Постанова № 55980033, 28.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 р. Справа № 804/15739/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2011 року № НОМЕР_1, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким їй збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21615,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено про перевищення відповідачем визначених діючим законодавством повноважень. Висновки про нікчемність угоди, укладеної позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо», що викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях відповідача і спростовуються первинними документами, які свідчать про реальне виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 25.05.2011 року по 31.05.2011 року працівниками Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції проводилась документальна позапланова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» за період діяльності з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки 07.06.2011 року складений акт № 503/172.1831907829, у висновку якого, зазначено, що встановлені порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість в результаті чого встановлено занижено податку на додану вартість в сумі 15821,33 грн., порушення статей 185, 188, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1470,83 грн.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» перевіряючи ми особами зазначено:

-на перевірку не надано угоду по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» та платіжні документи про проведену оплату на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо» у 2011;

-у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо» відсутні виробничі, складські чи офісні приміщення, трудові ресурси, основні фонди та обладнання.

На підставі акта перевірки від 07.06.2011 року № 503/172.1831907829 прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 17 292,16 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4323,04 грн.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є хибними, а реальність здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» підтверджуються з огляду на наступне.

Протягом 2010-2011 року позивач мала господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» , а саме за період вересень 2010 року січень 2011 року було придбано товарно-матеріальні цінності в асортименті у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо».

На підтвердження придбання товару позивачем надані такі первинні документи: рахунки на сплату № 9/27-09 від 27.09.2010 р., № 1/19-1- від 19.10.2010 р., № 5/13 -12 від 13.12.2010 р., № 11/11-01 від 11.01.2011 р., № 11/11-01 від 11.01.2011 р., витратні накладні № 2709-03 від 27.09.2010 р., № 1901001 від 19.10.2010 р., № 131201 від 13.12.2010 р., № 110106 від 11.01.2011 р., податкові накладні від 27.09.2010 року, всього за жовтень 2010 року - № 191001 від 19.10.2010 року, за грудень 2010 року - № 131201 від 13.12.2010 року, за січень 2011 року - № 110106 від 11.01.2011 року, квитанції до прибуткових касових ордерів - № 37 від 28.09.2010 року, № 38 від 30.09.2010 року, № 33 від 27.09.2010 року, № 38 від 29.09.2010 року, № 20/01 від 20.10.2010 року, № 21/10 від 21.10.2010 року, № 25/10 від 25.10.2010 року, № 19/01 від 19.10.2010 року, № 15-1 від 15.12.2010 року, № 13-1 від 13.12.2010 року, № 14-1 від 14.12.2010 року.

Так, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку у порядок передбаченому статті 9 цього Закону, та відсутності інформації щодо подальшої реалізації придбаного товару, оскільки, позивач у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Колідо» виступав покупцем, а отже не складав податкових накладних, а придбаний товар, в тому числі запчастини в подальшому були використані на вантажних орендованих транспортних засобах.

Разом із цим, суд звертає увагу, що відсутність в наданих до перевірки документах, договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Колідо» не є підставою вважати його нікчемним, а господарських операцій між вказаними сторонами фіктивними.

При цьому відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини 1 статті 71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Усі надані сторонами докази підлягають оцінці за правилами, встановленими у статті 86 вказаного Кодексу.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності. У разі, коли контрагент допустив певні порушення, то це тягне для нього відповідну відповідальність, встановлену законом.

Так, позивач наводив обґрунтування щодо реального вчинення господарських операцій, їх економічної доцільності, посилався на первинні документи, що підтверджують господарські операції.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій зазначеним в акті перевірки, суд зазначає, що вони ґрунтуються на тому, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колідо» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки зазначені в акті перевірки від 07.06.2011 року №503/172.1831907829.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № НОМЕР_1.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції від 21.06.2011 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 грудня 2015 року

Суддя ОСОБА_1