Постанова № 55988960, 28.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року (12:56 год.) м. Київ №810/5440/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_3, договір №64/15 від 27.10.2015

представника відповідача - 1: не з'явився

відповідача - 2: Богорад Н.О.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач - 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни (далі - відповідач - 2), в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 24391079 від 14 вересня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1) на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2;

- зобов'язати Реєстраційну службу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1) про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 та здійснити реєстрацію права приватної власності на вищезазначене нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 з 1989 року, а в подальшому рішенням ХL сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1043 від 21.07.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж даної земельної ділянки для ведення садівництва; передано у власність позивачу дану земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що 28.08.2015 вона звернулась до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з реєстраційним номером 13023194 для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку, однак державний реєстратор рішенням №24391079 від 14.09.2014 відмовив у державній реєстрації права власності, мотивуючи це тим, що рішенням, поданим для державної реєстрації права приватної власності затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не її відведення.

Позивач стверджує, що спірне рішення про відмову є неправомірним, оскільки земельна ділянка вже була відведена позивачу як члену садівничого товариства, а тому передача у власність такої земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), крім того державним реєстратором не враховано, що пунктом 2 рішення органу місцевого самоврядування земельну ділянку передано у приватну власність позивачу.

Відповідачі позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначають, що рішенням Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1043 від 21.07.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не її відведення, а тому приймаючи рішення щодо відведення земельної ділянки із державної та комунальної власності Богданівська сільська рада неправильно визначила вид документації із землеустрою, з огляду на це державним реєстратором правомірно відмовлено у державній реєстрації права власності.

Крім того, відповідачі зазначають, що вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності є незаконною, оскільки судове рішення про зобов'язання зареєструвати право власності призведе до того, що суд перебере на себе повноваження відповідача та втрутиться в його дискреційні повноваження.

Позивач та його представник у судовому засіданні 28.01.2016 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - 1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідач - 2 проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача - 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ХХХІХ сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1093 від 19.06.2015 надано дозвіл ОСОБА_1, АДРЕСА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0546 га в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області та рекомендовано замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки площею 0,0546 га АДРЕСА_2 в осіб, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання землевпорядно-геодезичних видів робіт (а.с.8).

На замовлення позивача ФОП ОСОБА_4 розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва в с.т. «Прилісся-16» в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (а.с.10-16).

Рішенням ХL сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1043 від 21.07.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,0546 га для ведення садівництва ОСОБА_1 СГТ «Прилісся», СТ «Прилісся-16», АДРЕСА_1 в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, передано у власність ОСОБА_1 дану земельну ділянку та встановлено, що вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.9).

28.08.2015 позивач з метою державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку звернувся із завою про державну реєстрації прав та їх обтяжень №13023194 до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, що підтверджується карткою прийому заяви №23991700 від 28.08.2015 (а.с.64, 71).

До вказаної заяви для проведення державної реєстрації позивачем подані наступні документи: копії паспорту позивача, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, квитанцію про сплату мита, витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку та рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1043 від 21.07.2015.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни №24391079 від 14.09.2015 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.74).

В мотивувальній частині даного рішення зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або користування, про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а подане заявником рішення Богданівської сільської ради від 21.07.2015 №1043 не відповідає даним вимогам, так як даним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не відведення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд приходить до такого.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) в редакції, яка діяла станом на момент прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 статті 15 Закону №1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 24 Закону № 1952-IV встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема, у державній реєстрацій прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності, в тому числі й особливості державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 56 Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або користування, про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідачем-2 було відмовлено у держаній реєстрації права власності на земельну ділянку у зв'язку з тим, що на думку державного реєстратора позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на новостворену земельну ділянку, однак позивачем не подано належного правовстановлюючого документу для проведення такої державної реєстрації, оскільки рішенням Богданівської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не відведення земельної ділянки, з приводу чого суд зазначає таке.

Досліджуючи підстави користування позивачем земельною ділянкою в СТ «Прилісся-16», яку у подальшому було передано позивачу у власність судом встановлено таке.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що остання з квітня 1969 року була працівником Броварського шиноремонтного заводу (а.с.49).

Судом встановлено, що Броварським шиноремонтним заводом закріплено у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 3,0 га для розміщення колективних садів, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії НОМЕР_3, виданим виконавчим комітетом Броварської районної Ради депутатів трудящих, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 123 у 1988 році (а.с.59-63).

Як вбачається з членської книжки СТ «Прилісся-16» ОСОБА_1 від 22.02.1994 позивача прийнято в члени товариства згідно протоколу №47 від 15.11.1988 та виділено ділянку для користування АДРЕСА_1 площею 550 кв.м. (а.с.54).

В письмових поясненнях до позову позивач зазначає, що документи засідання профспілкового комітету Броварського шиноремонтного заводу відсутні, в тому числі протокол №47 від 15.11.1988, статут СТ «Прилісся» та інші документи 1988 року.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (в редакції, чинній на момент видання державного акту на право користування землею НОМЕР_3 та надання земельної ділянки позивачу у користування) підприємствам, організаціям і установам можуть надаватись земельні ділянки для колективного садівництва та городництва в порядку і на умовах, встановлюваних законодавством Союзу РСР і Української РСР.

За змістом ст. 135 ЗК Української РСР 1970 року земельні ділянки для колективного садівництва надаються підприємствам, організаціям, установам із земель державного запасу і земель державного лісового фонду, не вкритих лісом або зайнятих малоцінними лісовими насадженнями, в межах зелених і приміських зон міст та інших населених пунктів з урахуванням перспективного розширення території населених пунктів, а також за межами цих зон або за межами населених пунктів, що не мають приміських і зелених зон. У разі відсутності зазначених земель для колективного садівництва можуть надаватися, як виняток, черезсмужні, дрібноконтурні ділянки, непридатні землі, що не можуть бути використані в громадському господарстві колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств.

Надання земель для колективного садівництва провадиться Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних (міських) Рад народних депутатів у межах їх компетенції (ч. 4 ст. 135 ЗК Української РСР 1970 року).

Статтею 136 ЗК Української РСР 1970 року передбачено, що земельні ділянки, зайняті колективними садами, знаходяться в користуванні садівницьких товариств, що організуються при підприємствах, організаціях, установах, яким у встановленому порядку надано ці земельні ділянки. Садівницькі товариства використовують ці ділянки відповідно до цілей, визначених їх статутом, зареєстрованим виконавчим комітетом районної (міської) Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке товариство.

Відповідно до пункту 2 Типового статуту садівницького товариства, затвердженого Радою Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок (далі - Типовий статут) садівницьке товариство може бути організоване при підприємстві, установі, організації при наявності не менше 30 осіб, бажаючих вступити до членів товариства. При наявності меншої кількості таких осіб з дозволу виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємств, установ, організацій допускається кооперування підприємств, установ і організацій для створення садівницького товариства при одному з них, що має найбільше число бажаючих вступити до цього товариства.

Згідно з пунктом 3 Типового статуту Адміністрація і профспілковий комітет підприємства, установи, організації, при яких організується садівницьке товариство, проводять загальні збори робітників, службовців та інших громадян, бажаючих вступити до товариства, затверджують рішення загальних зборів про організацію садівницького товариства і список осіб, які вступають до нього. При кооперуванні підприємств, установ, організацій для створення садівницького товариства при одному з них рішення загальних зборів про організацію садівницького товариства і список осіб, які вступають до товариства, затверджуються адміністрацією і профспілковим комітетом підприємства (установи, організації), при якому організовано товариство, на основі списків осіб, поданих адміністрацією і профспілковими комітетами кооперованих підприємств, установ і організацій.

Освоєння території колективного саду може бути розпочате тільки після затвердження проекту її організації та забудови виконавчим комітетом районної, міської Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке товариство. Відповідно до цього проекту провадиться виділення земельних ділянок членам садівницького товариства (п. 6 Типового статуту).

До членів садівницького товариства можуть бути прийняті тільки працівники підприємства, установи, організації, при яких організовано садівницьке товариство, а також пенсіонери з числа осіб, які раніше працювали на даному підприємстві, в установі, організації. Інші громадяни можуть бути прийняті до членів садівницького товариства у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (п. 13 Типового статуту).

Відповідно до пункту 17 Типового статуту членам садівницького товариства спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації виділяються земельні ділянки. За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства ці ділянки можуть вимежовуватися в натурі огорожами, що відповідають естетичним вимогам.

Конкретні розміри земельних ділянок, виділюваних членам садівницького товариства, визначаються органами, які надають підприємствам, установам, організаціям земельні ділянки під колективне садівництво, у межах від 400 до 600 кв. метрів, виходячи з наявності і якості земель.

Згідно з пунктом 18 Типового статуту Правління садівницького товариства видає кожному членові товариства протягом місяця з дня прийняття членську книжку, до якої заносяться дані про виділену йому земельну ділянку, вступний, членські, цільові внески та інші необхідні відомості.

Судом встановлено, що Броварському шино-монтажному ремонтному заводу було виділено в безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 3,0 га для розміщення колективних садів, на території якої створено садівниче товариств «Прилісся-16», членом якого з 1989 року є позивач з виділеною земельною ділянкою АДРЕСА_1.

Відтак позивач є фактичним землекористувачем земельної ділянки площею 0,055 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, с/рада Богданівська, «Прилісся-16» садове товариство садівничо-городнього товариства «Прилісся» з 1989 року, що також підтверджується довідкою СГТ «Прилісся» №41 від 13.06.2015 (а.с.14-зворотній бік).

В подальшому в 2015 році позивач скористалась своїм правом на приватизацію земельної ділянки, що перебуває в її користуванні з 1989 року.

Статтею 35 ЗК України (в редакції чинній на момент звернення позивача до Богданівської сільської ради) встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства (ч. 5 ст. 35 ЗК України).

Відповідно частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пп. «а» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Частиною 1 статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до частини 9 статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Суд зазначає, що процедура приватизації земельної ділянки у приватну власність, раніше переданої у користування для ведення садівництва відбувається шляхом прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки у власність здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж такої земельної ділянки в натурі (на місцевості), що й було дотримано позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Так, рішенням ХL сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області №1043 від 21.07.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку площею 0,0546 га для ведення садівництва ОСОБА_1 СГТ «Прилісся», СТ «Прилісся-16», АДРЕСА_1 в межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, передано у власність ОСОБА_1 дану земельну ділянку з присвоєнням вказаній земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_2 (а.с.9).

Відтак твердження відповідача про те, що позивач звернувся для державної реєстрації права власності на новостворену земельну ділянку є помилковими, оскільки позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на вже сформовану земельну ділянку, яка перебувала у його користуванні.

Тому суд вважає, що розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, на чому наполягає відповідач-2 в оспорюваному рішенні, є неможливим з огляду на те, що земельна ділянка площею 3,0 га, у складі якої позивач має у користуванні земельну ділянку площею 0,055 га, раніше вже була виділена, а отже була відведена Броварському шино-ремонтному заводу, яким й було створено садівниче товариство «Прилісся-16», членом якого є позивач.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №24391079 від 14.09.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, зважаючи на те, що судом задоволено вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та з метою відновлення порушеного права позивача на розгляд його заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у порядок, строк та спосіб, передбачений законодавством, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача та здійснити реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, оскільки така позовна вимога є похідною від первинної.

При цьому як встановлено судом під час розгляду справи та підтверджено відповідачем-2 в судовому засіданні інших підстав для відмови у державній реєстрації заявленого права не існує, а отже немає перешкод для задоволення позовних вимог у спосіб, який просить позивач у своєму позові.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надали.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом 28.01.2016 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 03.02.2016 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статей 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 24391079 від 14 вересня 2015 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) №13023194 від 28.08.2015 про державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 та здійснити реєстрацію права приватної власності на вищезазначене нерухоме майно.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.