Постанова № 55980018, 16.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р. Справа №805/5228/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача Шандиби І.О.,

представників відповідача Помалюк І.В., Бєлобровської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року.

З урахуванням уточнень до позовної заяви позивач просив суд визнати протиправними дії щодо відмови у визнанні податковою звітністю поданої ТОВ «Донмашінвест» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року датою її фактичного надходження та відобразити наведені в ній показники податкової звітності, в тому числі суму від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 в розмірі 2 828 669грн., по особовому рахунку платника податків станом на дату її фактичного надходження, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним на підставі договору про визнання електронних документів було подано в електронному вигляді до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016року від 16.07.2015року за №914919776, яку було прийнято відповідачем 16.07.2015року, про що свідчить квитанція №2. Проте, підприємством було отримано лист податкового органу від 23.07.2015року за №17481/05-15-18-02, в якому зазначено, що податкова декларація від 16.07.2015року за №914919776 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно вказаний ІПН директора. 28.07.2015року позивачем вдруге було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за №9159306448, яку було прийнято відповідачем 28.07.2015року, про що свідчить квитанція №2. Проте, підприємством було отримано лист податкового органу від 30.07.2015року за №17719/05-15-18-02, в якому зазначено, що податкова декларація від 28.07.2015року за №9159306448 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно вказаний ІПН директора. 29.07.2015року позивачем втретє було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016року за №9160378848, яку було прийнято відповідачем 29.07.2015року, про що свідчить квитанція №2. При цьому, відповідачем не було виконано приписи п.49.11 ст.49 Податкового кодекс України та не направлено позивачу повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причини такої відмови, чим було позбавлено позивача права на оскарження рішення контролюючого органу про відмову у прийнятті його податкової декларації та/або права подати нову податкову декларацію. Отже позивач вважає, що податкова декларація платника податків з податку на додану вартість за червень 2015року була прийнята податковим органом в якості податкової звітності. Проте, всупереч зазначеному, за висновками акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача від 19.11.2015року за №176/05-15-15-01-38491589 встановлені порушення позивачем приписів п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми непогашеного залишку від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 декларації з ПДВ за липень 2015року на 2 752 939грн., за серпень 2015року на 2 752 939грн., за вересень 2015року у розмірі 2 750 847грн. та як наслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ по рядку 25 та рядку 25.1 за вересень 2015року у розмірі 2092грн. Крім іншого, в акті перевірки зазначено, що податкову декларацію за ПДВ за червень 2015року платником податків не надано. На підставі вищезазначених порушень, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2016року не надано статус податкової звітності, у зв'язку з чим позивачу тричі направлялись повідомлення. Останнє повідомлення «Про складання з порушенням податкової декларації» від 31.07.2015року було надіслано позивачу простою кореспонденцією, тобто без повідомлення про вручення. Зазначив, що податкові декларації від 16.07.2015року за №914919776, від 28.07.2015року за №9159306448, від 29.07.2015року за №9160378848 були подані позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України. Таким чином, згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014року за №966 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» рядок 24 та рядок 31 попереднього звітного (податкового) періоду переноситься в наступну податкову декларацію з податку на додану вартість в рядок 20.1 та рядок 20.2 відповідно. Враховуючи зазначене, позивач в наступних податкових періодах неправомірно переносить суму від'ємного значення з ПДВ.

Просили суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» зареєстроване в якості юридичної особи 18.12.2012 року, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 38491589), адреса розташування: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 6.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» укладено договір про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу, що не є спірним в даній справі.

Позивачем на підставі зазначеного договору 17.02.2015 року здійснено направлення в електронному вигляді до податкового податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016року від 16.07.2015року за №914919776, яку було прийнято відповідачем 16.07.2015року, про що свідчить квитанція №2. Проте, підприємством було отримано лист податкового органу від 23.07.2015року за №17481/05-15-18-02, в якому зазначено, що податкова декларація від 16.07.2015року за №914919776 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно вказаний ІПН директора.

28.07.2015року позивачем вдруге було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за №9159306448, яку було прийнято відповідачем 28.07.2015року, про що свідчить квитанція №2. Проте, підприємством було отримано лист податкового органу від 30.07.2015року за №17719/05-15-18-02, в якому зазначено, що податкова декларація від 28.07.2015року за №9159306448 була подана позивачем з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно вказаний ІПН директора.

29.07.2015року позивачем втретє було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016року за №9160378848, яку було прийнято відповідачем 29.07.2015року, про що свідчить квитанція №2.

В матеріалах справи наявний лист податкового органу від 31.07.2015року за №17798/05-15-18-02, в якому відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація від 29.07.2015року за №9160378848 була подана з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів. З письмових пояснень представника відповідача вбачається, що зазначений лист був надісланий підприємству простою кореспонденцією, тобто без повідомлення про вручення. Таким чином, докази направлення зазначеного листа на адресу позивача у контролюючого органу відсутні та суду не надані.

19.11.2015року відповідачем було проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача. За результатами перевірки було складено акт від 19.11.2015року за №176/05-15-15-01-38491589, яким встановлені порушення приписів п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми непогашеного залишку від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 декларації з ПДВ за липень 2015року на 2 752 939грн., за серпень 2015року на 2 752 939грн., за вересень 2015року у розмірі 2 750 847грн. та як наслідок заниження податкових зобов'язань з ПДВ по рядку 25 та рядку 25.1 за вересень 2015року у розмірі 2092грн.

Крім іншого, в акті перевірки зазначено, що податкову декларацію за ПДВ за червень 2015року платником податків до податкового органу не надано.

Таким чином, згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014року за №966 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» рядок 24 та рядок 31 попереднього звітного (податкового) періоду переноситься в наступну податкову декларацію з податку на додану вартість в рядок 20.1 та рядок 20.2 відповідно. Враховуючи наведене, в акті перевірки відповідач зазначив, що позивач в наступних податкових періодах неправомірно переносить суму від'ємного значення з ПДВ.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 256 725грн. за період з липня 2015року по вересень 2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2092грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 523грн.

Відповідно до п.п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно п.48.2 ст.48 Кодексу обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п.48.7 ст.48 Кодексу податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п.48.8 ст.48 Кодексу).

Згідно п.49.9 ст.49 Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п.п.49.11.1 ст.49 Кодексу у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Суд критично оцінює лист податкового органу від 31.07.2015року за №17798/05-15-18-02, в якому відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація від 29.07.2015року за №9160378848 була подана з порушенням приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, оскільки по-перше відповідачем не надано доказів направлення зазначеного листа підприємству, а по-друге відповідачем не було зазначено причин відмови у прийнятті декларації (не конкретизовано, які саме обов'язкові реквізити не було зазначено позивачем у спірній декларації).

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.п.49.9.2 ст.49 Кодексу).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п.49.10 ст.49 Кодексу).

Щодо позовних вимог стосовно визнання протриправними дій відповідача щодо відмови у визнанні податковою звітністю поданої ТОВ «Донмашінвест» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року датою її фактичного надходження та відобразити наведені в ній показники податкової звітності, в тому числі суму від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 в розмірі 2 828 669грн., по особовому рахунку платника податків станом на дату її фактичного надходження, суд зазначає наступне.

Згідно п.49.15 ст.49 Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765 було затверджено «Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», відповідно до приписів п.3 Розділу І інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно Розділу ІІ п.п.1, 2 Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до Розділу ІІІ п. 1 Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають, зокрема, зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником.

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Згідно Розділу ІІІ п.4 Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Узагальнюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у випадку прийняття контролюючим органом податкової звітності платника податків, зобов'язання, зазначені у цій звітності підлягають нарахуванню в інтегрованій картці платника.

Також, з аналізу наведених норм вбачається, що прийняття податковим органом податкової декларації є його обов'язком, окрім випадків подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Відповідачем, а ні в листі-повідомленні про неприйняття податкової звітності від 31.07.2015року за №17798/05-15-18-02, а ні в судовому засіданні, не було роз'яснено, які саме обов'язкові реквізити декларації були заповнені позивачем з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Отже, судом було зроблено висновок про відповідність реквізитів спірної декларації позивача №9160378848 від 29.07.2015року вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Суд також зазначає, що податковим законодавством передбачений безпосередній обов'язок контролюючого органу щодо надання платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Проте, відповідачем до суду не надано доказів надання позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкових декларацій із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, позивачем було подано спірну декларацію з дотриманням вимог Податкового кодексу України в частині заповнення обов'язкових реквізитів декларації. Проте, контролюючим органом, в порушення приписів Порядку не були здійсненні нарахування, визначені декларацією в інтегрованій картці платника, що створило для платника податків негативні наслідки у вигляді не перенесення в наступних податкових періодах суми від'ємного значення з ПДВ.

З огляду на зазначене, дії податкового органу стосовно не здійснення нарахувань, визначених податковою звітністю, що мали ті ж наслідки для платника податків, що й відмова у прийнятті податкової декларації прирівнюються судом до відмови у прийнятті його податкової декларації.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні податковою звітністю поданої ТОВ «Донмашінвест» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року датою її фактичного надходження, зобов'язання відобразити наведені в ній показники податкової звітності, в тому числі суму від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 в розмірі 2 828 669грн., по особовому рахунку платника податків станом на дату її фактичного надходження.

Стосовно позовних вимог в частині скасування рішення відповідача №1333/10/05-18-17-13 від 23.10.2015року про відмову у прийнятті спірної податкової декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно приписів п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, як вже зазначалось судом раніше, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було не надання (відмова у прийнятті) платником податків податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року, та як наслідок неправомірне перенесення в податкових деклараціях наступних податкових періодів (липень 2015року, серпень 2015року, вересень 2015року) суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

З урахуванням попередніх висновків суду стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні податковою звітністю поданої ТОВ «Донмашінвест» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року датою її фактичного надходження та зобов'язання відобразити наведені в ній показники податкової звітності, в тому числі суму від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 в розмірі 2 828 669грн., по особовому рахунку платника податків станом на дату її фактичного надходження, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушений порядок прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року та №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови у визнанні податковою звітністю, поданої ТОВ «Донмашінвест» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015року №9160378848 від 29.07.2015року датою її фактичного надходження.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області відобразити наведені в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015року №9160378848 від 29.07.2015року, показники податкової звітності, в тому числі суму від'ємного значення з податку на додану вартість по рядку 24 в розмірі 2 828 669грн., по особовому рахунку платника податків станом на дату її фактичного надходження.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0001451501/9030/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 256 725грн. за період з липня 2015року по вересень 2015року.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0001441501/9029/10/05-15-15-01 від 16.12.2015року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2092грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 523грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39900454, 84313, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд.22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашінвест» (84301, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд.6, ЄДРПОУ 38491589) судовий збір у розмірі 3814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16.02.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.02.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.