Постанова № 55979538, 18.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р.м. ОдесаСправа № 814/3037/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

За участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - ОСОБА_2 (згідно договору від 01.12.2015 року)

представника позивача - ОСОБА_3 (згідно договору від 27.01.2016 року)

представника позивача - ОСОБА_4 (згідно довіреності від 25.01.2016 року)

представника відповідача - Іванченка В.М. (згідно посвідчення від 12.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконними і скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому просили визнати незаконними та скасувати розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 28.09.2012 року №403 «Про припинення права користування земельною ділянкою, яка належала громадянці України ОСОБА_9 на праві постійного користування та передачу її до земель запасу на території Зеленоярської сільської ради» та від 29.10.2012 року №438 «Про надання дозволу на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в оренду терміном на 10 років громадянці України ОСОБА_6 для городництва із земель державної власності (ненадані у власність або користування) в межах території Зеленоярської сільської ради».

В обґрунтування позову зазначено, що видані районною адміністрацією розпорядження порушують право позивачів як членів Селянського (Фермерського) господарства «Орбіта» на гарантоване постійне користування земельною ділянкою, грубо порушують вимоги законодавства щодо правил передачі земельної ділянки, що перебуває у користуванні, іншій особі, отже є не законними та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував розпорядження голови Доманівської районної державної адміністрації №403 від 28.09.2012 року «Про припинення права користування земельною ділянкою, яка належала громадянці України ОСОБА_9 на праві постійного користування та передачу її до земель запасу на території Зеленоярської сільської ради» та №438 від 29.10.2012 року «Про надання дозволу на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в оренду на 10 років ОСОБА_6 для городництва із земель державної власності в межах території Зеленоярської сільської ради».

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, Зеленоярською сільською радою народних депутатів Доманівського району Миколаївської області на засіданні 13 сесії 21 скликання, розглянувши заяви громадян про виділення їм земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства 19.02.1993 року прийнято рішення створити селянські (фермерські) господарства і передати земельні наділи в постійне користування, зокрема, ОСОБА_9 (п. 7 рішення) (а.с. 4).

На підставі вказаного рішення Зеленоярською сільською Радою народних депутатів видано ОСОБА_9 державний акт від 24.03.1993 року Серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів за №161, на право постійного користування земельною ділянкою площею 25 га, розташованої на території Зеленоярської сільської Ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 7).

За даними Довідки з ЄДРПОУ 25.03.1993 року, п.п. 1.2 п. 2 Статуту Селянського (фермерського) господарства «Орбіта», зареєстрованого 31.12.2003 року Доманівською районною державною адміністрацією за №106, ОСОБА_9 створено (зареєстровано) Селянське (фермерське) господарство «Орбіта» для вирощування зернових та технічних культур (а.с. 17) та є керівником Господарства (а.с. 196-201).

Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2, виданого Виконкомом Зеленоярської с/ради Доманівського району Миколаївської області, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Відповідно до Статуту Селянського (Фермерського) господарства «Орбіта» (у новій редакції), зареєстрованого Доманівською районною державною адміністрацією 19.10.2010 року, до складу СФГ входять: ОСОБА_8 - керівник; члени господарства - ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с. 23-33).

Доманівською районною державною адміністрацією Миколаївської області, розглянувши повідомлення Зеленоярського сільського голови, пропозицію відділу Держкомзему у Доманівському районі, відповідно до ст.ст. 17, 92 та пункту 12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, у зв'язку із смертю громадянки ОСОБА_9 винесено Розпорядження від 28.09.2012 року №403 припинити право постійного користування земельної ділянки площею 25,00 га ріллі, яка належала ОСОБА_9 згідно державного акту на право постійного користування землею Серії НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства в межах території Зеленоярської сільської ради та передати її до земель запасу Зеленоярської сільської ради; вважати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею по Зеленоярській сільській раді 24.03.1993 року №161; рекомендувати відділу Держкомзему у Доманівському районі внести відповідні зміни до земельно-облікових документів (а.с. 21).

Розпорядженням від 29.10.2012 року №438 надано дозвіл на розробку Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення площею 25,0000 га ріллі в оренду терміном на 10 років для городництва громадянці України ОСОБА_6 із земель державної власності (ненадані у власність або користування) в межах території Зеленоярської сільської ради (а.с. 22).

Вважаючи вказані розпорядження незаконними, позивачі звернулись до суду із позовом, в якому ставиться питання про їх скасування.

24.10.2014 року Доманівська районна державна адміністрація Миколаївської області звернулась до суду із заявою про відсутність заперечень проти задоволення позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 40).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції врахував відсутність заперечень відповідача проти задоволення позову та на підставі ч. 2 ст. 51, ч. 3 ст. 112 КАС України задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, проте висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим судове рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Уразі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Вказані правила процесуального законодавства узгоджуються із ст. 51 КАС України.

Таким чином, визнання відповідачем адміністративного позову може бути підставою для задоволення адміністративного позову судом, але за умови, якщо визнання відповідачем позовних вимог не суперечать закону або не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішень районної державної адміністрації щодо припинення права користування земельною ділянкою, яка належала громадянці України ОСОБА_9 на праві постійного користування, передачі її до земель запасу на території Зеленоярської сільської ради та надання ОСОБА_6 дозволу на розробку Проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки та Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в оренду.

Отже, вказаний спір та задоволення позовних вимог у цій справі впливає та порушує права та інтереси ОСОБА_6, що виключає в даному випадку можливість суду прийняти визнання відповідачем адміністративного позову, а відтак ухвалити судове рішення про задоволення позовних вимог на підставі ч. 3 ст. 112 КАС України.

Зазначені обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову на підставі ст. 112 КАС України зроблений з помилковим застосуванням норм процесуального адміністративного законодавства.

Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Правила щодо припинення прав на землю визначені Главою 22 Розділу ІV Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5, 10 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм показав, що постійне користування земельною ділянкою надає відповідній особі безстрокове право на володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Припинення права постійного землекористування землями державної та комунальної власності належить до повноважень, зокрема, органу державної виконавчої влади.

Процедура припинення права постійного користування земельною ділянкою передбачає її вилучення для суспільних та інших потреб на підставі рішення, зокрема, вказаного органу та за умови наявної згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року №973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ст. 3 Закону України від 19.06.2003 року №973-IV членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Статтею 8 Закону України від 19.06.2003 року №973-IV визначено, що державна реєстрація фермерського господарства (у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб) здійснюється після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки.

Такі ж правила передбачала ст. 8 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року №2009-XII (який діяв на час створення Селянського (Фермерського) господарства «Орбіта»), а саме вказаною нормою визначалось, що після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянського (фермерського) господарства підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Сільська, селищна Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, надану господарству земельну ділянку.

Згідно із ст. 19 Закону України від 19.06.2003 року №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

З огляду на наведені правові норми, колегія суддів доходить висновку, що державній реєстрації фермерського господарства у встановленому порядку та набуттю фермерським господарством статусу юридичної особи передує виділення засновнику господарства відповідної земельної ділянки та одержання акту на право користування земельною ділянкою, яка в подальшому вважається такою, що виділена господарству.

Зазначений висновок у повному обсязі відповідає п. 5 Статуту Селянського (фермерського) господарства «Орбіта», зареєстрованого 31.12.2003 року Доманівською районною державною адміністрацією за №106, згідно якого до земель Господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником Господарства та його членами у власність, постійне користування та надані Господарству в оренду.

Таким чином, з набуттям засновником Селянського (фермерського) господарства «Орбіта» права постійного користування спірною земельною ділянкою, проведенням у встановленому законом порядку реєстрації господарства, виділена ОСОБА_9 земельна ділянка для цих цілей вважається такою, що виділена у користування господарства, а отже фактичне вилучення земельної ділянки на підставі розпорядження від 28.09.2012 року №403 без згоди селянського (фермерського) господарства здійснено з порушенням вимог ст. 149 Земельної кодексу України, що, на думку колегії суддів, є безумовною підставою для скасування рішення органу державної виконавчої влади.

Також, колегія суддів враховує, що на час прийняття оскаржуваного рішення селянське (фермерське) господарство є діючою юридичною особою, від користування землею не відмовлялось, відповідач при його прийнятті не керувався відомостями щодо порушення порядку використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, або не за цільовим її призначенням, систематичної несплати податків, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці або використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, тобто вбачається відсутність обставин, вичерпний перелік яких визначений ст. 141 Земельного кодексу України, за якими припиняється право користування земельною ділянкою.

Слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, враховуючи, що в силу вищенаведених норм законодавства Селянське (фермерське) господарство «Орбіта», в тому числі його члени - ОСОБА_7, ОСОБА_8, є користувачами земельної ділянки, відносно якої районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 29.10.2012 року №438 надано іншій особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та технічної документації, за відсутності згоди землекористувача, тим самим порушено право землекористування господарства, колегія суддів вважає, що це розпорядження також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, оскільки висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним, проте ґрунтується помилковому застосуванні норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 201 КАС України підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року - змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

В.Л. Романішин