Постанова № 55988408, 09.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року о 17 год. 29 хв.Справа № 808/8622/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Шкарупи Є.М.,

відповідача - Радової С.О., Касьян Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» (далі - позивач, ТОВ «Восток Автомир») до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 та скасувати наказ №314 від 10.06.2015;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позапланова перевірка ТОВ «Восток Автомир» призначена та проведена відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав, оскільки на запит контролюючого органу своєчасно та в повному обсязі надано письмові пояснення по взаємовідносин з контрагентами та їх документальне підтвердження. Крім того, представник позивача зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд», оскільки товари та послуги були позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій. Вказує, що не може нести відповідальність за неналежне ведення податкового обліку його контрагентами, оскільки жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від факту виконання відповідного податкового зобов'язання з податку на додану вартість контрагентами. Вважає, що податковий кредит з податку на додану вартість від операцій з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд» сформований вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що у зв'язку з наявністю податкової інформації, яка свідчить про порушення ТОВ «Восток Автомир» вимог податкового законодавства, на адресу позивача було направлено запити про надання інформації та її документального підтвердження. Позивачем запитувану інформацію надано не в повному обсязі та несвоєчасно, що послугувало підставою для призначення та проведення позапланової перевірки ТОВ «Восток Автомир», за результатами якої встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд», у зв'язку з чим контролюючим органом прийняттю оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях, також зазначили про недоліки в оформленні первинних документах. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Восток Автомир» зареєстроване 03.08.2006 у Запорізькому міському управлінні юстиції та перебуває на обліку в ДПІ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.10.2010 №100306377 є платником податку на додану вартість.

В період з 12.06.2015 по 25.06.2015 співробітниками ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Восток Автомир» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень 2015 - березень 2015 року, за результатами якої складено акт №1848/08-27-2203/34535386 від 30.06.2015 (далі - Акт №1848).

Згідно з висновками Акта №1848 встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276448,00 грн., в т.ч.: за січень 2015 на суму 113298,00 грн., за лютий 2015 на суму 163150,00 грн.; завищення від'ємного значення за березень 2015, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації) на суму 107664,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду яких контролюючий орган дійшов висновку про відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду поданих позивачем заперечень, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000902203 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345560,00 грн., в т.ч. за основним платежем 276448,00 грн. та 69112,00 грн. штрафні санкції;

- №0000892203 від 21.07.2015, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 107664,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В межах розгляду даної скарги призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 з питань, що стали предметом оскарження, з посиланням на відповідні первинні або інші документи, за результатами якої складено акт №2611/08-27-2203/34535386 від 23.10.2015 (далі - Акт №2611).

Згідно висновків Акта №2611 контролюючий орган дійшов висновку про підтвердження порушень, закріплених в Акті №1848.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.10.2015 №4071/10/08-01-10-04-13 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «Восток Автомир» - без задоволення.

Не погодившись з правомірністю проведення перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що в межах розгляду даної справи позивач оскаржує правомірність призначення перевірки та винесення наказу на її проведення, а також не погоджується з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями по суті виявлених порушень, встановлених у актах перевірок, суд вважає за необхідне дослідити наявність підстав для проведення контролюючим органом перевірки та обґрунтованість висновків перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування позиції щодо протиправності призначення та проведення позапланової перевірки позивач посилається на те, що ним своєчасно та в повному обсязі було надано відповіді на запити контролюючого органу, а тому підстави для призначення та проведення перевірки були відсутні.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України (в редакції, яка діяла на момент направлення контролюючим органів запитів та прийняття рішення про проведення перевірки) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Абзацом 2 п.73.3 ст.73 ПК України передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.78.4 ст.74 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ на адресу ТОВ «Восток Автомир» направлялись запити від 12.05.2015 №4452/10/08-27-22-0317, від 21.05.2015 №4875/10-0827-1801, від 02.06.2015 №5335/10-0827-1801 та від 03.06.2015 №5419/10-0827-1501, якими позивача зобов'язано надати пояснення та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2».

Підставою для направлення даних запитів стало отримання відповідачем у встановленому законодавством порядку податкової інформації, а саме: листів Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.05.2015 №4452/10/08-27-22-0317, від 02.06.2015 №5335/10-0827-1801 та від 03.06.2015 №5419/10-0827-1501, яка свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2».

На виконання запитів від 12.05.2015 №4452/10/08-27-22-0317 та від 21.05.2015 №4875/10-0827-1801 листами від 20.05.2015 № 77 та від 25.05.2015 № 220 відповідно позивач надав пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Моторба».

Запити від 02.06.2015 №5335/10-0827-1801 та від 03.06.2015 №5419/10-0827-1501 по взаємовідносинам з ТОВ «Інспайр - Трейд» та ТОВ «КК «Щит-2» отримані позивачем 08.06.2015, відповіді на них надані листами від 24.06.2015.

За результатами розгляду наданих пояснень та документів, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем витребувані документи та пояснення надані не в повному обсязі, а на запити від 02.06.2015 та 03.06.2015 відповіді надані з порушенням встановленого законодавством десятиденного строку.

З урахуванням дати отримання позивачем запитів 08.06.2015 останнім днем для надання відповіді було 18.06.2015. Разом з тим, 10.06.2015 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, начальником ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято наказ №314 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Восток Автомир» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.03.2015.

Суд звертає увагу, що за змістом Акта №1848 та виходячи з пояснень, наданих представниками відповідача в судовому засіданні, перевірка своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість в межах визначеного наказом періоду проводилась по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд», ТОВ «Автопартс», ДП «ГІОЦ Укрзалізниці».

Однак, доказів направлення на адресу позивача запитів про надання інформації та документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «РВС Трейд», ТОВ «Автопартс», ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перевірка була призначена та проведена до спливу законодавчо встановленого терміну для надання платником відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу, суд дійшов висновку, що визначені пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПК України підстави для винесення наказу про проведення позапланової перевірки позивача з питань правильності обрахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, зокрема, ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» та ТОВ «РВС Трейд» були відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.78.5 ст.74 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З матеріалів справи судом встановлено, що до початку перевірки позивачу було вручено наказ про проведення перевірки №314 від 10.06.2015, направлення на проведення перевірки №213 та №214 від 12.06.2015, посадові особи ДПІ були допущені позивачем до проведення перевірки.

Суд зазначає, що у разі недотримання працівниками контролюючого органу порядку призначення виїзної перевірки, умов та порядку допуску до перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абзацом другим пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Власне ж допуск до документальної виїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Тобто якщо на час вирішення спору за результатами проведеної виїзної перевірку посадових осіб контролюючого органу було допущено до перевірки, а перевірку вже проведено, правові наслідки наказу про призначення цієї перевірки є вичерпаними, а тому оскарження такого наказу не може сприяти відновленню порушених прав платника.

Отже, належним способом захисту порушеного права в даному випадку буде оскарження рішень контролюючого органу, прийнятого за результатами проведеної виїзної перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 та скасування наказу №314 від 10.06.2015.

Разом з тим, суд не може погодитися з правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 січня 2015 року між позивачем та ТОВ «Моторба» укладено договір поставки №45/15, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Моторба» зобов'язується в обумовлені даним договором строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору (а.с.86-87, т.1). Відповідно до п.1.2 договору №45/15 товаром за цим договором є запасні частини, далі за текстом - товар, кількість та ціна якого погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору №45/15 до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.88-100, т.1). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунку.

Крім того, на підтвердження оприбуткування поставленого товару на підприємстві позивача до матеріалів надано прибуткові ордери (а.с.142-151, т.3).

Під час розгляду справи встановлено, що запасні частини, які придбавались позивачем у ТОВ «Моторба», використовувались позивачем у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (а.с.167-178, т.2, а.с.158-205, т.3).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 19 лютого 2015 року між позивачем та ТОВ «Інспайр-Трейд» укладено договір поставки №1902, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Інспайр-Трейд» зобов'язується в обумовлені даним договором строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору (а.с.101-102, т.1). Відповідно до п.1.2 договору товаром за цим договором є запасні частини, далі за текстом - товар, кількість та ціна якого погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні (а.с.103-109, т.1). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунку.

Крім того, на підтвердження оприбуткування поставленого товару на підприємстві позивача до матеріалів надано прибуткові ордери (а.с.152-157, т.3).

Під час розгляду справи встановлено, що запасні частини, які придбавались позивачем у ТОВ «Інспайр-Трейд» використовувались позивачем у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (а.с.162-166, т.2, а.с.158-205, т.3).

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договори №27/02-15 від 27.02.2015, №02/03-15 від 02.03.2015, відповідно до умов яких постачальник - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується в обумовлені строки поставити і передати у власність, а покупець - ТОВ «Восток Автомир» прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору (а.с.110-111, 119-120 т.1). Відповідно до п.1.2 договорів товаром за цим договором є запасні частини, далі за текстом - товар, кількість та ціна якого погоджується з покупцем. Сумою договору є сума усіх видаткових накладних, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.112-118, 121-146, т.1). На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунку.

Під час розгляду справи встановлено, що запасні частини, які придбавались позивачем у ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» використовувались позивачем у власній господарській діяльності по обслуговуванню та ремонту автомобілів (а.с.206-275, т.3).

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд» та ТОВ «КК «Щит-2» по вищезазначеним операціями (а.с.32-206, т.4) містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Таким чином, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку. Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновків контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» з поставки запасних частин стала наявність у виписаних податкових накладних коду УКДЗЕТ товару. Посилаючись на відсутність інформації щодо розмитнення даного товару, а також ненадання позивачем сертифікатів відповідності, наявність якого є обов'язковою щодо імпортованого товару, контролюючий орган дійшов висновків про нереальність господарської операції. Серед іншого, відповідач посилається на лист Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, в якому зазначено, що в період з 01.01.2014 по 06.07.2015 даний товар підприємствами ТОВ «Екоторг-С», ТОВ «Сом Актив», ТОВ «Моторба», ТОВ «Бура Груп», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «Укр-Буд-Ка.Ком», ТОВ «Доріо груп», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «Тріада Гранд» не імпортувався.

Разом з тим, суд критично відноситься до даних тверджень відповідача та зазначає, що доказів того, що імпортування даного товару на територію України було здійснено саме позивачем або його безпосередніми контрагентами, суду не надано, відтак відсутні підстави стверджувати про обов'язковість наявності у позивача документів, які відповідно до чинного законодавства є необхідними у процедурі розмитнення товару. Суд зауважує, що сертифікат якості товару відповідно до норм діючого податкового законодавства не є документом, на підставі якого у платника податків виникає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, право платника податків на формування податкового кредиту по операціям з придбання на території України імпортного товару, який вже був легалізований іншими особами, жодним чином не може бути поставлено у залежність від виконання цими особами своїх податкових обов'язків.

Також суд зазначає, що інформація, викладена у листі Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, обмежена певним періодом часу та певним колом осіб, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що даний товар ніколи не постачався на територію України є необґрунтованим, оскільки він міг бути імпортований в інший період або іншими особами, що контролюючим органом не досліджувалось.

Суд звертає увагу на відсутність законодавчо встановленого обов'язку платника податків щодо перевірки походження товару, який ним придбається, та зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, необхідно оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх ланок постачання товарів не можуть мати безпосереднього впливу на встановлення факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим податкового законодавства платником податків, негативні юридичні наслідки таких дій повинні застосовуватися саме до цієї особи. Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» або рішення суду про визнання угод недійсними.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Стосовно посилань відповідача на наявну податкову інформацію (акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 09.04.2015 №367/7/14-02-22-02-12 про відсутність ТОВ «Моторба» за місцезнаходженням, податкова інформація ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 24.06.2015 №61/22-0315/38191803), суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання контролюючим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, або іншої податкової інформації, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, інша податкова інформація не мають преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Щодо посилань контролюючого органу на недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна або недоліки у формування товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Позивачем на підтвердження здійснення транспортування товару до матеріалів справи надано договір про надання послуг з перевезення вантажів №4414 від 02.01.2014, укладений між позивачем та ПрАТ «АТП Автобудмонтаж», а також подорожні листи вантажних автомобілів, якими підтверджуються транспортування придбаного товару (а.с.85, т.1, а.с.130-143, т.2).

Таким чином, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з поставки товару з контрагентами ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2» є необґрунтованими та безпідставними.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 25.01.2015 між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено агентську угоду №27/02-15-15, відповідно до умов якої агент - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується здійснювати пошук покупців для продажу автомобілів, які належать дилеру - ТОВ «Восток Автомир» (а.с.147, т.1). Відповідно до п.1.4 агентської угоди послуги за даним договором вважаються наданими та підлягають оплаті, у випадку укладення між дилером та покупцем договору купівлі - продажу автомобіля при посередництві агента.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано звіти про надання послуг, акти надання послуг (а.с. 149-154, т.1). На підтвердження здійснення оплати за надані послуги, позивачем до матеріалів справи надано виписки по рахунку.

09 лютого 2015 року між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договір про надання юридичних послуг №27/02-15-18, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором виконавець - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується надати замовнику - ТОВ «Восток Автомир» правове супроводження фінансово - господарської діяльності підприємства, що полягає в наданні визначених цим договором юридичних послуг та захисту інтересів замовника в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України при здійсненні останнім своєї господарської діяльності (а.с.23-24, т.2).

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи актом надання послуг №119 від 27.02.2015 та звітом про надані юридичні послуги (а.с.157-158, т.1). Також на підтвердження отримання юридичних послуг позивачем до матеріалів справи надано матеріали консультації з питань проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарювання в 2015-2016 роках та правових підстав надання пояснень. їх документального підтвердження по запитах ДФС України; аналіз оформлення документів щодо повної індивідуальної та колективної відповідальності працівників ТОВ «Восток Автомир»; матеріали юридичної консультації (а.а.8-31 т.4). Оплата здійснена у повному обсязі відповідно до наданих банківських виписок.

Крім того, судом встановлено, що 15.01.2015 між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договір надання послуг з оформлення документів №27/02-15-17, відповідно до умов якого предметом договору є платне надання виконавцем - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» послуг по складанню, оформлення, формуванню та поданню повного пакету конкурсної (тендерної) документації замовника - ТОВ «Восток Автомир» для участі у обраних останнім тендерах (конкурсах) (а.с.159, т.1).

На виконання умов вищевикладеного договору до матеріалів справи надано акти надання послуг, проекти підготовленої конкурсної документацію щодо проведення відкритих торгів ВАТ «Запоріжжяобленерго», звіти про надання послуг з підготовки тендерної документації (а.с.160 - 221, 224 - 248, т.1, а.с.1-23, 121-122, т.2). Оплата здійснена у повному обсязі відповідно до наданих банківських виписок.

Також, судом встановлено, що 26.01.2015 між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» укладено договір про надання послуг №27/02-15-16, відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» зобов'язується за завданням замовника - ТОВ «Восток Автомир» надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити такі послуги (а.с.155-156, т.1). Пунктом 1.2 договору передбачено, що згідно з цим договором під послугами розуміється організація проходження працівниками тренінгу/практики у строки та за ціною, що передбачені даним договором.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано програму тренінгу, акти надання послуг, накази ТОВ «Восток Автомир» про проведення тренінгів, службову записку, матеріали проведеного тренінгу (а.с.25-112, т.2).

Крім того, на підтвердження виконання тренінгу саме ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» до матеріалів справи надано наказ про затвердження штатного розпису ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2», штатний розпис станом на 29.12.2014, копію наказу ТОВ «Консалтингова компанія Щит-2» про проведення тренінгу зі співробітниками ТОВ «Восток Автомир» (а.с.119-120, т.2).

Суд вважає за необхідне зазначити, що виписані по вищезазначеним операціям податкові накладні містять відомості про місцезнаходження покупця та продавця, зміст наданих послуг, їхню вартість, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних як під час проведення первинної перевірки, так і під час перевірки в межах розгляду скарги не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд не приймає посилання відповідача на недоліки актів надання послуг, наданих на підтвердження вищевказаних господарських операцій по проведенню тренінгу, та зазначає, що нормативно-правовими актами не встановлено чіткої норми щодо обов'язкового відображення в таких первинних документах обсягу надання послуг, а інформація, зазначена в наданих до матеріалів справи актах надання послуг, містить зміст наданих послуг та їх вартість та в повній мірі надає можливість ідентифікувати господарську операцію. Крім того, наданими доказами підтверджується факт отримання позивачем послуг від ТОВ «КК Щит-2» та реальність вчинених господарських операцій.

Також суд не приймає посилання представника відповідача на інші недоліки в оформленні документів по вищезазначеним господарським операціям та зазначає, що дані недоліки не були встановлені ані під час первинної перевірки платника, ані під час перевірки в межах розгляду скарги, відтак не могли мати вплив на прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Щодо посилань представника відповідача на недоцільність проведення тренінгу, з огляду на його вартість, суд зазначає, що позивач під час здійснення господарської діяльності діє на власний розсуд та ризик, та самостійно обирає шляхи, які можуть послугувати покращенню господарської діяльності та збільшенню отриманих доходів.

Також, суд погоджується з твердженням позивача, що господарська діяльність з продажу та обслуговування автомобілів з огляду на конкуренцію в даному сегменті ринку має потребу в наявності кваліфікованого персоналу, відтак метою проведення тренінгів є покращення роботи персоналу та збільшення обсягу реалізованого товару. Враховуючи, що факт отримання позивачем прибутку за результатами господарської діяльності у перевіряємих періодах підтверджується сторонами, суд вважає доведеним пов'язаність такого тренінгу з господарською діяльністю позивача.

Крім того, посилання на те, що дані не надавались безпосередньо ТОВ «КК Щит-2», а були у свою чергу придбані останнім у ТОВ «Аквамарин», суд також не бере до уваги, оскільки здійснення такої господарської діяльності чинним законодавством не заборонено, та за умови реального отримання наданих послуг замовником не може мати вплив на його право на формування податкового кредиту.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КК Щит-2» є безпідставними та необгрунтованими.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що 03.03.2015 між позивачем та ТОВ «РВС Трейд» укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів, відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «РВС Трейд», за заявками замовника - ТОВ «Восток Автомир»,здійснює роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів у приміщеннях ТОВ «РВС Трейд», що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11 (а.с.124-126, т.2).

На підтвердження виконання робіт за вищевказаним договором до матеріалів справи надано акт надання послуг, податкову накладну (а.с.127-129, т.2), оплата здійснена в повному обсязі (ас).

Суд зазначає, що податкова накладна, виписана ТОВ «РВС Трейд», містить відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавця, зміст наданих послуг, їхню вартість, та в повному обсязі відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо її оформлення не встановлено, зауваження до змісту та форми відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Податкова накладна видана особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. Відтак, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаній податковій накладній до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Позиція суду щодо оформлення актів надання послуг по даним операціям аналогічна позиції, висловленій щодо ТОВ «КК Щит-2». Оскільки інформація, зазначена в наданому до матеріалів справи акті надання послуг, містить зміст наданих послуг та їх вартість та в повній мірі надає можливість ідентифікувати господарську операцію, суд вважає, що факт отримання позивачем послуг від ТОВ «РВС Трейд» підтверджується належними первинними документами, а висновки контролюючого про нереальність даної господарської операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що невиконання платником податків своїх обов'язків щодо подання податкової звітності та/або сплати податкових зобов'язань не може мати юридичні наслідки для його контрагента, доброчесність якого при здійсненні даної господарської операції не спростована.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм діючого податкового законодавства правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Моторба», ТОВ «Інспайр - Трейд», ТОВ «КК «Щит-2», ТОВ «РВС Трейд». Контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень--рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України та врахував лише обставини діяльності його контрагентів, а не позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир».

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6798,36 (шість тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 36 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко