Ухвала суду № 55986955, 15.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р.Справа № 816/2252/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р. по справі №816/2252/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування рішення, закриття провадження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 29 квітня 2015 року №0071941701, закриття провадження.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне рішення контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства та відповідно безпідставно застосував штрафні фінансові санкції. Так, підставою для застосування штрафних санкцій на підстав оскаржуваного рішення, слугували висновки податкового органу про заниження позивачем у період з 2011 рік по 2014 рік суми єдиного внеску у розмірі 25808,67 грн. Разом, оскільки позивачем жодних порушень в частині заниження єдиного внеску допущено не було, нарахування штрафних санкцій є неправомірним, а оскаржуване рішення незаконним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 квітня 2015 року №0071941701.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначив, що за наслідками проведеної перевірки позивачу донараховано єдиний внесок у сумі 25808,67 грн. та винесено відповідні вимоги від 06 січня 2015 року Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року №Ф-0051151701. Враховуючи, що позивачем допущено заниження єдиного податку, податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції на підставі оскаржуваного рішення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 здійснювала нотаріальну діяльність як приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5303 від 27.08.2004, перебуваючи на обліку у Державній податковій інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.

У період з 22.12.2014 року по 26.12.2014 року працівниками Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 21.05.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 21.05.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 06 січня 2015 року №8/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 у якому, крім іншого, зафіксовано порушення вимог пункту 3 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний внесок у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 674,57 грн, у тому числі по періодах: 2011 рік 13 896,37 грн, 2012 рік 2393,14 грн, 2013 рік 8236,91 грн, 2014 рік 1148,15 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено вимоги від 06 січня 2015 року Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року №Ф-0051151701 на загальну суму донарахованого єдиного внеску 25808,67 грн..

Також, у зв'язку з донарахуванням 25808,67 грн єдиного внеску, відповідачем прийнято рішення №0004721701 від 22.01.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 8038,69 грн.

Позивач, не погодившись із правомірністю вказаного рішення, провів процедуру його адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області від 06.03.2015 року №112/Г/16-31-10-04-11, залишеним без змін, рішенням ДФС України від 16.04.2015 року №3505/Г/99-99-10-01-07-15, скаргу задоволено частково, а рішення №0004721701 від 22.01.2015 року скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4012,65 грн.

З урахуванням прийнятих за наслідками процедури адміністративного оскарження рішень, відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.04.2015 року №0071941701, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4026,04 грн у зв'язку з донарахуванням 25808,67 грн єдиного внеску.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність донарахування відповідачем єдиного внеску у сумі 25808,67 грн, відповідно, і застосування штрафних санкцій у сумі 4026,04 грн за донарахування єдиного внеску є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач, не погодившись із правомірністю винесення відповідачем вимог від 06 січня 2015 року Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року №Ф-0051151701 про донарахування єдиного внеску на загальну суму 25808,67 грн., звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року по справі №816/1699/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог задоволено.

Визнано протиправними та скасовано вимоги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 січня 2015 року № Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року № Ф-0051151701.

Вказана постанова суду набрала законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною другою статті 14 КАС України, встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини та надано правову оцінку прийнятим ДПІ у м.Полтаві вимогам, то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням встановленої протиправності донарахування відповідачем єдиного внеску у сумі 25808,67 грн, колегія суддів дійшла висновку, що застосування відповідних штрафних санкцій у сумі 4026,04 грн є неправомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є неправомірним.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, податковий орган, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року по справі №816/2252/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви), за подання адміністративного позову майнового характеру слід сплатити 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, становить 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач , звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року клопотання відповідача було задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р. по справі №816/2252/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування рішення, закриття провадження залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Фрунзе, 155, м.Полтава, Полтавська область, 36008 код ЄДРПОУ 38719450) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.