YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Полтавська область

/

Господарський суд Полтавської області

Рішення № 55981437, 18.02.2016, Господарський суд Полтавської області

Дата ухвалення

18.02.2016

Номер справи

917/39/16

Номер документу

55981437

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЛУБНИГАЗ"

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 р.Справа №917/39/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул.Л.Толстого, 87,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500

до Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого, 33, Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500

про визнання права власності

Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 1 від 04.01.2016 року

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 18.02.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про визнання за ним за набувальною давниною право власності на наступні газопроводи, станції катодного захисту, шафові газорозподільні пункти та газорозподільний пункт :

- підвідний газопровід до заводу Ефективної кераміки (діаметром 159мм., довжиною 1 214 м.; 273 мм., довжиною 4 092 м), що розташований в м. Лубни, введений в експлуатацію 1969 року стальний;

- газопровід по вул. П. Слинька, ОСОБА_1 (від ГРС м. Лубни до заводу "Комунар" (діаметром 325мм, довжиною 2732м)), що розташований в м. Лубни, введений в експлуатацію 1967 року стальний;

- станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Вільшанській в м. Лубни введена в експлуатацію 1991 року;

- станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Свободи в м. Лубни введена в експлуатацію 1990 року ;

- станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Метеорологічній в м. Лубни введена в експлуатацію 2008 року;

- газорозподільний пункт (РДУК 2-100-1шт) по вул. Д. Сірика в м. Лубни, введений в експлуатацію 1983 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДНК- 400-1шт) по вул. Круглицькій в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДБК-50-2шт) по вул. Київській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД- 50-2шт) по вул. З пров. П.Осипенко в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Вишневецького в м. Лубни, введений в експлуатацію 1989 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. П.Лубенського в м. Лубни, введений в експлуатацію 1982 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Радянській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1991 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДБК-50-1шт) по вул. Метеорологічній в м. Лубни,

введений в експлуатацію 1993 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Лєрмонтова в м. Лубни, введений в експлуатацію 1985 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Польовій в м. Лубни, введений в експлуатацію 1989 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-32-2шт) по вул. Деповській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-2шт) по вул. П.Слинька в м. Лубни, введений в експлуатацію 1986 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул.Слинька в м. Лубни, введений в експлуатацію 1968 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Олійниці в м. Лубни, введений в експлуатацію 1986 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. П'ятикопа в м. Лубни, введений в експлуатацію 1976 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-1шт) по вул. Авіаторській в м. Лубни, ведений в експлуатацію 1986 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. 1 пров. Тернівської в м. Лубни, введений в експлуатацію 1989 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-2шт) по вул. Круглицькій в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по пров. Комунарівської в м. Лубни, введений в експлуатацію 1971 року.

В судовому засіданні 18.02.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Суд оглянув в судовому засіданні оригінали документів, вказаних як додатки до позовної заяви, які були надані представником позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив, був належним чином та завчасно повідомлений судом про дату і час слухання справи, поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.01.2016 року суд зобов'язав відповідача за наявності обставин, що перешкоджають визнанню права власності за позивачем на спірне майно - повідомити про них суд, жодних повідомлень чи заперечень щодо цього від відповідача до суду не находило.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, відсутністю клопотання про відкладення слухання справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

В м. Лубни Полтавської області на території Лубенської міської ради знаходяться газопроводи, станції катодного захисту, шафові газорозподільні пункти та газорозподільний пункт, а саме:

- підвідний газопровід до заводу «Ефективної кераміки» (діаметром 159мм., довжиною 1 214 м.; 273 мм., довжиною 4 092 м), що розташований в м. Лубни, введений в експлуатацію 1969 року стальний;

- газопровід по вул.П.Слинька, ОСОБА_2 (від ГРС м. Лубни до заводу "Комунар" (діаметром 325мм, довжиною 2732м)), що розташований в м. Лубни, введений в експлуатацію 1967 року стальний;

-станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Вільшанській в м. Лубни введена в експлуатацію 1991 року;

-станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Свободи в м. Лубни введена в експлуатацію 1990 року ;

-станція катодного захисту (СКЗ-600) по вул. Метеорологічній в м. Лубни введена в експлуатацію 2008 року ;

-газорозподільний пункт (РДУК 2-100-1шт) по вул. Д. Сірика в м. Лубни, введений в експлуатацію 1983 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РДНК- 400-1шт) по вул. Круглицькій в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РДБК-50-2шт) по вул. Київській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД- 50-2шт) по вул. З пров. П.Осипенко в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Вишневецького в м. Лубни, введений в експлуатацію 1989 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. П.Лубенського в м. Лубни, введений в експлуатацію 1982 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Радянській в м. Лубни,

введений в експлуатацію 1991 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РДБК-50-1шт) по вул. Метеорологічній в м. Лубни,

введений в експлуатацію 1993 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Лєрмонтова в м. Лубни,

введений в експлуатацію 1985 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Польовій в м. Лубни, введений

в експлуатацію 1989 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-32-2шт) по вул. Деповській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-2шт) по вул. П.Слинька в м. Лубни, введений в експлуатацію 1986 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул.Слинька в м. Лубни, введений в експлуатацію 1968 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. Олійниці в м. Лубни, введений в експлуатацію 1986 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. П'ятикопа в м. Лубни,

введений в експлуатацію 1976 року;

- шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-1шт) по вул. Авіаторській в м. Лубни, введений в експлуатацію 1986 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по вул. 1 пров. Тернівської в м. Лубни, введений в експлуатацію 1989 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РДНК-400-2шт) по вул. Круглицькій в м. Лубни, введений в експлуатацію 1992 року;

-шафовий газорозподільний пункт (РД-50-2шт) по пров. Комунарівської в м. Лубни, введений в експлуатацію 1971 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Статуту ПАТ "Лубнигаз" метою створення Товариства є безперебійне та безаварійне постачання природного газу споживачам чотирьох районів області - Лубенського, Гребінківського, Оржицького та Пирятинського. Для виконання зазначеної мети Товариством використовуються газопроводи високого, середнього та низького тиску, серед яких знаходяться і вищезазначені газопроводи, станції катодного захисту, шафові газорозподільні пункти та газорозподільний пункт.

Весь час газопроводи, станції катодного захисту, шафові газорозподільні пункти та газорозподільний пункт розташовані в м. Лубни обслуговувалися Позивачем, оскільки є об'єктом підвищеної небезпеки.

Пунктом 1.4.3. Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 року, передбачено, що відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію газопроводів і споруд на них, а також побутових газових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі покладається на їх власників.

Як вказує позивач, у зв'язку з відсутністю власника газопроводів, що знаходиться в м. Лубни, з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення технічного обслуговування газопроводів, ПАТ "Лубнигаз" обслуговує дані газопроводи, станції катодного захисту, шафові газорозподільні пункти та газорозподільний пункт, на безповоротній основі, маючи при цьому відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці, та по теперішній час добросовісно, відкрито та безперервно володіє, користується, утримує та проводить ремонтні роботи на ньому. Крім того, товариство має тягар утримання такого майна, а саме: здійснює амортизаційні відрахування на утримання, поточний ремонт.

За твердженням позивача, ПАТ "Лубнигаз" більше п'яти років продовжує відкрито, безперервно володіти газопроводами, які є рухомим майном, та якими добросовісно заволоділо з 1971 року. Міністерством юстиції України у листі (вих. № 19-50-5730) від 21.12.2004 р. надано ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" роз'яснення щодо непоширення режиму нерухомої речі на такий об'єкт права власності як газопроводи, та зазначено, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" не передбачено державної реєстрації прав власності на газопроводи.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відомості про забудовників вищезазначених газопроводів відсутні.

Відповідно до звіту про оцінку майна станом на 23.10.2015 року, ринкова вартість оцінюваного майна без врахування ПДВ становить 265 961 грн. (арк. справи 98-136).

Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, на думку позивача, Лубенська міська рада є відповідачем по даній справі, оскільки до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься соціальний захист та безпека населення.

З огляду на вказані обставини, ПАТ "Лубнигаз" просить суд з посиланням на ст.344 ЦК України визнати за ним право власності за набувальною давниною вказане вище майно.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», за нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Аналізуючи поняття «добросовісності володіння» як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому, виходячи зі змісту цієї статті особа, що має право на визнання права власності на майно за набувальною давністю повинна бути незаконним добросовісним володільцем цього майна, тобто фактичним володільцем, який не має будь-якого титулу (права власності, користування, сервітуту та інші) на це майно, а наявність відповідного титулу виключає застосування положень статті 344 Цивільного кодексу України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні , що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно, а саме, особа при заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності чи володіння майном. При цьому факт обізнаності особи про те, що вона не є власником не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної (експлуатувати , вживати необхідні заходи до утримання), не приховуючи цього факту від інших осіб. При цьому від давнісного володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування.

Як вбачається з матеріалів справи, в м. Лубни знаходяться наступне майно: