Ухвала суду № 55983905, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2016 рокусправа № П/811/2366/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відіоконференції апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень;-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор -Строй" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001382202 від 17.06.2015 року яким товариству з обмеженою відповідальністю "Дор -Строй" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 149 408,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001352202 від 17.06.2015 року яким товариству з обмеженою відповідальністю "Дор -Строй" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 455 409,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 227 705,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015р. адміністративний позов задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001382202 від 17.06.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 149408,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001352202 від 17.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 683 114,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2455409,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1227705,00грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні, позивач заперечував проти апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор - Строй" зареєстроване в якості юридичної особи розпорядженням Новоархангельської РДА 18.01.2006 року. Основний вид діяльності за КВЕД: будівництво доріг і автострад (т.1,а.с.102).

На підставі постанови про призначення повної документальної виїзної позапланової перевірки від 04.02.2015 року № 06/3-340вих-14 (винесеної слідчим в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області) та наказу № 46 від 08.04.2015 року посадовими особами Маловисківської ОДПІ (Новоархангельське відділення) проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Дор-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року; правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено актом № 3/11-12-22-00/33708292 від 30.04.2015 року (т.1,а.с.7-99).

В акті перевірки податковим органом, зафіксовано порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 149408,00 грн., в тому числі за рахунок: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 622937,00 грн., заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 473529,00 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, ст.198, п.200.6 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 487 392,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року - 10583,00грн., листопад 2010 року - 3499,00 грн., травень 2011 року - 14592,00 грн., грудень 2011 року - 3309,00грн., вересень 2012 року - 154,00 грн., жовтень 2012 року - 60055,00грн., грудень 2012 року - 2971,00 грн., травень 2013 року - 427,00грн., жовтень 2014р. - 12994,00грн., травень 2013 року - 735841,00 грн., серпень 2013 року -32373,00 грн., жовтень 2013 р. -344073,00 грн., листопад 2013 р. -84150,00 грн., грудень 2013 р. - 772205,00 грн., січень 2014р. - 2602,00грн., лютий 2014р. -268,00 грн., березень 2014р. - 350,00 грн., липень 2014р. - 21731,00 грн., серпень 2014р. - 4659,00 грн., вересень 2014року - 115951,00грн., жовтень 2014р. - 149974,00 грн., листопад 2014 року - 115789,00грн., грудень 2014 року - 12263,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001382202 від 17.06.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 149408,00грн. (т.1,а.с.100);

- податкове повідомлення - рішення № 0001352202 від 17.06.2015р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 683 114,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2455409,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1227705,00грн. (т.1,а.с.101).

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З вище викладено вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпункт 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З припису п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум

податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є інформація встановлена при перевірці контрагента позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом - ПП "ВРГіК".

Аналізуючи факт здійснення господарських операцій, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що 25.04.2013 року між позивачем (замовник за договором) та ПП "ВРГіК" (виконавець за договором) укладено договір № 5 про надання послуг з перевезення вантажів (т.2,а.с.3). Предметом укладеного договору є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у визначеній замовником кількості та у заданому напрямку. Відповідно до приписів п. 1.2 Договору, характеристики вантажу та відстань перевезення зазначається в товарно-транспортних накладних(т.2,а.с.3).

На підтвердження реальності виконання умов договору, позивачем до матеріалів адміністративної справи надані наступні первинні документи: копія акту здачі - прийняття робіт № ОУ-0000008 (т.2,а.с.4), копія реєстру наданих послуг з перевезення асфальтобетону ТОВ"Дор-Строй" (т.2,а.с.5), копії товарно-транспортних накладних (т.2,а.с.3-51).

Також, позивачем надано, договір підряду з поточного ремонту автомобільної дороги Стрий-Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка № 428 від 07.08.2012 року між ТОВ "Дор-Строй" (підрядник) та Службою автомобільних доріг у Кіровоградській області (замовник) (т.2,а.с.52-61).

З договору підряду вбачається, що ПП "ВРГіК" здійснювало для позивача перевезення асфальтобетону з асфальтобетонного заводу на дорогу Стрий-Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, ремонт якої виконувало підприємство позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи.

Доводи представника відповідача викладені в апеляційній скарзі про відсутність ПП "ВРГіК" за своїм місцезнаходженням не заслуговують на увагу, тому як в матеріалах адміністративної справи містится інформація з ЄДРПОУ. За даними ЄДР засновником ПП "ВРГіК" є ОСОБА_1, вказане підприємство не перебуває в стані припинення, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Також, доказів того, що отримані від вищезазначеного контрагенту послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи не містять.

Згідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Також, ст.138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1). Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Підпунктом 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (підпункт "г"). Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено ст. 139 ПК України.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем у 2013 році правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені за надані ПП"ВРГіК" послуги з перевезення асфальтобетону, що виключає допущення платником податку завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за вказаний період.

Щодо доводів представника відповідача викладених в апеляційній скарзі, стосовно заниження податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, відповідно до п. 3.2.1 Акту перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року не встановлено їх завищення або заниження (т.1,а.с.26).

Також, висновок про заниження податку на додану вартість податковим органом зроблено на підставі акту планової перевірки від 18.05.2013 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3780373,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначається про відсутність інформації щодо оскарження позивачем зменшення від'ємного значення по ряд. 19 та 21 податкової декларації за грудень 2012 року (т.1, а.с.64-66).

Також, судом першої інстанції встановлено, що копія акту перевірки від 18.05.2013р. № 7/2210/33708292, яка долучена до матеріалів справи не містить висновків податкового органу про зменшення позивачу суми від'ємного значення по рядках 19 та 21 податкової декларації за грудень 2012 року (т.1,а.с.207-239).

Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту перевірки від 18.05.2013 року № 7/2210/33708292 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.05.2013 року № 0000322250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3780373,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1890186,50 грн. яке позивачем оскаржено в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року, залишеною без зміні ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 р. вищевказане податкове повідомлення - рішення скасовано (т.2,а.с.89-94).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Також, п. 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченої відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 56.1, п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проводилась перевірка ТОВ "Дор-Строй" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, що не заперечувалось податковим органом та зафіксовано в Акті перевірки (т.1,а.с.126-128), суми донараховані податковим органом на підставі акту перевірки від 29.06.2010 року та від 13.04.2012 року сплачено підприємством добровільно, що відображено в акті перевірки (т.1,а.с.26-127).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 року, що відображені у вищевказаних актах перевірок не можуть бути предметом дослідження у даній справі.

Крім того, відповідно до довідки від 10.06.2015 року № 886, виданої Маловисківською ОДПІ (Новоархангельське відділення), станом на 10.06.2015р. підприємство має заборгованість з надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 807,94 грн. та з єдиного внеску на суму 17412,06 грн. (т.2,а.с.68).

Також, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки податковим органом зазначено, завищення підприємством податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року на суму 427,00 грн. Судом першої інстанції встановлено, що вказану суму сплачено за товари, придбані у ПП "Арзаміт", згідно видаткової накладної № РН-0000507 від 23.04.2013 року та видаткової накладної № Рн-0000612 від 21.05.2013р. (т.2,а.с.62,64). Розрахунки за придбаний товар здійснено авансом, що підтверджується банківськими виписками (т.2,а.с.63,65).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки № 3/11-12-22-00/33708292 від 30.04.2015 року не відображено господарських операцій щодо придбання товарів у ПП "Арзаміт", також не зазначено порушення законодавства допущеного ТОВ "Дор-Строй" у зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованість висновку податкового органу в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 427,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року в порядку ст. 88 КАС України відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги (28.09.2015 року) останній в силу положень Закону України "Про судовий збір" не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 4872,00 грн.

Відповідно до наданої до матеріалів справи квитанції № 684 від 21 вересня 2015 року, особою яка подає апеляційну скаргу сплачено 535,92 грн. судового збору. Таким чином, сума недоплаченого заявником апеляційної скарги судового збору становить 4823,28 грн., що є різницею між необхідною до сплати ставки судового збору та фактично сплаченої суми 5359,20 грн.- 535,92 грн. = 4823,28 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 4823,28 грн.

Керуючись ст. 195, ст. 196, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути судовий збір з Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області у сумі 4823,28 грн. ( четири тисячи вісімсот двадцять три тисячі гривень 28 копійок) на спеціальний рахунок Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко