Постанова № 55982210, 15.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р.Справа № 914/3493/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Н.М. Кравчук

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Галлізинг»

на рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2015р.

у справі № 914/3493/15

за позовом: ТзОВ «Галлізинг»

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

про: визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень

З участю представників :

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №23/10-1юр від 23.10.2015р.)

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність №2302-вих-14 від 05.01.2016р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2015р., суддя Манюк П.Т., у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Галлізинг» було відмовлено повністю.

З даним рішенням не погодився позивач - ТзОВ «Галлізинг» і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням норм матеріального права.

12.02.2016р. апелянт подав додаткові пояснення в яких наголосив, що судом першої інстанції не було взято до уваги ряд документів, що містяться в матеріалах справи, а саме реєстраційному посвідченню від 11.10.1991р. та відповіді БТІ, наданої на запит відповідача від 20.08.2010р. №2302-вих-1639.

Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. у складі колегії суддів відбулась заміна судді Гнатюк Г.М. суддею Гриців В.М.

У судовому засіданні 01.02.2016р. оголошувалась перерва до 15.02.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2015р. у справі №914/3493/15 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2001р. між Управлінням ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Дочірнім підприємством компанія Галлізинг Товариства з обмеженою відповідальністю Транс-Лізинг (в подальшому перетворене на ТзОВ Галлізинг) було укладено договір оренди нерухомого майна № Ф-0128.

Відповідно до умов договору, відповідач передав позивачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 130,7 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 29 для використання за цільовим призначенням для організації виставки.

З листа Обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 24.09.2015 р. №3693 позивачу стало відомо, що приміщення яке він орендує не було зареєстроване за відповідачем та не перебувало у комунальній власності. Таким чином, на думку позивача, вказаний договір суперечить вимогам ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна (чинного на час укладення спірного договору), яка передбачала, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

У звязку з викладеним, ТзОВ Галлізинг звернулося в господарський суд з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 30.05.2001р. № Ф-0128.

Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог, проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

28.12.2000р. Львівська міська рада з приводу нежитлового приміщення по вул.Наукова, 29 у м.Львові прийняла ухвалу №869, із котрої слідує, що станом на цей час відсутні дані щодо приналежності даного нерухомого майна. У звязку з цим Львіська міська рада визнала будинок по вул.Наукова, 29 у м.Львові належним до комунальної власності та запропонувала БТІ зареєструвати право власності за територіальною громадою.(а.с.105)

Листом від 24.05.2005р. №1767/16 ЛОДКБТІ та ЕО повідомляє Управління комунального майна м. Львова, що "на нежитлові приміщення площею 130, 7 кв.м. в буд. №29 по вул. Науковій у м. Львові реєстрація права власності відсутня".

Тобто, з даного листа слідує, що станом на березень 2005 року було відсутнє оформлене право комунальної власності на спірне нерухоме майно.

14.12.2015р. до матеріалів справи з ініціативи представника Управління комунального майна було долучено ухвалу ЛМР від 10.05.2007р. №803 як документ, що підтверджує існування права комунальної власності на нерухоме майно по вул. Науковій, 29. Згідно цієї ухвали від 10.05.2007р. №803 міська рада приймає у власність територіальної громади м. Львова будинки по вул. Науковій, 29, 43, 49 у м. Львові, від Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту.(а.с.108)

Дана ухвала в контексті попередньої ухвали від 28.12.2000р. №869 та листа Управління комунального майна м.Львова від 16.03.2005р. №12-764 фактично свідчить що станом на момент укладення спірного договору 30.05.2001р. у орендодавця були відсутні документи, що посвідчують право власності на орендоване майно. Більше того, ухвалою від 10.05.2007р. №803 міська рада визнала факт належності будинку по вул. Наукова, 29 у м. Львові Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституту до травня 2007р.

У відповідності до п.1 ст.З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-ІУ право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, а моментом виникнення права власності на нерухоме майно вважається дата його державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення як станом на травень 2001 року, так і станом на травень-червень 2007 року на підставі ухвали ЛМР від 10.05.2007р. №803.

Відповідачем було подано до матеріалів справи лише доказ державної реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення починаючи із 05.08.2015р., при цьому, підставою виникнення права власності не вказана жодна із вказаних вище ухвал ЛМР, котрі були долучені до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Апеляційним судом, на основі дослідження матеріалів справи, було встановлено, що станом на момент укладення договору оренди 30.05.2001 року орендодавець - Управління ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради не було власником нежитлових приміщень по вул. Наукова, 29 у м. Львові. Дана нерухомість була оформлена за Львівською міською радою в якості комунальної власності лише 05.08.2015р.

З огляду на те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він відповідно до ст.. 761 ЦК України є власником або уповноваженим на укладання договору оренди нерухомого майна апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, як орендодавець не мав права укладати оскаржуваний договір оренди, а тому відповідно до ст.. 203, 215 ЦК України даний договір слід визнати недійсним, як такий, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд, зокрема в постанові від 10.07.2014р. у справі №905/8460/13.

Згідно ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, договір оренди може бути визнаний недійсним лише на майбутнє.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2015р. по справі №914/3493/15 винесене з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Галлізинг» задовольняє повністю. Визнає недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 30.05.2001р. №ф-0128.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Галлізинг» задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2015 року у справі №914/3493/15 скасувати.

Постановити нове рішення. Позовні вимоги ТзОВ «Галлізинг» задовольнити повністю. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 30.05.2001р. №ф-0128.

Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, Код ЄДРПОУ 25558625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлізинг» (79060, м. Львів, вул. Наукова, 29, код ЄДРПОУ 30650250) 2558 грн. (дві тисячі пятсот пятдесят вісім гривень) в повернення сплаченого судового збору.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

ОСОБА_4 Мирутенко

Судді: Н.М. Кравчук

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 19.02.2016р.»