Ухвала суду № 55983909, 29.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2016 рокусправа № 203/5293/15-а (2-а/0203/119/2015)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська

на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська

про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати пенсії інваліду третьої групи,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо припинення виплати їй пенсії як інваліду третьої групи, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01 квітня 2015 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська поновити виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року. В решті позовних вимог - відмовлено.

Отже, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача з 01.06.2015 року, а не з 01.04.2015 року, як того просила позивач. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з 01.06.2015 року позивачка не працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених ЗУ «Про державну службу», оскільки з вказаної дати в Україні більше не існує таких посад згідно п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ. Отже, з вказаної дати відпали правові підстави для тимчасової невиплати пенсії позивачці, навіть незважаючи на продовження її праці на державній службі. При таких обставинах обґрунтованими є вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача по інвалідності з 01.06.2015 року та про зобов'язання поновити виплату пенсії з цієї дати. Однак що стосується вимог позивачки щодо тимчасового припинення виплати їй пенсії в період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року, то такі дії відповідача відповідають вимогам ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII), ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» не поширювалися на інвалідів війни ІІІ групи, в той час як позивачка є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при здійснені своїх повноважень УПФУ повинен діяти у відповідності до Конституції України, як акту вищої юридичної сили і не повинен був застосовувати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015р. У даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилається на те, що на даний час позивач працює на посаді державного службовця в Управлінні Пенсійного фонду України. При припиненні виплати пенсії позивачу з 01.04.2015 року відповідач діяв у відповідності до норм законодавства, а саме, з 01.04.2015 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що з 01.04.2015 року відповідно до цього закону у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, пенсії, призначені відповідно до цього закону у період роботи особи (крім інваліді І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється чинність пункту 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», - не виплачуються. На підставі викладеної норми управлінням було припинено виплату пенсій позивачу. Однак позивач вважає, що оскільки вона є інвалідом, то виплата пенсії їй повинна продовжуватися і на далі, що вказаний закон є неконституційним, оскільки звужує права громадян і вимоги цього закону не узгоджуються з вимогами ст. 22 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується копією протоколу №4161 від 18 листопада 2014 року. Позивач продовжує працювати на посаді державного службовця в Управлінні Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

З 01 квітня 2015 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачці на відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року, як працюючому державному службовцю. 03 серпня 2015 року позивачка звернулася до відповідача з листом, в якому просила поновити виплату їй пенсії по інвалідності, оскільки вважає, що через припинення виплати пенсії порушуються її конституційна права. Натомість, Листом Управління Пенсійного фонду України у Кіровськом районі міста Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року № П 085-15 «Щодо поновлення виплати пенсії» позивачці було відмовлено з роз'ясненням положень чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 червня 2015 року позивачка не працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», оскільки з вказаної дати в Україні більше не існує таких посад згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII. Отже з вказаної дати відпали правові підстави для тимчасової невиплати пенсії позивачці, навіть незважаючи на продовження її праці на державній службі.

За таких обставин, обґрунтованими є вимоги позивачки про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати їй пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року та про зобов'язання поновити виплату пенсії з цієї дати, виходячи з наступного.

Згідно абз. абз. 1, 2 ч.4 ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України» (2790-12 ), «Про прокуратуру» (1789-12), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), пенсії, призначені відповідно до цієї статті, - не виплачуються.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працює на посаді, яка, передбачала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, відповідно до абз.абз.2 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу»,«Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, - не виплачуються.

Окрім цього, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України»,«Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, з цієї дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення за вказаними вище законами і, зокрема, за Законом України «Про державну службу».

Отже, виходячи з вищевикладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова суду першої інстанції прийнята в скороченому провадженні. В силу ч.9, 10 ст. 183-2 КАС України, постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточно. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним та оскарженню не підлягає.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати пенсії інваліду третьої групи - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун