Постанова № 55983396, 18.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3621/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Маліманова М.І.

представників позивача - Рисанова Г.В., Лук'янченка Ю.В., Бута І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Українсько-американського спільного підприємства «ТРЕЙС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Українське-американське спільне підприємство «ТРЕЙС» (далі - Підприємство «ТРЕЙС») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у м. Іллічівську) про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 95-23 від 06 травня 2015 року на суму 596 739,00 грн.;

- визнання протиправним нарахування пені у розмірі 4 734,25 грн. на суму сплаченого податкового боргу за несвоєчасне перерахування податку до бюджету;

- зобов'язання утриматись від здійснення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених позивачем коштів за вказаними платіжними дорученнями;

- зобов'язання утриматись від вчинення дій із застосування передбачених Податковим кодексом України заходів забезпечення та/або стягнення податкового боргу (податкова застава та ін.) у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених позивачем за вказаними платіжними дорученнями коштів.

В обґрунтування позову зазначено про своєчасне надання до ПАТ «Банк «Київська Русь» платіжних доручень для оплати узгоджених податкових зобов'язань та про відсутність відповідальності платника податків за невиконання банком обов'язку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі.

Позивач вважає можливим захистити свої права у майбутньому шляхом заборони відповідачу здійснювати дії, передбачені Податковим кодексом України щодо нарахування штрафів та пені, а також застосування процедури стягнення податкового боргу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та про прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в суді апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляції.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Підприємство «ТРЕЙС» зареєстроване та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість з 01 серпня 1997 року, свідоцтво № 100083523 (а.с.11).

20 квітня 2015 року позивач склав та подав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (а.с.12-13) та 18 травня 2015 року за квітень 2015 року (а.с.14-15). Загальна сума, що підлягала сплаті за даними деклараціями, становила 596 739,00 грн. - за березень 2015 року та 463 491,00 грн. - за квітень 2015 року.

Підприємством «ТРЕЙС» здійснено перерахунок коштів для сплати зазначених податкових зобов'язань платіжним дорученням від 14 квітня 2015 року № 543 на суму 607 000,00 грн. та платіжним дорученням від 28 травня 2015 року № 779 на суму 463 491,00 грн. (а.с.16-16а). Проте, кошти зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 1 070 491,00 грн. на відповідний казначейський рахунок не надійшли.

Зазначені платіжні доручення банк повернув позивачу без виконання, незважаючи на те, що кошти на рахунку позивача були у достатній кількості (а.с.18).

Дана обставина підтверджується листом ПАТ «Банк «Київська Русь» від 16 квітня 2015 року № 396/01 (а.с.17).

Причиною невиконання платіжних доручень стало блокування рахунку позивача у зв'язку із прийнятою постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації з 20 березня 2015 року», а також призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Водночас, позивач з метою виконання узгодженого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень та квітень 2015 року частково погасив його шляхом перерахування коштів зі свого рахунку №26000110281 у ПАТ «Марфін Банк».

Так, відповідно до платіжних доручень від 30 квітня 2015 року № 632 та від 29 травня 2015 року № 780 сплачено 400 000,00 грн. (а.с.20-21).

27 травня 2015 року Підприємство «ТРЕЙС», отримавши податкову вимогу №95-23 від 06 травня 2015 року на суму 596 739,00 грн. (а.с.22), надіслала до контролюючого органу листа, в якому зазначило про відсутність вини у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань і поставило питання про відкликання податкової вимоги.

10 червня 2015 року відповідач листом № 5543/10/15-03-23 повідомив, що загальна сума боргу позивача станом на 09 червня 2015 року становить 664 964,25 грн. та відмовив у відкликанні податкової вимоги (а.с.25-26).

Також, відповідач листом від 23 червня 2015 року № 6266/10/15-03-23 повідомив Підприємство «ТРЕЙС», що недоїмка по сплаті заборгованості становить 660 230,00 грн., а сума пені - 4 734,25 грн. (а.с.24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої обов'язки з ініціювання платежів та перерахування податку на додану вартість до бюджету, а ненадходження коштів сталося з вини банку, тому відсутні підстави для надсилання йому податкової вимоги та нарахування пені.

Мотиви, якими керувався суд, задовольняючи позовні вимоги на майбутнє, зокрема щодо заборони контролюючому органу вчиняти певні дії, встановлені Податковим кодексом України щодо нарахування пені та штрафних санкцій, а також на стягнення податкового боргу - у судовому рішення відсутні.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає законною та обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що податкова вимога ДПІ у м. Іллічівську № 95-23 від 06 травня 2015 року є протиправною та підлягає скасуванню, а також є протиправними дії щодо нарахування пені на суму сплаченого податкового боргу.

Втім, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про задоволення позовних вимог, які стосуються правовідносин, що можуть виникнути у майбутньому.

Така позиція суду апеляційної інстанції заснована на наступному.

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно з п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пункт 22.4 ст.22 даного Закону встановлює, що ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Системний правовий аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що погашення платником податків податкового зобов'язання відбувається в момент подання до банку платіжного доручення на перерахування суми податку до бюджету.

Апелянт, оскаржуючи рішення суду наполягає на тому, що підприємство звільняється від відповідальності за порушення строку зарахування податків до бюджету тільки у випадку коли банк прийняв до виконання платіжні доручення.

Оскільки, на думку апелянта, в даному випадку, платіжні документи до виконання не приймалися та були повернуті платнику податків без виконання, вина банка відсутня.

З огляду на положення викладених норм законодавства, зазначені доводи є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

У свою чергу, п.2.10 «Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 17 грудня 2010 року №953 встановлює, що за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, збрів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулося через порушення банком строків зарахування податків зборів до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів», пеня не нараховується.

Отже, дії контролюючого органу щодо нарахування пені, відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України на суму сплаченого податкового боргу також не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, і відповідно доводи апелянта з цього приводу не можуть бути взяті до уваги.

Натомість колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що зазначення в резолютивній частині рішення обов'язку податкової інспекції в майбутньому утримуватися від заходів забезпечення або стягнення податкового боргу, суперечить принципам адміністративного судочинства.

Частина 1 ст.6 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У даному випадку, позивач вважає, що його права порушені діями відповідача щодо надсилання податкової вимоги та нарахування пені.

Інші позовні вимоги, пов'язані з можливими діями контролюючого органу щодо виконання приписів Податкового кодексу України.

Тому, як правильно зазначив апелянт, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може встановлювати правовідносин у майбутньому.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 20 травня 2013 року №7 вказано наступне: резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Отже, відповідно до вимог п.4 ст. 202 КАС України, судове рішення в цій частині є таким, що постановлено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення зазначених позовних вимог та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом Українсько-американського спільного підприємства «ТРЕЙС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області за №95-23 від 06 травня 2015 року - протиправною та скасувати.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області щодо нарахування пені у розмірі 4 734,25 грн. на суму сплаченого податкового боргу - протиправними.

У решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова