Постанова № 55981832, 17.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 року Справа № 904/4655/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В, Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання: Однорог О.В.

За участю представниквів сторін:

від позивача: Миткалик Є.В., представник, довіреність №00.01.0165 від 08.07.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №Гільдія 12-01 від 21.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. у справі №904/4655/15

за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради

"Дніпродзержинськтепломережа",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору на відпуск теплової енергії № 432т/14 від 01.10.2014р. укладеним

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 03.02.2016р. по 17.02.2016р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. у справі №904/4655/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено. Визнано укладеним договір на відпуск теплової енергії №432т/14 від 01.10.2014р. між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пан" в редакції Позивача з дня його підписання (01.10.2014р.) та повністю викладена редакція договору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" 1218,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Пан" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Позивачем не був дотриманий порядок укладення господарських договорів, передбачений ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки проект договору на адресу Відповідача, за якою він був зареєстрований з 07.05.2014р. (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса 113/90), до часу звернення із позовом до суду направлений останньому не був. Зазначив також, що Позивач не надавав та не надає послуг на відпуск теплової енергії Відповідачу. Крім того, Відповідач не надавав згоди Позивачу на укладення договору від 01.10.2014р. Вважає, позовні вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

16.02.2016р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на юридичні послуги у сумі 3 004,04 грн, обґрунтоване понесеними останнім затратами на вказану суму за договором про надання юридичних послуг №0102 від 01.12.2015р.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що інформацію про юридичну адресу Відповідача (м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16) отримав від останнього. Ця адреса зазначена в усіх договорах оренди приміщення за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, 24, підписаних Відповідачем в 2013 -2015 роках, тому зазначення невірної адреси є способом ухилення Відповідача від укладення належного договору, що не може бути підставою для скасування рішення. Зауважив, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу, поданих до суду 15.02.2016р., висловив свої заперечення проти стягнення з нього витрат на юридичні послуги у сумі 3000,00 грн, оскільки за змістом ч.3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві належать суми, сплачені такою особою за послуги саме адвоката. Оскільки, договір на надання юридичних послуг Відповідач уклав з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, а не з адвокатом ОСОБА_4, а апеляційна скарга була підписана громадянином ОСОБА_3, вважає, що підстави для відшкодування заявлених витрат на юридичні послуги відсутні.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 22.07.2014р. працівниками Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськтепломережа" (надалі Позивач) було здійснено перевірку приміщення за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, 24, загальною опалювальною площею 61,1 м. кв., яке орендовано Товариством з обмеженою відповідальністю „Пан" (надалі - Відповідач) для розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 02.08.2013р., від 31.07.2014р. та від 08.05.2015р. а.с. 37-42), що не заперечується відповідачем.

За результатами зазначеної вище перевірки складено акт огляду, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що орендоване приміщення підключено до центральних мереж опалення міста, Відповідачу необхідно укласти договір на відпуск теплової енергії на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Сачка, 24 до 15.08.2014р. (а.с. 18).

Листом №00.09.1201/1 від 21.10.14р. Позивач направив Відповідачу на адресу 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 проект договору на теплопостачання №432т/14 від 01.10.2014р., про що надав фіскальний чек №ПН 215683426655 та опис вкладення у цінний лист від 23.10.2014р. (а.с. 16,17).

Позивач вважає, що відповідач безпідставно ухилився від укладання договору, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання договору №432т/14 від 01.1.2014р. на відпуск теплової енергії укладеним на умовах, запропонованих Позивачем.

Відповідно до пункту 1.1 договору №432т/14 на відпуск теплової енергії від 01.10.2014 р. предметом договору є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДСТУ Б.Д. по об'єкту споживача згідно адреси: вул. Сачко, 24 без приладу обліку. Джерело - ДТЕЦ. Облік відпущеної теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (пункти 2.2, 2.3 договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтями 275, 277 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання регулюються Законом України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р.

Відповідно до ст.ст. 19,24 вказаного Закону теплопостачальна організація вправі постачати теплову енергію безпосередньо споживачу, а обов`язком споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 27.07.2009р. №1459/44/04-09 договір на відпуск теплової енергії для 2-3 груп споживачів, що надається Позивачем в м. Дніпродзержинськ, не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції (а.с.21).

Акт обстеження та Реєстри підключення до мережі теплопостачання, в тому числі за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд. 24, що містяться в матеріалах справи, свідчать про систематичну подачу тепла в приміщення за вказаною адресою у 2013 - 2015 роках.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення договору на надання житло-комунальних послуг є обов`язком Відповідача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. № 6-110цс12.

Заперечення відповідача щодо неотримання теплової енергії спростовується вище наведеними доказами, останнім не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, узгодженої із постачальником теплоенергії технічної документації на від'єднання теплових мереж та факт такого від'єднання, тому його доводи в цій частині суд вважає неспроможними.

Разом з тим, загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках, один з яких друга сторона у разі своєї згоди підписує і повертає, а в разі не згоди - підписує, складає протокол розбіжностей у двох екземплярах, робить про це застереження у договорі та надсилає для узгодження та підписання іншій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що проект запропонованого договору був направлений Відповідачу листом від 21.10.2014р. №00.09.1201/1 за адресою 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 (а.с. 14), тоді як станом на 07.05.2014р. Відповідач вже був зареєстрований за іншою адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 113, кв. 90, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.05.2014р. (а.с. 174-175). Доказів отримання відповідачем надісланого проекту договору суду не надано.

Відсутні також докази направлення Відповідачу проекту спірного договору за місцем реєстрації чи вручення проекту договору в будь-який інший спосіб повноважним представникам відповідача.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку укладання договорів, визначеного ст. 181 Господарського кодексу України, та він передчасно звернувся до суду, оскільки на момент звернення його права щодо предмету спору відповідачем не були порушені.

Посилання позивача на те, що проекти договору були направлені за адресою, яку відповідач вказував у договорах оренди нерухомого майна, суд вважає безпідставними, оскільки ці договори були укладені з іншою особою, та зазначення відповідачем в них іншої адреси не впливає на обов'язок другої сторони направити проект договору за місцезнаходженням юридичної особи, відомості про яке містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і є загальнодоступними. Та як встановлено вище, доказів вручення повноважним представникам відповідача спірного відправлення на адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська,16 позивачем не надано. Наявні в матеріалах справи документи щодо державної реєстрації відповідача (а.с.22.23) датовані 2000р. та 2008р. та не можуть прийматися судом до уваги.

Таким чином, не дослідивши факт відправлення проекту договору Відповідачу за належною адресою та факт його отримання, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо порушення права Позивача та наявності правових підстав для визнання договору укладеним, оскільки такий обов`язок в силу Закону виникає у Відповідача після отримання проекту договору.

Крім того, позовна заява не містить тексту договору, який Позивач просить визнати укладеним, тому суд, виклавши в резолютивній частині рішення повний текст договору, вийшов за межі позовних вимог.

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відтак, суд першої інстанції безпідставно в своєму рішенні вказав про укладення договору з 01.10.2014р.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, всі процесуальні документи у даній справі (ухвала про порушення провадження у справі від 29.05.2015р., ухвали про відкладення від 02.07.2015р., 16.07.2015р.,рішення від 23.07.2015р.) були направлені Відповідачу за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16, про що свідчать поштові повернення зазначених документів за закінченням терміну зберігання (а.с. 31-33, 139-142, 144-153). Не зважаючи на те, що судом першої інстанції 16.07.2015р. був сформований спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно Відповідача, з якого вбачається інша адреса Відповідача - м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 113, кв. 90 (а.с. 116-117), Відповідач за належною адресою повідомлений не був. Справа розглянута за участю представника Позивача за наявними доказами без належного повідомлення Відповідача, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно із ст. 48 цього Кодексу вони визначаються в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

З наданих Відповідачем документів на підтвердження здійснення юридичних послуг вбачається, що 01.12.2015р. між Відповідачем як замовником та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 як виконавцями був укладений договір про надання юридичних послуг №0102, відповідно до умов якого виконавці зобов`язалися надати юридичні послуги замовнику. Відповідно до акту приймання-передачі виконаних послуг від 01.02.2016р., юридичні послуги на суму 3004,04 грн, здійснені виконавцями, передані Відповідачу. Платіжним дорученням №1769 від 01.02.2016р. Відповідачем було сплачено ФОП ОСОБА_4 за надані юридичні послуги відповідно до договору №0102 від 01.12.2015р. - 3 004,04грн

З огляду на те, що право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 15.12.2008р. наявне лише у ОСОБА_4, який участі у судових засіданнях не приймав та не був уповноважений за умовами договору на представництво інтересів відповідача в суді, а інтереси відповідача за довіреністю представляв ОСОБА_3, який не являється адвокатом, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про відшкодування витрат на юридичні послуги, оскільки відшкодуванню підлягають витрати саме за послуги адвоката, який здійснював представництво підприємства у суді.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, що стало наслідком невірного застосування норм матеріального права, та з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. по справі № 904/4655/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; код ЄДРПОУ 03342573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" (49100, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 113, кв. 90; код ЄДРПОУ 31209887) судовий збір по апеляційній скарзі - 1 339,80 грн (одну тисячу триста тридцять дев`ять грн 80 коп).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пан» у відшкодуванні витрат на юридичні послуги.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015р.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 22.02.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна