Ухвала суду № 55971555, 22.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/16618/15-ц Номер провадження 22-ц/775/247/2016

головуючий в I інстанції Демидова В.К. єдиний унікальний номер 234/16618/15-ц суддя доповідач Мальований Ю.М. номер провадження 22-ц/775/247/2016

категорія 25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Новосьолової Г.Г., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі ТДВ СК «Кредо») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 25 грудня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7272734.

17 липня 2015 року в м. Краматорську Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21013, реєстраційний номер 46097ЕВ під керуванням ОСОБА_3

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої автомобілю ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 16032 грн. 39 коп.

У позові позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат, повязаних зі сплатою страхового відшкодування у сумі 3589 грн. 73 коп.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2015 року позовні вимоги ТДВ СК «Кредо» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права, судом неповно встановленні обставин, які мають значення для справи, неправильно оцінені докази. В обґрунтування скарги вказав, що дія ліцензії ТДВ СК «Кредо» на страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів закінчилася ще 23 січня 2011 року і компанія не могла укладати договори страхування та звертатися до нього з позовом. Крім того, вважає, що до нього не може бути застосована ст. 38- 1.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому заявлені вимоги є неправомірними.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак представник позивача та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1, який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України за те, що 17 липня 2015 року об 11.00 год., керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_4 в м. Краматорську Донецької області, він

не вжив заходів для зменшення швидкості руху до повної зупинки автомобілю для безпечного обїзду перешкоди та скоїв наїзд на автомобіль марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив п. 12.3 ПДР України. (а.с.16).

В результаті цього ДТП транспортному засобу водія ОСОБА_3 були спричинені механічні пошкодження. У відповідності до звіту № 153/15-07 від 10 серпня 2015 року про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, складеного Центром незалежних експертиз, завдана матеріальна шкода склала 16032 грн. 39 коп., що перевищує ринкову вартість аналогічного автомобілю 13552 грн. 32 коп. (а.с. 12(зворот) - 18 ).

Згідно звіту № 17024 від 17 серпня 2015 року вартість складових, які можуть бути демонтовані з автомобіля, становить 6 372 грн. 86 коп. (а.с.18 (зворот) - 20).

Сума страхового відшкодування до виплати потерпілій особі, з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі страхового акту № ОСГПО-990 від 18 серпня 2015 року складає 7 179 грн. 46 коп., яка згідно платіжного доручення № 2774 від 19 серпня 2015 року ТДВ СК «Кредо» виплачена водію ОСОБА_3 у повному обсязі (а.с.22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» з моменту виплати позивач отримав право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Звертаючись в суд з даним позовом, ТДВ СК «Кредо» посилалося на те, що відповідач керував забезпеченим транспортним засобом, що суперечить умовам договору страхування № АІ/7272734, укладеному між страховиком та ОСОБА_2, тому, відповідно до положень ст.38-1.1 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова компанія має право на відшкодування 50 % шкоди в розмірі 3 589 грн.73 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції правомірно виходив з їх доведеності та обґрунтованості заявлених вимог з огляду на таке.

У силу ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

На підставі п.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст.38-1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо страховик, що здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 13.2 ст.13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 04.02.2013 року, чинній на момент укладання договору страхування) визначено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідності до положень пункту 13.2 ст.13 Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів", оскільки в полісі № АІ/7272734 зазначено про 50 % пільгу на сплату страхового платежу (а.с. 5).

Таким чином, вірним є висновок суду про наявність підстав для застосування п.13.2 ст.13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в даному випадку.

Судом вірно не взято до уваги посилання відповідача та третьої особи щодо порушень, допущених при укладанні договору страхування зі сторони позивача, оскільки вони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Також сторонами не заперечується, що забезпеченим автомобілем в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, керував не особисто страхувальник ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_1 .

Оскільки страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме недотримання страхувальником вимоги про особисте керування забезпеченим транспортним засобом, тому ОСОБА_1, як особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки з урахуванням положень ст.38-1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач, як особа, винна у заподіянні шкоди, зобов'язаний компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що складає 3 589 грн.73 коп.

Довід апеляційної скарги про відсутність у страховика ліцензії на здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є безпідставним, оскільки на офіційному сайті ТДВ СК «Кредо» http://www.skcredo.com.ua/images/user_images/File/O_GO.PDF розміщено ліцензію цього страховика на вказаний вид діяльності, строк дії ліцензії з 20 січня 2011 року безстроково.(а.с. 68)

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Отже, рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціа¬лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: