Рішення № 55980440, 15.02.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2016 р. Справа № 903/1333/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньагрохолдинг, с.Маяки, Луцький район

про стягнення 646 386, 32 грн.

Суддя: В.А. Пахолюк

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, дов. від 12.11.2015 р.,

від відповідача: ОСОБА_2 представник, дов. № 152 від 01.10.2014 р.

Справа розглядається в режимі відеоконференції за клопотанням позивача.

Суть спору:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньагрохолдинг 646 386, 32 грн., в т.ч. 271 028, 84 грн. 28% річних, 375 357, 48 грн. індексу інфляції.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на невиконання Відповідачем умов мирової угоди від 05.06.2014 р., затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області по справі № 903/281/14 відповідно до якої:

1.Відповідач (Сторона-2) визнає, що його заборгованість перед Позивачем (Сторона-1) в момент укладення цієї ОСОБА_2 угоди становить 823 594,68 грн. (Вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 68 коп.), а також визнає правильність нарахування Позивачем (Стороною-1) штрафних санкцій за вищезазначеним договором поставки № 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. в сумі 280 899,71 грн., а саме: 83 888,95 грн. пені; 173 656,77 грн. штрафу 28 % річних.

2.Відповідач (Сторона-2) зобов'язується здійснити повну оплату суми основного боргу в розмірі 823 594,68 грн. (Вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 68 коп.), 83 888,95 грн, пені та відшкодувати судовий збір в розмірі 21 630,78 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача (Сторони-1) за наступним графіком погашення заборгованості:

№Термін платежуСума платежу1.25.06.2014р.10 000,00 грн.2. 25.07.2014р.10 000,00 грн.3.25.08.2014р.200 000,00 грн.4.25.09.2014р.236 371,47 грн.5.25.10.2014р.236 371,47 грн.6.25.11.2014р.236 371,47 грн. Всього:929 114,41 грн. 3. Позивач (Сторона-1) зобов'язується з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного виконання Відповідачем (Сторона-2) не пред'являти з приводу сплати 173 656,77 грн. штрафу у вигляді 28% річних за вищезазначеним договором поставки 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. При цьому сторони даної мирової угоди погоджуються, що всі майнові питання по договору поставки № 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. між ними повністю врегульовані і вони не мають будь-яких майнових претензій один до одного.

4. Сторони заявляють, що ні в процесі укладання даної угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть порушені інтереси держави та права будь-яких третіх осіб.

5. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї угоди відповідають їх реальному волевиявленню інтересам та породжують появу наслідків, зазначених у тексті угоди. Наслідки підписання цієї угоди сторонам відомі.

6. Сторони погоджуються з тим, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених п. 2 цієї мирової угоди, п. З цієї мирової угоди втрачає чинність.

7. Сторона-2 погоджується, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Стороною-2 чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п. 2 цієї мирової угоди, Сторона-1 набуде право на примусове стягнення 1 081 140,40 грн. (Один мільйон вісімдесят одна тисяча сто сорок гривень 40 коп.), а саме: 823 594,68 грн. основного боргу; 83 888,95 грн. пені та 173 656,77 грн. штрафу в розмірі 28 % річних, а також судового збору в сумі 21 630,78 грн. у встановленому законодавством порядку.

8. Мирова угода складена в трьох примірниках, по одному для кожної Сторони, один примірник надається Господарському суду Волинської області.

9. Сторони з даною ОСОБА_2 угодою ознайомлені, заперечень не мають.

Як зазначає позивач, Відповідачем порушено умови мирової угоди, на даний час заборгованість погашено на суму 1 031 140, 00 грн.

Відповідачем на день подачі позову ухвалу господарського суду Волинської області від 05.06.2014 р. по справі № 903/281/14 не виконано в частині суми основного боргу у розмірі 50 000, 40 грн. та суми судового збору у розмірі 21 630, 78 грн.

Посилаючись на умови п.п.2.10 Договору та положення ст.534 ЦК України позивачем із суми отриманих коштів у розмірі 1 102 771, 18 грн. спочатку зараховано: пеню та штраф в розмірі 28% річних, загальна сума яких становить 257 545, 72 грн.

Як зазначає позивач, при зверненні з первісним позовом розрахунок 28% річних та пені проводився у строк до 14.05.2014 р., а тому розрахунок позовних вимог здійснюється починаючи з 15.05.2014 р. (дата, що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову, згідно якого винесено ухвалу про затвердження мирової угоди), з урахуванням сплат відповідача.

Відповідач на адресу суду надіслав письмові заперечення на позовну заяву за № 10 від 20.01.2016 р. (вхід. № 01-54/593/15) згідно яких не визнає позовних вимог, посилаючись на наступне:

- 05.06.2014 р. господарським судом Волинської області винесено ухвалу по справі № 903/281/14, якою затверджено мирову угоду від 05.05.2014 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньагрохолдинг.

- ОСОБА_2 угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок, і стосується лише прав і обовязків сторін та предмета спору. Мирову угоду можна визначити як цивільний процесуальний акт, яким припиняється цивільно-правовий спір на основі взаємоузгодженої волі сторін шляхом визнання судом.

- Як зазначає відповідач, за своїм процесуальним значенням ухвала суду про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі прирівнюється до судового рішення. При такій ухвалі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п.7 ч.1 ст.80 ГПК України).

- Згідно мирової угоди:

Відповідач (Сторона-2) визнає, що його заборгованість перед Позивачем (Сторона-1) в момент укладення цієї ОСОБА_2 угоди становить 823 594,68 грн., а також визнає правильність нарахування Позивачем (Стороною-1) штрафних санкцій за договором поставки в сумі 280 899, 71 грн.

- Відповідач вважає, що Позивач неправомірно розпочав розрахунок періоду прострочення з 15 травня 2014 р., адже мирову угоду було затверджено 05 червня 2014 р., а отже і термін нарахування індексу інфляції повинен розпочатись з дати порушення зобовязань, закріплених в мировій угоді.

- Посилаючись на ст.653 ЦК України зазначає, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

- ОСОБА_2 угода може бути позбавлена юридичної сили лише шляхом скасування ухвали суду, якою вона визнана.

- Відповідач зазначає, у звязку з тим, що визнати саму мирову угоду недійсною чи нечинною не можливо, не заперечивши проти висновку суду про її законність, позивач порушує умови даної мирової угоди, нараховуючи штраф у вигляді 28% річних, який передбачений договором поставки № 75-ВЛ від 26.04.2013 р., умови якого були змінені мировою угодою.

Згідно ухвали суду від 25.01.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.02.2016 р. Зобовязано позивача: надати суду додаткові письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідача; чіткий, розгорнутий розрахунок 28% річних та індексу інфляції з урахуванням умов та термінів оплати за мировою угодою від 05.06.2014 р., затвердженою на підставі ухвали суду від 05.06.2014 р. у справі № 903/281/14, надати суду копію мирової угоди. Відповідача: надати суду розгорнутий контррозрахунок індексу інфляції. Явка сторін в судове засідання визнана обовязковою.

Позивачем 01.02.2016 р. (вх.. № 01-54/829/16) та 08.02.2016 р. (вх. № 01-54/1044/16) надано на адресу суду додаткові письмові пояснення у яких, посилаючись на правові позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р. по справі № 904/4634/14 та у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 911/2009/13/3-63гс14 зазначає, що мирова угода за своєю правовою природою є новацією, тобто попереднє зобовязання змінено новим. Як зазначає позивач, з постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 р. по справі № 6-274цс15 вбачається, що мирова угода є договором, укладеним сторонами в належній формі, тому на її підставі виникають цивільно-правові зобовязання.

Посилаючись на п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п.7 Постанови Вищого господарського суду України № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначає про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки судове рішення фактично не виконано.

Як свідчать матеріали справи відповідачем порушено умови мирової угоди, а саме, п.2, а тому з урахуванням п.6 п.п.2.3 втратили чинність і дійсним вважається п.7, з якого вбачається, що Сторона 2 погоджується, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Стороною 2 чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п.2 цієї мирової угоди, Сторона-1 набуде право на примусове стягнення 1 081 140, 40 грн., а саме: 8 23594, 68 грн. основного боргу, 83888, 95 грн. пені та 173656, 77 грн. штрафу в розмірі 28% річних, а також судового збору в сумі 21630, 78 грн. у встановленому законодавством порядку.

Звертає увагу суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28% річних та індексу інфляції за період з 15.05.2014 р. являється правомірними з урахуванням того, що укладена між сторонами мирова угода є новацією, оскільки фактично містить лише умову про зміну строку оплати, яка на сьогодні є чинною.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує частково. На виконання вимог ухвали суду від 25.01.2016 р. розрахунок інфляційних втрат, що підлягають стягненню визначає на суму 239648, 69 грн. за період з 06.06.2014 р. по 03.11.2015 р.

Дослідивши наявні докази у справі та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

05.06.2015 р. господарським судом Волинської області винесено ухвалу по справі № 903/281/14, якою затверджено мирову угоду від 05.06.2014 р., укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньагрохолдинг» відповідно до якої:

1.Відповідач (Сторона-2) визнає, що його заборгованість перед Позивачем (Сторона-1) в момент укладення цієї ОСОБА_2 угоди становить 823 594,68 грн. (Вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 68 коп.), а також визнає правильність нарахування Позивачем (Стороною-1) штрафних санкцій за вищезазначеним договором поставки № 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. в сумі 280 899,71 грн., а саме: 83 888,95 грн. пені; 173 656,77 грн. штрафу 28 % річних.

2.Відповідач (Сторона-2) зобов'язується здійснити повну оплату суми основного боргу в розмірі 823 594,68 грн. (Вісімсот двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 68 коп.), 83 888,95 грн, пені та відшкодувати судовий збір в розмірі 21 630,78 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача (Сторони-1) за наступним графіком погашення заборгованості:

№Термін платежуСума платежу1.25.06.2014р.10 000,00 грн.2. 25.07.2014р.10 000,00 грн.3.25.08.2014р.200 000,00 грн.4.25.09.2014р.236 371,47 грн.5.25.10.2014р.236 371,47 грн.6.25.11.2014р.236 371,47 грн. Всього:929 114,41 грн. 3. Позивач (Сторона-1) зобов'язується з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного виконання Відповідачем (Сторона-2) не пред'являти з приводу сплати 173 656,77 грн. штрафу у вигляді 28% річних за вищезазначеним договором поставки 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. При цьому сторони даної мирової угоди погоджуються, що всі майнові питання по договору поставки № 75-ВЛ від 26 квітня 2013 р. між ними повністю врегульовані і вони не мають будь-яких майнових претензій один до одного.

4. Сторони заявляють, що ні в процесі укладання даної угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть порушені інтереси держави та права будь-яких третіх осіб.

5. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї угоди відповідають їх реальному волевиявленню інтересам та породжують появу наслідків, зазначених у тексті угоди. Наслідки підписання цієї угоди сторонам відомі.

6. Сторони погоджуються з тим, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених п. 2 цієї мирової угоди, п. З цієї мирової угоди втрачає чинність.

7. Сторона-2 погоджується, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Стороною-2 чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п. 2 цієї мирової угоди, Сторона-1 набуде право на примусове стягнення 1 081 140,40 грн. (Один мільйон вісімдесят одна тисяча сто сорок гривень 40 коп.), а саме: 823 594,68 грн. основного боргу; 83 888,95 грн. пені та 173 656,77 грн. штрафу в розмірі 28 % річних, а також судового збору в сумі 21 630,78 грн. у встановленому законодавством порядку.

У звязку з порушенням умов мирової угоди позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання ухвали господарського суду Волинської області по справі № 903/281/14 від 05.06.2014 р.

На момент заявлення позову зазначену ухвалу відповідачем виконано частково на суму 1 031 140, 00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с.43-74).

З доводів позивача, ухвалу господарського суду Волинської області по даній справі не виконано у частині суми основного боргу у розмірі 50 000, 40 грн. та суми судового збору у розмірі 21 630, 78 грн.

Водночас, відповідно до ухвали суду підлягало до стягнення 1102771, 18 грн., з яких: 823594, 68 грн. сума основного боргу; 83888, 95 грн. сума пені; 173656,77 грн. сума штрафу в розмірі 28% річних, 21630, 78 грн. сума судового збору.

Судом встановлено, що зобовязання між сторонами по сплаті суми 1102771, 18 грн. виникли у звязку з невиконанням відповідачем договору поставки № 75-ВЛ від 26.04.2013 р. на умовах товарного кредиту (надалі договір поставки).

Сторонами відповідно до п.п.2.10 Договору поставки визначено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом; в другу чергу - в рахунок за користування товарним кредитом педбаченої п.2.4. Договору; в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п.7.2.. (в) Договору; в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2. (а) Договору; в п'яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого п.7.2.1. (б) Договору; в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару.

Посилаючись на положення ст. 534 ЦК України та зазначені умови договору, Позивачем із суми отриманих коштів у розмірі 1 102 771,18 грн. спочатку зараховано: пеню та штраф у розмірі 28 % річних, загальна сума яких становить 25 7 545,72 грн.

У вказану суму (257 545,72 грн.) зараховані оплати: від 25.06.2014 р. на суму 10 000,00 грн.; від 24.07.2014 р. на суму 10 000,00 грн.; від 26.08.2014 р. на суму 85 519,73 грн.; від 26.08.2014 р. на суму 114 480,27 грн.; від 30.09.2014 р. на суму 36 371,00 грн. та частина суми у розмірі 1 174,72 грн. від сплачених 17.10.2014 р. - 50 000,00 грн. (таким чином залишок від сплачених 17.10.2014 р. - 50 000,00 грн. становить 48 825,28 грн.).

Таким чином, частину суми основного боргу, у розмірі 773 594,68 грн., Позивачем зараховано наступним чином: 17.10.2014 р. на суму 48 825,28 грн.(залишок від сплачених 17.10.2015 р. - 50 000,00 грн.); 24.10.2014 р. на суму 25 000,00 грн.; 14.11.2014 р. на суму 30000,00 грн.; 17.11.2014 р. на суму 30 000,00 грн.; 27.11.2014 р. на суму 25 000,00 грн.; 01.12.2014р. на суму 10 000,00 грн.; 12.12.2014 р. на суму 20 000,00 грн.; 26.01.2015 р. на суму 3 000,00 грн.; 27.01.2015 р. на суму 5 000,00 грн.; 29.05.2015 р. на суму 10 000,00 грн.; 29.07.2015 р. на суму 36 000,00 грн.; 20.08.2015 р. на суму 22 500,00 грн.; 01.09.2015 р. на суму 9 000,00 грн.; 01.09.2015 р. на суму 13 500,00 грн.; 01.09.2015 р. на суму 18 000,00 грн.; 01.09.2015 р. на суму 27 000,00 грн.; 10.09.2015 р. на суму 4 500,00 грн.; 11.09.2015 р. на суму 4 500,00 грн.; 28.09.2015 р. на суму 9 000,00 грн.; 29.09.2015 р. на суму 45 000,00 грн.; 05.10.2015 р. на суму 9 000,00 грн.; 19.10.2015 р. на суму 28 000,00 грн.; 22.10.2015 р. на суму 28 545,00 грн.; 02.11.2015 р. на суму 1 157,94 грн.; 04.11.2015 р. на суму 27 000,00 грн.; 10.11.2015 р. на суму 27 281,53 грн.; 18.11.2015 р. на суму 91 065,00 грн.; 25.11.2015 р. на суму 165 719,53 грн.

Представник відповідача факт прострочки платежу за мировою угодою визнає, несвоєчасність оплати пояснює скрутним фінансовим станом.

Згідно розрахунку позивача позовні вимоги складають 646 386, 32 грн., в т.ч. 271 028, 84 грн. 28% річних за період з 15.05.2014 р. по 16.12.2015 р. та 375 357, 48 грн. індексу інфляції за період з 15.05.2014 р. по 28.05.2015 р.

При цьому, розрахунок позивачем 28% річних здійснено з дати (15.05.2014 р.), що не врахована при нарахуванні штрафних санкцій згідно первісного позову згідно якого було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди, з урахуванням оплат відповідача.

Обгрунтовуючи зазначені вимоги позивач зазначає, що з ухвали господарського суду Волинської по справі №903/281/14 від 05.06.2014 р., яку винесено за первісним позовом, вбачається стягнення штрафу у розмірі 28 процентів річних від суми простроченого платежу.

Вказаний штраф у розмірі 28 процентів річних, за своєю правовою природою є процентами річних від простроченої суми, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем розрахунок 28 процентів річних проведено саме з урахуванням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три гроценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищом господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» позивач вважає, якщо судове рішення (у тому числі у формі ухвали) про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошових зобовязань.

Однак, суд вважає доводи позивача в частині вимог про стягнення 271 028, 84 грн. 28% річних згідно п.7.2.1 В) договору поставки № 75-ВЛ за період з 15.05.2014 р. по 16.12.2015 р. є неправомірними, виходячи з такого.

05.06.2015 р. господарським судом Волинської області винесено ухвалу по справі № 903/281/14, якою затверджено мирову угоду від 05.06.2014 р., укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньагрохолдинг».

Частинами 1, 3, 4 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Отже, мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Слід зазначити, що на відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі:

-укладається в процесі розгляду справи у господарському суді;

-укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством;

-підлягає затвердженню господарським судом;

-не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини;

-якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Мирова угода в господарському процесі визначається як одна із форм прояву свободи в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобовязання, на підставі якого виник спір, іншим зобовязанням.

Таким чином, між сторонами виникли зобовязання за мировою угодою від 05.06.2014р. та припинились зобовязання за договором поставки.

Згідно ст.653 ЦК України, яка поширює свою дію на вказані правовідносини, у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором, чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Загальні умови та підстави припинення зобов'язання також врегульовані, зокрема, ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 599, 601, 604 Цивільного кодексу України.

Так, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Виходячи з вимог зазначених норм Закону, внаслідок заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новації), первісне зобов'язання (в тому числі -і додаткові зобов'язання) припиняється та виникає нове зобов'язання, яке повинно містити нові умови про інший предмет, або інший спосіб його виконання.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. по справі №911/2009/13 (3-63гс14) в якій зазначено, що мирова угода за своєю правовою природою є новацією, тобто попереднє зобов'язання замінено новим та у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 р. по справі № 6-274цс15 з якої вбачається, що мирова угода є договором, укладеним сторонами в належній формі, тому на її підставі виникають цивільно-правові зобов'язання.

Оскільки між сторонами відбулася новація зобовязань, тобто попереднє зобовязання, що виникло з договору поставки замінено новим зобовязанням за мировою угодою, то нарахування позивачем 28% річних на умовах договору поставки є неправомірним та не підлягає до задоволення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобовязань за мировою угодою, про що представник відповідача в судовому засіданні не заперечує.

Виходячи з зазначеного, вимоги позивача щодо нарахувань інфляційних втрат в сумі 375 357, 48 грн. за період з 15.05.2014 р. по 28.05.2015 р., то останні підлягають до задоволення частково в сумі 239 648,69 грн. згідно контррозрахунку відповідача за період з 06.06.2014 р. по 05.11.2015 р.

Враховуючи те, що спір до суду доведений з вини відповідача, а також часткове задоволення судом позовних вимог, то судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 598, 599, 601, 604, 625, 653 Цивільного кодексу України, , ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково на суму 239 648, 69 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньагрохолдинг» (код ЄДРПОУ 34557127, с.Маяки, Луцький район, Волинська обл., Бригадний двір, буд. 19) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (код ЄДРПОУ, 36348550, м.Київ, вул.Ямська, 8) 239 648, 69 грн. інфляційних втрат та 3 596, 28 грн. судового збору.

3. В позові на суму 406 737, 63 грн. відмовити.

Повне рішення складено 19.02.2016 р.

Суддя В.А.Пахолюк