Ухвала суду № 55973050, 17.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/8730/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Номер провадження 22-ц/778/1078/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №ZPV0AA00000158 від 29.11.2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 11070,00 доларів США на термін до 29.11.2010 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2015 року має заборгованість у загальному розмірі 15198,42 доларів США, яка складається з наступного: 5410,50 доларів США - заборгованість за кредитом; 3781,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 226,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5779,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №ZPV0AA00000158 від 29.11.2006 року у сумі 15198,42 доларів США, що за курсом долара до гривні 21,00 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.07.2015 року складає 319166,82 грн., а також судові витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що мало місце переривання строку позовної давності, так як заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2013 року стягнена сума боргу з відповідача, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності, так як строк позовної давності переривається з моменту стягнення, тобто з грудня 2012 року та спливає у грудні 2015 року.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №ZPV0AA00000158 (а.с.10-13).

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 29.11.2006 року по 29.11.2010 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 11070,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць (10,08% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, і винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту. Періодом сплати є період з 29 по 5 число кожного місяця.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 241,82 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагородою, комісією.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, винагороду і комісію в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно п. 3.2 договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,14 % на місяць, враховані від суми непогашеної з: строк заборгованості за кредитом.

Факт отримання кредиту та неповне виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 01.07.2015 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача за вказаним договором становить 15198,42 доларів США, який складається з наступного: 5410,50 доларів США - заборгованість за кредитом; 3781,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 226,80 доларів США -заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5779,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Розрахунок заборгованості відповідачем не заперечується і не спростовується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів встановив, що станом на 01.07.2015 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача за вказаним договором становить 15198,42 доларів США, який складається з наступного: 5410,50 доларів США - заборгованість за кредитом; 3781,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 226,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 5779,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи, що строк дії договору сплинув 29 листопада 2010 року, а позивач до суду з позовом звернувся 29.09.2015 року, на підставі заяви відповідача (а.с.37) застосував строки позовної давності та відмовив у задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засіданні подав заяву про застосування позовної давності (а.с. 37). Заяву про поновлення строку банк не подавав.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).

Суд першої інстанції встановив, що кошти від відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором останній раз надійшли 26.06.2009 року. Строк дії договору закінчився 30.11.2010 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 звернувся до суду лише 29.09.2015 року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку та не просив суд його поновити.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, судом не встановлено і сторонами про це не заявлялося в ході судового розгляду справи.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначав, що в результаті неналежного виконання зобовязань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість станом на 01.07.2015 року на загальну суму 15198,42 доларів США, яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 5410,50 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3781,85 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом у сумі 226,80 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 5779,27 доларів США.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України на позивача покладений обовязок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Із доводів апеляційної скарги вбачається, що 24.01.2013 року за заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська стягнута сума заборгованості з ОСОБА_4В.(а.с.49).

В ході апеляційного розгляду, представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надані письмові пояснення, в яких відображена інформація про стягнення з ОСОБА_4 у січні 2013 року заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 30.11.2012 року, у сумі 12800,27 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 5410,50 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 3781,85 доларів США; заборгованості з комісії за користуванням кредитом у сумі 201,60 доларів США; та пені у сумі 3406,32 доларів США.

Оскільки, станом на 01.07.2015 року, на момент предявлення позову у справі , рішення якої переглядається, сума заборгованості за кредитом та за процентами не змінилася та вона стягнута за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2013 року, вважає, що стягненню з ОСОБА_4 підлягає заборгованість з комісії у розмірі 25,20 доларів США, що в еквіваленті становить 529,20 грн., а також заборгованість з пені за один рік (за період з 01.07.2014 року по 01.07.2015 року у сумі 1279,77 доларів США, що еквівалентно 22559,66 грн.

Доказів відкриття виконавчого провадження чи виконання вказаного рішення суду не надано.

Розглянувши апеляційну скаргу та зазначені пояснення представника апелянта, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності зі ст. 119 ЦПК України, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

В силу ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях представника апелянта не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому не можуть бути предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач не змінював предмет та підстави позову, а при перегляді рішення суду в апеляційній інстанції зміна предмета та підстав позову цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

Крім того, перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ст. 205 ЦПК України та є вичерпним.

Оскільки, із наданого представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2013 року не вбачається, що воно ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року, а представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надана заява про відмову від позову повністю або частково, провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині заборгованості за відсотками в повній сумі заявлених позовних вимог та частково про стягнення заборгованості з комісії та пені, не може бути закрито апеляційним судом.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності є правильним та обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: