013, № 4 від 27.12.2013, № 5 від 02.02.2014, № 6 від 30.01.2014, № 7 від 28.02.2014, № 8 від 31.03.2014, № 9 від 06.05.2014, № 10 від 02.06.2014, № 11 від 10.06.2014, № 12 від 18.06.2014, № 13 від 18.07.2014, № 14 від 28.07.2014, № 15 від 18.08.2014, № 16 від 02.10.2014, № 17 від 28.06.2014, № 19 від 10.12.2014, № 20 від 14.01.2015.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з фірмою "Zortex Businesss LLP" позивачем долучено до матеріалі справи:

- вантажно-митні декларації;

- електронні інвойси до ВМД;

- накладні на залізничне перевезення;

- пакувальні листи;

- рахунки-фактури та специфікації;

- виписки з банківського рахунка;

- журнали-ордери;

- карантинні сертифікати.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам Відповідача про те, що фірма «Zortex Businesss LLP», United Kingdom з 15.07.2014 року ліквідована (розпущена) з посиланням на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «Zortex Businesss LLP», у якому вказано про те, що зазначену компанію ліквідовано 15.07.2014 року державним реєстром, оскільки компанія не була діюча, а також інформація з офіційного сайту Великобританії - companieshouse.gov.uk про ліквідацію зазначеної компанії з 15.07.2014 року.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, відповідно до Протоколу зборів партнерів Компанії «Zortex Businesss LLP», United Kingdom від 14.07.2014 року відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom.

Дані обставини свідчать про те, що Компанія «Zortex Businesss LLP», United Kingdom ліквідована не була, відбулась лише зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни.

Згідно ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ст. 26 того ж Закону цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 того ж законодавчого акту особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до п. п. 14.1.122. п. 14.1. ст. 14 ПК України нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року для цілей цієї конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Підпунктом (і) пункту 1 ст. 3 цієї ж Конвенції визначено, що термін «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого королівства Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

Згідно з п. 6 ст. 8 того ж Закону документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

На підставі цього суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт реального постачання товару відповідно до контракту від 21.03.2013 № 07/13 підтверджується первинними документами встановленої форми.

Як вірно зазначив в оскаржуваній постанові окружний суд, в акті перевірки відсутні зауваження щодо первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ДП «Буське лісове господарство» з вказаним вище нерезидентом.

Узгоджуються з матеріалами справи висновки суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договору позивача із контрагентом «Zortex Businesss LLP» та відповідних первинних документів, а тому висновки про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 205628 грн базються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що про законність взаємовідносин із компанією «Zortex Businesss LLP» свідчить й те, що після 15.07.2014 року цю компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України, після виконання усіх належних митних процедур, здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України.

Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «Zortex Businesss LLP» як до, так і після 15.07.2014 року, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями вантажно-митних декларацій.

Виходячи з даних обставин, на думку колегії суддів Львівськуого окружного адміністративного суду суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про ліквідацію «Zortex Businesss LLP», не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У відповідача не було підстав для кваліфікації суми 1119070 грн, як безповоротної фінансової допомоги відповідно до вимог пп. 14.1.267 п. 14.1. ст. 14 ПК України, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік є необґрунтованими.

Суд першої інстанції також дав правильну оцінку висновкам відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу).

Так, згідно з пп. 13 п. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Відповідно до п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств).

Висновкам податкового органу про порушення строків повернення валютної виручки по взаєморозрахунках з контрагентом-нерезидентом «Zortex Busines LLP», в результаті чого Позивачу нараховано пеню, суд першої інстанції також дав вірну оцінку.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23.09.1994 року № 185/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку, продовжується у цій нормі, потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону передбачено відповідальність за порушення резидентами строків передбачених ст. 1 цього Закону у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно позиції Відповідача компанія-нерезидент «Zortex Busines LLP» ліквідована 15.07.2014 року, а тому усі платежі після 15.07.2014 року здійснені не за поставлений позивачем товар відповідно до від 21.03.2013 № 07/13. Відтак, по вантажно-митних деклараціях після 15.07.2014 року Позивачем допущено порушення строків повернення валютної виручки.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено помилковість тверджень відповідача про ліквідацію фірми «Zortex Businesss LLP» 15.07.2014 року, усі платежі здійснені саме фірмою «Zortex Businesss LLP» за поставлений позивачем товар відповідно до контракту від 21.03.2013 № 07/13 здійснені без порушення строків повернення валютної виручки.

Таким чином, Відповідачем не надано доказів наявності в діях позивача ознак протиправності та не доведено правомірності встановлення заниження податку на прибуток, що підлягає до сплати в бюджет за 2014 рік на загальну суму 205628 грн; заниження частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за 2014 рік на загальну суму 140513 грн; порушення термінів розрахунків в іноземній валюті з фірмою «Zortex Businesss LLP» за період з 15.07.2015 по 31.12.2014.

Отже доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Крім того, з апелянта слід стягнути 535,92 грн судового збору, сплату якого за подання апеляційної скарги було відстрочено.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 року у справі № 813/5397/15 залишити без змін.

Стягнути з Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в користь бюджету 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійки судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді З.М. Матковська

Р.М. Шавель

Повний текст виготовлено 22.02.2016 року