Постанова № 55981997, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/22452/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Безродний А.Ю. - за дов.

від відповідача-1 (в приміщенні Господарського суду Запорізької області): Кріпак Д.В. - за дов.

від відповідача-2: Маркєлов В.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015

у справі №910/22452/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продакт Юкрейн»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво»

про стягнення 3 446 177, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продакт Юкрейн» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі, відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (далі, відповідач-2) про стягнення 3 446 177, 97 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що присуджений до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продакт Юкрейн» рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14 основний борг за договором поставки №МН002802 від 18.11.2013 у розмірі 9 165 786,38 грн. був сплачений відповідачем-1 на користь позивача 03.07.2015. Водночас, присуджений згідно вказаного рішення суду до солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» основний борг у розмірі 5 000,00 грн. на момент звернення до суду із даним позовом не сплачено.

З огляду на вказане, оскільки прострочення виконання основного зобов'язання тривало до 03.07.2015, позивач зазначає, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України відповідач-1 повинен сплатити на користь позивача інфляційні втрати за період лютий - травень 2015 року та 3% річних за період з 20.02.2015 по 03.07.2015 (дата фактичного погашення суми основного зобов'язання). Крім того, відповідач-1 та відповідач-2 (як поручитель відповідача-1 за договором поставки №МН002802 від 18.11.2013) повинні сплатити за той же період інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 000,00 грн., яка на даний час не погашена.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційні - 2 713 735, 22 грн., 3 % річних - 100 195, 86 грн., 56 278,62 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційні - 1 480, 36 грн., 3 % річних - 55,07 грн., 30,71 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 11 980 342,06 грн. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14 були фактично сплачені відповідачем-1 03.07.2015, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат починаючи з 20.02.2015 (оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат було проведено до 20.02.2015) до 03.07.2015 (до моменту сплати вказаних коштів на рахунок позивача), тобто останньою датою нарахування є 02.07.2015. Відтак, за перерахунком суду, до стягнення з відповідача-1 підлягає 3 % річних у розмірі 100 195,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 713 735,22 грн. Також, суд прийшов до висновку, що грошове зобов'язання відповідачів перед позивачем в сумі 5 000,00 грн. не виконане, а тому заявлений період нарахування 3 % річних та інфляційних з 20.02.2015 по 03.07.2015 є вірним та у позивача наявні підстави для застосування до відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді солідарного стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 55,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 480,36 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 149-151), відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 скасувати в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» інфляційних втрат - 1 480,36 грн., 3 % річних - 55,07 грн. та 30,71 грн. судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що згідно пункту 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки б/н від 03.03.2014 відповідальність поручителя (відповідача-2) за цим договором обмежується сумою 5 000,00 грн., яку вже було присуджено до солідарного стягнення з відповідачів рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14, а тому інфляційній втрати та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання у сумі 5 000,00 грн. повинні стягуватись наразі лише з відповідача-1.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 19.01.2016.

14.01.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач у відзиві наголосив на тому, що при перерахунку сум інфляційних втрат суд першої інстанції неправильно їх розрахував та не включив до них понесені позивачем інфляційній втрати за лютий 2015 року.

18.01.2016 представник відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги та просив врахувати їх при розгляді апеляційної скарги. У вказаних поясненнях відповідач-2 зазначив, що перевіривши надані позивачем розрахунки, він дійсно виявив, що при перерахунку сум інфляційних втрат суд першої інстанції неправильно їх розрахував та не включив до них понесені позивачем інфляційній втрати за лютий 2015 року.

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 19.01.2016, не з'явився, 15.01.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання внаслідок участі в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 розгляд справи було відкладено на 02.02.2016.

26.01.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої він просив забезпечити у Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначено, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 910/22452/15 відбудеться 02.02.2016 об 11 год. 30 хв. у залі судового засідання № 13 (2-й поверх) за адресою: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04655. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Запорізької області.

У судовому засіданні, призначеному на 02.02.2016, судова колегія оголосила перерву до 16.02.2016, зобов'язала представника позивача надати суду у наступне судове засідання розгорнутий розрахунок інфляційних втрат.

15.02.2016 відповідач-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що періоди, визначені позивачем для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, не є коректними, оскільки позивач відрахування періоду стягнення інфляційних втрат визначає з лютого 2015 року, тоді як рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14 вже стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» інфляційній втрати за лютий 2015 року, розраховані станом на 20.02.2015.

Також, 15.02.2016 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів господарської справи №910/14879/14 для дослідження у судовому засіданні заяви позивача про збільшення позовних вимог з додатками.

15.02.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення, до яких додав копію заяви про збільшення суми позовних вимог у справі №910/14879/14 від 20.02.2015 з відміткою Господарського суду міста Києва про її отримання від 23.02.2015. Позивач просив суд задовольнити частково апеляційну скаргу відповідача-2 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивачем було подано до суду копію заяви про збільшення суми позовних вимог у справі №910/14879/14 від 20.02.2015 з відповідним розрахунком, клопотання відповідача-1 про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів господарської справи №910/14879/14 є недоцільним та, відповідно, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, прийшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 підлягає скасуванню у частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційних втрат 3 % річних та судового збору з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 у частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з відповідача-1 змінити з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (відповідач-1, покупець) було укладено договір поставки №МН002802 (далі, Договір поставки).

03.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» за договором поставки № 002802 від 18.11.2013 у сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі №910/14879/14, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» задоволені частково, присуджено до стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» 9 165 786, 38 грн. боргу за договором поставки №МН002802, 168 750, 08 грн. пені, 2 322 329, 76 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 251 357, 42 грн. 3 % річних, 72 118, 42 грн. витрат по сплаті судового збору. Також, на підставі договору поруки від 03.03.2014 на користь ТОВ «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» стягнуто солідарно з ПАТ «Запоріжтрансформатор» та ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво» 5 000,00 грн., 100,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 9 170 786,38 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 305 818,19 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 322 329,76 грн. та 3% річних в сумі 251 357,42 грн.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.07.2015 відповідач сплатив на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14 на користь позивача суму основного боргу у розмірі 9 165 786,38 грн., пеню - 168 750,08 грн., інфляційні втрати - 2 322 329,76 грн., 3% річних - 251 357, 42 грн., витрати по сплаті судового збору - 72 118,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 470 від 03.07.2015, № 471 від 03.07.2015, № 472 від 03.07.2015,3 №473 від 03.07.2015, №474 від 03.07.2015 (том 1, а.с.41-45).

Позивач зазначає, що у частині солідарного стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» та ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь ТОВ «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» 5 000,00 грн. та 100,00 грн. витрат по сплаті судового збору рішення суду від 17.03.2015 у справі №910/14879/14, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, не виконане. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 №10/25, від 04.07.2011 №13/210/10, від 12.09.2011 №6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 №37/64.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як уже зазначалося, грошові кошти в розмірі 11 980 342,06 грн. (9 165 786,38 грн. основного боргу, 168 750,08 грн. пені, 2 322 329,76 грн. інфляційних втрат, 251 357,42 грн. 3% річних та 72 118,42 грн. витрат по сплаті судового збору) на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14879/14 фактично були сплачені відповідачем-1 лише 03.07.2015.

З огляду на зазначене, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за період прострочки, починаючи з 20.02.2015, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14879/14 було проведено станом на 20.02.2015, про що свідчить розрахунок пені, 3% річних та інфляційних у справі №910/14879/14, копія якого надана позивачем до суду апеляційної інстанції, до 03.07.2015 (до моменту сплати вказаних коштів на рахунок позивача, тобто дата фактичної сплати боргу не враховується при визначенні періоду нарахування сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України), тобто останньою датою нарахування є 02.07.2015.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що відповідач-1 сплатив позивачу суму боргу 03.07.2015 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних не за весь час прострочення, а лише за прострочення, яке тривало до 20.02.2015, а тому відповідач-1 повинен сплатити на користь позивача інфляційній втрати за період лютий-травень 2015 року у розмірі 3 343 349,87 грн. та 3% річних за період з 20.02.2015 по 03.07.2015 у розмірі 100 949,21 грн., нараховані на суму боргу у розмірі 9 165 786,38 грн. Також, відповідач-1 та відповідач-2, як солідарні боржники, повинні сплатити за той же період інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 000,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку щодо часткового задоволення вказаних позовних вимог, оскільки вважав, що позивач має право на нарахування інфляційних втрат лише починаючи з 20.02.2015, а не повністю за лютий 2015 року (оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат було проведено до 20.02.2015 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14879/14) до 03.07.2015 (до моменту сплати вказаних коштів на рахунок позивача). За перерахунком суду до стягнення з відповідача-1 підлягає 3 % річних у розмірі 100 195,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 713 735,22 грн.

Згідно абз. 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у справі №910/14879/14, встановила, що їх нарахування дійсно здійснено позивачем станом на 20.02.2015 (дата подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №910/14879/14), однак, не включаючи інфляційній втрати за лютий 2015 року, що є логічним, оскільки станом на 20.02.2015 інфляційні втрати за лютий 2015 року розрахувати було неможливо, адже статистична інформація щодо індексу інфляції за лютий була оприлюднена Держкомстатом лише 06.03.2015, тобто на час розрахунку інфляційних втрат у справі №910/14879/14 не була відома позивачу і не могла бути врахована ним при проведенні розрахунків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно не включив при перерахунку суми інфляційних втрат понесені позивачем інфляційні втрати за лютий 2015 року, що призвело до безпідставного зниження сум інфляційних відшкодувань, що підлягають стягненню з відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, приходить до висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 343 349,87 грн., нараховані на суму основного боргу в розмірі 9 165 786,38 грн. за період з 01.02.2015 по 02.07.2015 включно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції, відповідно, підлягає зміні.

Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних на суму 9 165 786,38 грн., колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про їх часткове задоволення у розмірі 100 195,86 грн., оскільки останньою датою нарахування є 02.07.2015, а не 03.07.2015, як зазначив позивач у своєму розрахунку.

З приводу заявлених позивачем позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 5 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, 03.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (кредитор) було укладено Договір поруки.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за належне виконання зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (боржник) за договором поставки № 002802 від 18.11.2013 у сумі 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2. Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки порукою забезпечується як належне виконання боржником зобов'язань за договором поставки, так і сплата можливої неустойки (штрафу, пені, тощо) та збитків за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань. При цьому максимальна відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою в 5 000,00 грн.

Отже, відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по виплаті суми боргу лише в розмірі 5 000,00 грн., яка, як вбачається із матеріалів справи, вже стягнута солідарно з відповідачів згідно рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14879/14.

Таким чином, враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, у позивача дійсно є підстави нараховувати інфляційні втрати за період з 01.02.2015 по 03.07.2015 та 3% річних за період з 20.02.2015 по 03.07.2015 згідно розрахунку позивача на суму основного боргу у розмірі 5 000,00 грн. (оплату якої не здійснено), однак, враховуючи обмежений обсяг відповідальності поручителя (відповідача-2), вони повинні стягуватись лише з відповідача-1. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво» з цього приводу є обґрунтованими.

Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем на суму заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. за період з 01.02.2015 по 03.07.2015 включно, є арифметично вірним та становить 1 823,82 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив суму інфляційний втрат 1480,36 грн. на суму 5000,00 грн. несплаченого боргу, оскільки помилково не врахував у розрахунку суму інфляційних втрат за лютий 2015 року.

Розрахунок 3% річних за період з 20.02.2015 по 03.07.2015, здійснений позивачем на суму заборгованості у розмірі 5 000,00 грн., є арифметично вірним та становить 55,07 грн.

Таким чином, інфляційні втрати у розмірі 1 823,82 грн. та 3% річних у розмірі 55,07 грн., які нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 5 000,00 грн., підлягають стягненню з відповідача-1. Рішення суду першої інстанції у частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційних втрат у розмірі 1 480,36 грн., 3 % річних у розмірі 55,07 грн. та судового збору у розмірі 30,71 грн. підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» у повному обсязі.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, заборгованість відповідача-1 перед позивачем зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на загальну суму боргу у розмірі 9 170 786,38 грн. (9 165 786,38 грн.( яка була сплачена 03.07.2015) + 5 000,00 грн. (яка є несплаченою станом на дату подання цього позову), становить 3 345 173,69 грн. збитків від інфляції (3 343 349,87 грн. + 1 823,82 грн.) та 100 250,93 грн. 3% річних (100 195,86 грн. + 55,07 грн.), що підлягають стягненню з відповідача-1. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/22452/15 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» інфляційних втрат та 3% річних підлягає зміні.

Посилання відповідача-1 на те, що дана справа мала бути передана до Господарського суду Запорізької області для розгляду за підсудністю, оскільки місцезнаходженням відповідача - ПАТ «Запоріжтрансформатор» є місто Запоріжжя, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки згідно статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Так, оскільки позивачем були пред'явлені позовні вимоги до двох відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (місцезнаходження м. Запоріжжя) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (місцезнаходження м. Київ), які в силу пункту 1.2. Договору поруки та вимог частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України є солідарними боржниками, позивачем правомірно пред'явлено позов до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача-2.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача у частині солідарного стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат та 3% річних, не врахував умови пунктів 1.1., 1.3. Договору поруки щодо максимального обмеження відповідальності поручителя за цим договором сумою в 5 000,00 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційних втрат та 3 % річних та судового збору з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 підлягає зміні з присудженням до стягнення з відповідача-1 3 345 173,69 грн. збитків від інфляції та 100 250,93 грн. 3% річних, нарахованих на загальну суму боргу 9 170 786,38 грн.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 скасувати в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» у повному обсязі.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/22452/15 викласти у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3; код ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код 37995492) 3 345 173 (три мільйони триста сорок п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 69 коп. збитків від інфляції та 100 250 (сто тисяч двісті п'ятдесят) грн. 93 коп. 3% річних, 68 908 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 49 коп. судового збору за подання позовної заяви. Видати наказ.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код 37995492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (03187, м. Київ, просп. Глушкова, 31-А, код 31352819) 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/22452/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх