Постанова № 55986774, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2016 року № 826/7183/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) Визнати дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія», в результаті якого складено акт опису майна № 10 від 07.08.2014 р. незаконними.

2) Визнати незаконними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо визнання в акті опису № 10 від 07.08.2014 р. майна ТОВ «Централізована енергетична компанія», перелічені в акті, описаним.

3) Зобов'язати ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відкликати акт опису майна № 10 від 07.08.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 р. по справі № 826/7183/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної юридичної оцінки усім доводам позивача стосовно порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства у межах спірних правовідносин.

Судами не встановлено правові підстави та фактичні обставини, що зумовили визначення контролюючим органом балансової вартості майна у відповідній сумі по відношенню до податкового боргу позивача. Не з'ясовано також фактичні обставини щодо передумов та правових наслідків наявності у акті розбіжностей стосовно вартості описаного майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 08.02.2016 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено опис майна позивача, за наслідками якого складено акт від 07.08.2014 №10.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Механізм застосування податкової застави органами фіскальної служби врегульовано приписами Податкового кодексу України та Порядком застосування податкової застави органами доходів і зборів, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1841/24373 (далі за текстом - Порядок №572).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України - джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно до п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України - не може бути використане як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України - з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Вищенаведені положення узгоджуються із п. 1.7, п. 1.8 Порядку № 572.

У той же час, відповідно до статей 88-90, 92, 93 розділу II Податкового кодексу України та Порядку №572, проведення опису майна має відбуватися чітко за процедурою, визначеною у зазначеному Порядку.

Пунктом 1.9 Порядку № 572 визначено, що у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Таким чином, обов'язковою передумовою для опису майна платника у податкову заставу є визначення його балансової вартості.

Окрім цього, пунктом 1.12 Порядку № 572 визначено, що повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Кодексу.

Пунктом 2.1 Порядку № 572 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (пункт 2.2 цього ж Порядку).

У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 2.3 Порядку № 572).

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст розглядуваних позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування процедури податкової застави та, власне, дотримання контролюючим органом умов та порядку у процесі застосування цієї процедури.

Підставою для прийняття такого акту стала наявність податкового боргу у позивача, що на день проведення опису майна становила понад 12 млн. грн., самостійно визначеного зобов'язання зі сплати податку з орендної плати за землю.

Відповідно до довідки про заборгованість ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» станом на 18.05.2015 р., заборгованість останнього становить 15 408 052,67 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем під час опису майна у податкову заставу було порушено вимоги Порядку № 572 з огляду на наступне.

11.02.2013 р. заступником начальника ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, яке направлено позивачу рекомендованим повідомленням 15.02.2013 р. та отримано представником позивача за довіреністю 19.02.2013 р. (а.с. 16 Том 1).

Однак, матеріали справи не містять доказів про направлення, в силу п. 1.12 Порядку № 572 повідомлення про виникнення права податкової застави, у зв'язку із чим, позивач був позбавлений права бути ознайомленим із її виникненням.

Як вбачається з матеріалів справи, акт опису майна зі сторони позивача підписано Бондарчук С.Л. та Шелест С.І., які були залучені контролюючим органом в якості понятих.

Водночас, в силу положень Порядку № 572, лише після складання податковим керуючим акту відмови платника від опису майна у податкову заставу, останній може залучити понятих до підпису в акті опису майна.

Однак в порушення п.п. 2.3, 2.4 Порядку № 572, контролюючим органом не було складено акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Так, пояснення в.о. директора Мартиненко В.К. не можуть бути розцінені судом як не допуск податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу, оскільки з його пояснень вбачається, що останній не має повноважень для підписання документів, наданих контролюючим органом. Натомість відмови від допуску податкового керуючого до опису майна у податкову заставу вказане пояснення не містить.

Отже, вимоги Порядку № 572 відповідачем не дотримано, що призвело до складання акту опису майна з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.

Крім того матеріали справи не містять доказів призначення податкового керуючого, доказів направлення запиту позивачу про надання переліку майна, яке перебуває на його балансі з метою проведення вартісної оцінки, що вчинено з порушенням п. 1.9 Порядку № 572.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, яким чином проводилася оцінка майна, визначалася його балансова вартість по відношенню до податкового боргу позивача.

Зважаючи на те, що під час складання опису майна у податкову заставу відповідачем не дотримано вимог Порядку № 572 та положень Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання дій ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» та складання акту опису майна у податкову заставу протиправними.

Частиною 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних в частині зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відкликати акт опису майна № 10 від 07.08.2014 р., оскільки вважає, що належним способом захисту буде визнання останнього протиправним та його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що під час опису майна у податкову заставу, відповідачем не було враховано вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» задовольнити частково.

2. Визнати дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія», в результаті якого складено акт опису майна № 10 від 07.08.2014 р. протиправними.

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо визнання в акті опису № 10 від 07.08.2014 р. майна ТОВ «Централізована енергетична компанія», перелічені в акті, описаним.

4. Визнати протиправним та скасувати акт опису майна № 10 від 07.08.2014 р., складений ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

5. Судові витрати в сумі 57,81 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» за рахунок асигнувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук