Ухвала суду № 55984006, 22.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1756/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озірнянський комбікормовий завод» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Озірнянський комбікормовий завод» звернулися в суд з позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 року № 0000112200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу № 610 від 25.12.2014 року та направлення на перевірку № 170/22 від 29.12.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» за період із 01.08.2014 року по 30.09.2014 року. За результатами перевірки складено № 9/22-009/38682709 від 22 січня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 1 253 487,00 грн..

Підставою для вказаних висновків стала відсутність, на думку відповідача, реального здійснення господарських позивача з контрагентом.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 09.02.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 566 859,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 1 253 487 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 313 372 грн..

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» 01.07.2014 року укладено договір поставки № 01/07/2014. На виконання вказаного договору ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» поставило позивачу шрот соняшника та макуху соєву у кількості 1875,68 т на суму 7 520 923,00 грн. (у тому числі 1253487,18 грн. податок на додану вартість). На підтвердження факту поставки вказаного товару позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні. Факт транспортування товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Придбаний товар отримано працівниками позивача, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, реєстрами довіреностей. Оплата здійснена позивачем у безготівковій формі, що, в свою чергу, підтверджується банківськими виписками.

Шрот соняшника та макуха соєва, які придбані позивачем у ТОВ «Вектор-Агро ЛТД», використані для виготовлення комбікорму (на підтвердження позивачем надано акти списання в переробку), який у подальшому реалізований ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз - РП» згідно договору поставки № 1 від 23.12.2013 року та ПАТ «Чорнобаївське» згідно договору поставки № 301212 від 30.12.2013 року. На підтвердження даного факту позивач надав видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи та належним чином досліджено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, укладений правочин відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи фактичні обставини справи та недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 року відповідачу відстрочено сплату судового збору до прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

За подання до суду апеляційної скарги, відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 2000,70 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 2000,70 грн..

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області судовий збір за розгляд апеляційної скарги в Київському апеляційному адміністративному суді у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 70 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22.02.2016 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Мєзєнцев Є.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Мєзєнцев Є.І.