Рішення № 5598949, 10.08.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" серпня 2009 р. справа № 5020-9/301-4/034

За позовом малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолик”

(вул. Адмірала Октябрьського, 12, місто Севастополь, 99011)

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про відшкодування шкоди та збитків.

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивача Монько С.В., довіреність № 15 від 01.03.2009;

відповідача ОСОБА_3, довіреність 5024 від 30.10.2008.

Суть спору:

23.04.2009 мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолик” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та збитків в сумі 27080,80 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на земельній ділянці площею 0,1085 га, переданій позивачеві в оренду на підставі рішення Севастопольської міської Ради народних депутатів № 147 від 17.11.1992 за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова, 164, відповідач без будь-яких правовстановлюючих документів розмістив майданчик з продажу японських автомобілів, споруди для охорони та павільйон для співробітників. Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного зайняття відповідачем земельної ділянки та неможливості її використання йому було спричинено шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також збитки у вигляді витрат по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди та у вигляді витрат на сплату земельного податку за час незаконного зайняття земельної ділянки, всього в сумі 27080,80 грн.

В процесі розгляду справи позивач пояснив, що спірна ділянка має адресу: просп. Ген. Острякова, 164-А, заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 30624-77 грн.:

- шкоду, спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1085 га, розраховану Управлінням по контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі в сумі 17962,00 грн.;

- збитки у вигляді витрат по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди 424,83 грн.;

- збитки у вигляді витрат на сплату земельного податку в сумі 12237,094 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У звязку з великою завантаженістю судді Рибіної С.А., розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя від 07.07.2009 №81 справа передана до провадження судді Погребняка О.С.

У судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги не визнав з причини їх необґрунтованості та зазначив про те, що в провадженні господарського суду м. Севастополя вже знаходилась справа - № 5020-4/288-2/349 за позовом приватного науково-виробничого підприємства “Сердолик” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання прибудови самовільним будівництвом та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Відповідач вказує на той факт, що в рамках вказаної справи постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року, досліджувались правовідносини тієї земельної ділянки, відносно якої існує спір у даній справі, було встановлено факт існування між сторонами у справі договірних відносин на підставі договору від 12.09.2003 року спільної участі в будівництві, в результаті чого відповідач набув право власності на обєкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці по просп. Ген.Острякова, 164 в м. Севастополі. Відповідач наполягає на тому, що оскільки в рамках справи № 5020-4/228-2/349 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, підстави стверджувати про самовільне зайняття земельної ділянки, а також підстави для задоволення позову по відшкодування шкоди та збитків за самовільне зайняття земельної ділянки відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів № 147 від 17.11.1992 малому приватному науково-виробничому підприємству „Сердолик” (далі - МПНВП „Сердолик”) надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку для будівництва соціально-культурного та торгового центру площею 2,0 га за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова.

Державним актом, виданим 30.07.1993 Севастопольською міською Радою народних депутатів, посвідчено право МПНВП „Сердолик” на постійне користування земельною ділянкою площею 2,1870 га, розташованою по просп. Ген. Острякова у м. Севастополі. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27 (а.с.10-12).

12.09.2003 між МПНВП „Сердолик” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) було укладено договір спільної участі у будівництві № 2 (далі Договір), предметом якого була спільна участь Сторін у будівництві частини першої черги Торгово-сервісного центру, що входить до складу Соціально-культурного та торгового центру по просп. Ген. Острякова, 164.

17.06.2008 МПНВП “Сердолик” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання прибудови самовільним будівництвом, зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що земельна ділянка, надана в оренду позивачу на підставі рішення Севастопольської міської Ради народних депутатів №147 від 17.11.1992 за адресою: м. Севастополь, пр Ген. Острякова, частково, без правовстановлюючих документів використовується відповідачем, на вказаній земельній ділянці площею 0,1085 га позивачем всупереч нормам чинного законодавства здійснено самовільне будівництво прибудови до будівлі першої черги торгово-сервісного центру по проспекту Ген. Острякова, 164 у м. Севастополі (з боку будівлі „Дім меблів „Московський”) та розміщений павільйон з продажу автомобілів.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.10.2008 року у справі 5020-4/288-2/349 позов МПНВП “Сердолик” було задоволено. Суд зобовязав ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні МПНВП „Сердолик” земельною ділянкою, належною йому на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування від 30.07.1993, шляхом знесення за свій рахунок побудованої ним прибудови до будівлі першої черги торгово-сервісного центру по проспекту Ген. Острякова, 164 у м. Севастополі (з боку будівлі „Дім меблів „Московський”) та павільйону з продажу автомобілів, розташованого на земельній ділянці площею 0,1085 га, яка прилягає (з боку будівлі „Дім меблів „Московський”) до земельної ділянки, на якій розміщена будівля першої черги торгово-сервісного центру по проспекту Ген. Острякова, 164 у м. Севастополі, у строк протягом пяти днів з дня набрання законної сили рішенням по цій справі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.008 року рішення господарського суду м. Севастополя від 27.10.2008 року у справі № 5020-4/288-2/349 було скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову МПНВП “Сердолик” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року залишено без змін.

Відповідач вважає, що предмет дослідження у вказаній вище справі 5020-4/288-2/349 та у даній справі земельна ділянка площею 0,1085 га по просп. Ген.Острякова, 164 є ідентичним, має місце набравше законну силу рішення суду відносно предмету спору, у звязку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що правомірність користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1085 га по просп. Ген.Острякова, 164 встановлена набравшою законної сили постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

12.09.2003 між МПНВП „Сердолик” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) було укладено договір спільної участі у будівництві № 2, предметом якого була спільна участь Сторін у будівництві частини першої черги Торгово-сервісного центру, що входить до складу Соціально-культурного та торгового центру по просп. Ген. Острякова, 164.

Відповідно до пункту 1.5 Договору, після здачі Обєкту в експлуатацію, Сторони набувають право власності на свою частку Обєкту, передбачену підпунктами 1.5.1-1.5.2 Договору та здійснюють його оформлення у відповідності з діючим законодавством України.

Актом державної приймальної комісії від 21.12.2007, зареєстрованим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 27.12.2007 за № 465 та затвердженим Ленінською районною державною адміністрацією 27.12.2007 за № 1573р, прийнятий в експлуатацію обєкт першої черги Торгово-сервісного центру, розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 164.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року встановлено факт набуття відповідачем у даній справі права власності на магазин не продтоварів, розташований у цокольному поверху загальною площею 648,1 кв.м., магазин № 1 з виставочним майданчиком загальною площею 425,0 кв.м., розташований на першому поверху, обладнаний двома відокремленими сходами, а також магазин № 2 загальною площею 222,3 кв.м., розташований на першому поверху.

В той же час, судом встановлено, що правовідносини сторін засновані на договорі пайової участі № 2 від 12.09.2003 року, предметом якого, відповідно до пункту 1.1, являлась пайова участь «пайовика»(відповідача) у будівництві торгівельно-сервісного центру з автосалоном, який означений на генеральному плані забудови № 5 та входить до складу комплексу громадсько-торговельного Центру, розташованого районі за адресою: м. Севастополь, просп. Ген.Острякова, 162 та його наступна експлуатація.

Судом встановлено, що предметом дослідження в рамках справи 5020-4/288-2/349 являлось, в тому числі, питання правомірності використання відповідачем (ФОП ОСОБА_1) земельної ділянки, означеної на плані забудови під № 5 та віднесеної до будівництва першої черги. Проти даного факту представники сторін не заперечували. Судом також встановлено, що наведені вище обєкти нерухомості, право власності на які визнано за ФОП ОСОБА_1, розташовані на земельній ділянці, означеній саме під № 5 та віднесеної саме до першої черги будівництва.

Із змісту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року та постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року вбачається, що висновки судів апеляційної та касаційної інстанції у справі № 5020-4/288-2/349 про передачу земельної ділянки на договірних засадах, а також висновки про чинність договору пайової участі № 2 від 12.09.2003 року стосуються земельної ділянки, означеної на плані забудови під № 5 та віднесеної до будівництва першої черги.

Використання інших земельних ділянок, окрім ділянки під № 5 договором пайової участі № 2 від 12.09.2003 року сторонами не обумовлювалось.

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що позовні вимоги стосуються правомірності зайняття відповідачем ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки по просп. Ген.Острякова, 164, але означеної на плані забудови під № 6 та віднесеної до будівництва другої черги.

Відмінність земельних ділянок під № 5 та під № 6 вбачається із змісту експлікації до генплану громадсько-торговельного центру по просп. Ген.Острякова, в якому вказано, що земельна ділянка № 5 торговельно-сервісний центр (надання побутових послуг населенню, торгівля 1 черга), а земельна ділянка № 6 торговельно-сервісний центр (надання побутових послуг населенню, торгівля 2-черга) кафе з літнім майданчиком (а.с.57).

Факт відмінності земельних ділянок № 5 та № 6 також вбачається із змісту кадастрового плану землекористування МПНВП «Сердолік» (том 1 а.с.100).

Крім того, відповідно до листа Управління містобудування і архітектури Севастопольської державної адміністрації від 02.12.2008 року вих. № 7909/5-2 другій черзі будівництва торгово-сервісного центру, який будується в районі колишньої кінцевої зупинки тролейбусного маршруту № 12, привласнено адресу: м. Севастополь, просп. Ген.Острякова, 164-А. Земельну ділянку саме за вказаною адресою позивач вважає безпідставно зайнятою відповідачем та просить суд відшкодувати шкоду та збитки за її використання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що земельна ділянка під № 5, яка являлась предметом дослідження в рамках господарської справи № 5020-4/288-2/349 та земельна ділянка під № 6, яка являється предметом дослідження у даній справі, являються абсолютно різними ділянками. У звязку з цим, доводи відповідача про преюдиціальність постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року являються безпідставними та не заснованими на фактичних обставинах справи.

Таким чином, підстави для відмови у задоволенні позову у звязку з його вирішеністю в рамках іншої господарської справи відсутні. У звязку з цим, заявлений в рамках даної справи позов про відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки № 6, збитків у вигляді витрат по обстеженню земельної ділянки № 6 і визначенню розміру спричиненої шкоди, а також у вигляді витрат на сплату земельного податку за час незаконного зайняття земельної ділянки № 6 підлягає розгляду по суті.

Так, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд приймає у якості доказу у справі наявний в матеріалах справи Акт обстеження земельної ділянки №185 від 03.10.2008, складений державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі, яким зафіксовано, що земельна ділянка приблизною площею 0,1085 га, розташована за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 164 та яка знаходиться у межах земельної ділянки, наданої у постійне користування МПНВП „Сердолик”, самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів використовується ФОП ОСОБА_1 під розміщення майданчику з продажу японських автомобілів, споруди для охорони та павільйону для співробітників. Також вказано, що вказана земельна ділянка огороджена по периметру металевим парканом (том 1 а.с.14).

В матеріалах справи міститься постанова № 000560 від 07.10.2008 року про накладення адміністративного стягнення на приватного підприємця ОСОБА_1 за порушення ним вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, що виразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,1085 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 164 та використання її під розміщення майданчику з продажу японських автомобілів (том 1 а.с.13).

Судом також встановлено, між сторонами у справі існують правовідносини на підставі договору № 1-Э від 26.12.2007 року про участь в експлуатаційних витратах по утриманню збудованої за участю сторін на підставі договору про спільну участь № 2 від 12.09.2003 року та належної відповідачеві частки першої черги Торгово-сервісного центру двоповерхової будівлі з цокольним поверхом по просп. Ген.Острякова, 164 в м. Севастополі (том 1 а.с.11-112). Із змісту вказаного договору (розділу 1) вбачається, що відповідач відшкодовує позивачеві витрати, понесені останнім по утриманню соціально-культурного і торгового центру, розташованому на земельній ділянці, віднесеної до будівництва першої черги, яка, відповідно до наведених вище експлікації до генплану громадсько-торговельного центру по просп. Ген.Острякова та кадастрового плану землекористування МПНВП «Сердолік», означена як земельна ділянка під № 5 та до земельної ділянки № 6, яка являється предметом розгляду у даній справі, не відноситься.

Призначення платежів по відшкодуванню витрат, понесених позивачем по утриманню соціально-культурного і торгового центру саме першої черги (ділянка № 5) підтверджується також наявними в матеріалах справи листами позивача, адресованими ФОП ОСОБА_1 (том 1 а.с.138-144).

Наведені вище обставини свідчать, що між сторонами у справі правовідносини відносно предмету спору у даній справі земельної ділянки, означеної на плані забудови під № 6 та віднесеної до будівництва другої черги за адресою: просп. Ген.Острякова, 164-А відсутні.

В процесі розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельною ділянкою, означеної на плані забудови під № 6 та віднесеної до будівництва другої черги. Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість доводів позивача про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки № 6 по просп. Ген.Острякова, 164-А.

Відповідно до пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 224 Господарського кодексу України також встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначається на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2005 року.

Відповідно до пункту 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

Згідно з пунктом 4.7 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007 року, обстеження земельних ділянок, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, здійснюється на платній основі за їх письмовими зверненнями на підставі укладених договорів про виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається як наявність договору № 185 від 23.09.2008 року, укладеного між МПНВП «Сердолик»та Управлянням з контролю за використанням і охороною земель на виконання робіт по обстеженню земельної ділянки за адресою: просп. Ген.Остяркова, 164, так і дані про встановлений розмір шкоди, спричинений внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки 17962,00 грн. (том 1 а.с.16, 31).

На підставі викладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1085 га, розрахованої Управлінням по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі, в сумі 17962,00 грн., а також витрати по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди в сумі 424,83 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки, які він поніс у звязку із сплатою земельного податку за період з квітня 2008 року по червень 2009 року в сумі 12237,94 грн. за земельну ділянку, самовільно зайняту відповідачем.

Приймаючи до уваги той факт, що самовільне зайняття земельною ділянкою, означеної на плані забудови під № 6 та віднесеної до будівництва другої черги підтверджено матеріалами справи, факт оплати позивачем земельного податку підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (том 1, а.с. 17-30, 150-152, том 2 а.с.6), а також листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 19.05.2009 року вих. № 2468/10/15-316 (том 1 а.с.55), суд вважає заявлені вимоги в сумі 12237,94 грн. також підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди та збитків в сумі 30624,77 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, код ЄДРПОУ 16506701) шкоду, спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1085 га, розташованого в м. Севастополі по просп. Ген.Острякова, 164-А в сумі 17962,00 грн.; збитки у вигляді витрат по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди в сумі 424,83 грн.; збитки у вигляді витрат на сплату земельного податку в сумі 12237,094 грн. всього 30624,77 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банків відсутні) на користь малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, код ЄДРПОУ 16506701) витрати по сплаті державного мита у сумі 306,25 грн. (триста шість грн. 25 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С.Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 13.08.2009

Розсилка:

1. МПНВП “Сердолик”

(99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського, буд. 12)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

3.Справа