Ухвала суду № 55974998, 17.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/591/15-ц 17.02.2016 17.02.2016 17.02.2016

Справа №471/591/15-ц

Провадження 22ц/784/146/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 37 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Крамаренко Т.В.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Гордійчук С.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_3

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5, Головного управління Держземагенства у Миколаївській області про визнання недійсними договорів оренди та скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся з позовом до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5, Головного управління Держземагентсва у Миколаївській області про визнання недійсними договорів оренди та скасування розпорядження.

Позивач зазначав, що 14 квітня 2005 року помер його батько ОСОБА_4 після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема й на право постійного користування земельною ділянку загальною площею 36 га, розташованої на території Новомарївської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства «Гарант», власником якого був його батько. Вказана земельна ділянка внесена до складеного капіталу зазначеного фермерського господарства та на ній здійснюється господарська діяльність господарства. Смерть землекористувача земельної ділянки не припиняє права користування права нею та право постійного користування земельною ділянкою успадковується. Він як спадкоємець за законом, звернувся до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про права на спадщину, однак йому було відмовлено у звязку з наданням спірної земельної ділянки іншій особі.

Посилаючись на те, що передача земельної ділянки за відсутності рішення про припинення права користування земельною ділянкою його батька є порушенням ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Братської районної державної адміністрації Миколаївської області №410-р від 13 грудня 2012 року та визнати недійсними договори оренди землі №1 та №2, укладені між Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_5 21 грудня 2012 року.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області 12 листопада 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив про його скасування та ухвалення нового рішення по справі, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що згідно державного акту серії МК №0640 на право постійного користування землею від 4 серпня 1997 року, виданого на підставі розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 25 листопада 1996 року, ОСОБА_4 надана у постійне користування земельна ділянка площею 36 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Новомарївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.43).

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Гарант», зареєстрованого Братською районною державною адміністрацією 4 лютого 1997 року, ОСОБА_4 є власником господарства (а.с.29-33).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер 14 квітня 2005 року (а.с.6).

Позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином померлого ОСОБА_4 (а.с.10).

З копії спадкової справи, заведеної Братською державною нотаріальною конторою щодо майна ОСОБА_4, померлого 14 квітня 2005 року вбачається, що спадкоємцями за законом є його син - ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_6, яка відмовилась від спадщини на користь сина.

До складу спадкового майна входить зокрема, право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 36 га, надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Новомарївської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 відмовлено у звязку з тим, що постійне користування ОСОБА_4 вказаною земельною ділянкою припинилося в момент його смерті (а.с.28).

Відповідно до розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 31 січня 2007 року №32-р фермерському господарству «Гарант» надано погодження на виділення земельної ділянки площею 32,0 га в оренду терміном на 50 років із земель державної власності в межах території Новомарївської сільської ради Братського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, та рекомендовано замовити в землевпорядній організації технічну документацію по складанню плану до договору оренди землі, яку надати до райдержадміністрації на затвердження.

Дія вказаного розпорядження була зупинена розпорядженням Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 5 вересня 2011 року №295-р.

На підставі розпорядження Братської райдержадміністрації Миколаївської області від 13 грудня 2012 року №410-р ОСОБА_5 надано в оренду земельну ділянку площею 34,2839 га ріллі для ведення городництва на строк 49 років.

В подальшому, 21 грудня 2012 року між Братською райдержадміністрацією та ОСОБА_5 були укладені договори оренди землі №№1,2 площею 28,7218 га та площею 5,5621 га строком на 49 років, які зареєстровані у відділі Держкомзему Братського району Миколаївської області.

Як на підставу задоволення вимог позивач посилається на порушення свого права щодо користування земельною ділянкою, яка була виділена його батьку для ведення селянського фермерського господарства.

Між тим, згідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (надалі Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Статтею 191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

В розясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 141 ЗК України містить вичерпний перелік підстав припинення право користування земельною ділянкою. Смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

З наданої копії реєстраційної справи фермерського господарства «Гарант», яке знаходиться в с. Обухівка Братського району Миколаївської області вбачається, що власником вказаного господарства з 1992 року є позивач. У 2013 році до установчих документів господарства були внесені зміни. Для ведення селянського господарства ОСОБА_4 була надана земельна ділянка загальною площею 50 га, що підтверджується Державним актом про довічне успадковане володіння від 12 листопада 1991 року.

Таким чином, позивач на теперішній час є власником фермерського господарства «Гарант», яке є відмінним від фермерського господарства, що належало батьку - ОСОБА_4

Отже, судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку не переоформив після смерті батька - ОСОБА_4 фермерське господарство «Гарант», а тому його права як фізичної особи щодо права користування спірною земельною ділянкою не порушені, а відтак і відсутнє права на пред'явлення даного позову.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, зводяться до підстав позову та не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_3 відхилити, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: