Постанова № 559715, 01.03.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції № АС-16/614-06 Суддя –Моїсеєнко В.М.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя –Бабакова Л.М.

26 лютого 2007 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

При секретарі Крупі О.В.

За участю представників сторін:

позивача – Шкриль Л.Г. –дов. № 985/9/10-009 від 11.01.2006р.

1-го відповідача –Губенко Є.В. –дов. № 14 від 12.02.2007р.

2-го відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 340С/2-4) 1-го відповідача, ТОВ "Піфагор", на Постанову господарського суду Сумської області від 11.12.2006 року по справі № АС-16/614-06

за позовом ДПІ в м. Суми

до 1) ТОВ "Піфагор", м. Суми;

2) ТОВ "Укрспеценерго", м. Макіївка

про визнання недійсними договору, господарських зобов’язань та стягнення 821700,00 грн.

Встановила:

Постановою господарського суду Сумської області від 11.12.2006р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позов було задоволено. Визнано нечинним правочин у формі договору № 46 від 28.03.2005 року по наданню ТОВ "Укрспеценерго", м. Макіївка Донецької області для ТОВ "Піфагор", м. Суми експедиційно - транспортних послуг автомобільним транспортом по доставці легкої фракції вуглеводнів та зустрічній поставці пального, виконаний на протязі квітня - листопада 2005 року на загальну суму 821700,00 грн. Визнано недійсним господарське зобов'язання, яке виникло з договору № 46 від 28.03.2005 року на загальну суму 821700,00 грн., укладеного між ТОВ "Піфагор", м. Суми та ТОВ "Укрспеценерго", м. Макіївка Донецької області. Стягнуто з ТОВ "Укрспеценерго" в доход держави векселі на суму 821700,00 грн., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням.

1-й відповідач, ТОВ "Піфагор", з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Позивач, ДПІ в м. Суми, заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення, постанову господарського суду Сумської області від 11.12.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до чинного законодавства.

2-й відповідач, ТОВ "Укрспеценерго", заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений поштовим відправленням на юридичну адресу. Конверт повернувся до суду з відміткою пошти про незнаходження адресата.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним правочин у формі договору № 46 від 28.03.2005 року по наданню ТОВ "Укрспеценерго" м. Макіївка для ТОВ "Піфагор" м. Суми експедиційно-транспортних послуг автомобільним транспортом по доставці легкої фракції вуглеводнів та зустрічній поставці пального, викопаній на протязі квітня-листопада 2005 року на загальну суму 821700,00 грн. з моменту вчинення, визнати недійсним відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, вчинене між Товариством з обмеженою відповідальністю "Піфагор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспеценерго", яке виникло з договору № 46 від 28.03.2005 року, відповідно до актів приймання-передачі експедиційно-транспортних послуг та додаткової угоди № 1 від 30.09.2005 року з моменту вчинення, а також стягнути з ТОВ "Укрспеценерго" в доход держави векселі на суму 821 700 грн. 00 коп., одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням, - відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, стягнути з ГОВ "Піфагор" в доход держави вартість транспортно-експедиційних послуг в сумі 821 700 грн. 00 коп., оплачених за оспорюваним господарським зобов'язанням, - відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно даного позову вчинене господарське зобов’язання між відповідачами суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ, вимогам Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС № 822 від 26.07.2004р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції за № 1040/9639 від 20.08.2004р. та п. 7.2.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ". Також, позивач посилається на відсутність ліцензії на перевезення вантажу та вчинення господарського зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивачем до позову не було надано всіх необхідних документів для вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємства та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали необхідні для вирішення спору.

Судом першої інстанції не була дотримана вищезазначена норма процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення у справі.

При вирішенні даного спору по суті заявленої вимоги суд першої інстанції не використав у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, внаслідок чого не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив та здійснив необґрунтовані юридичні висновки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Проте, ухвалена у даній справі постанова цим вимогам не відповідає.

Так, висновку про недійсність укладеного між сторонами договору № 46 від 28.03.2005р. суд першої інстанції дійшов за відсутністю в матеріалах справи актів на виконання транспортно-експедиторських послуг, податкових накладних, що дає підстави вважати ухвалене судове рішення у даній справі таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Внаслідок чого, судом першої інстанції не надано правової оцінки змісту спірного договору, зокрема ним не з'ясовано ознаки якого чи яких цивільно-правових договорів містить спірний договір, а саме чи містить він ознаки, у тому числі, договору перевезення, яке здійснюється тільки при наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які оформляються вантажовідправником, але фактично договору на транспортно-експедиторське обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Суми була проведена планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Піфагор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. В ході перевірки було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Піфагор" в процесі здійснення господарської діяльності, відповідно до договору № 46 від 28.03.2005 року, згідно актів приймання-передачі експедиційно-транспортних послуг одержував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеценерго", м. Макіївка експедиційно-транспортні послуги автомобільним транспортом по доставці легкої фракції вуглеводнів до підприємств покупців та зустрічній поставці пального на ТОВ "Піфагор" на загальну суму 821 700 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 136 961 грн. 67 коп.

Розрахунки за виконані роботи ТОВ "Укрспеценерго" проведені векселями, емітованими ТОВ "Піфагор", відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 46 від 28.03.2005 року на товарно-експедиційне обслуговування.

По факту реалізації послуг від ТОВ "Укрспеценерго" для ТОВ "Піфагор" виписані податкові накладні № 490/5 від 23.06.2005 року на суму 210 400 грн., № 1270 від 31.09.2005 року на суму 251 370 грн., № 1604/2 від 31.11.2005 року на суму 270 000 грн., № 1891 від 31.01.2005 року на суму 90 000 грн., які занесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції необґрунтовано правочин у формі договору між сторонами був визнаний нечинним з посиланням на те, що цей правочин вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), як передбачає ч. 1 ст. 227 ЦК України.

Господарська діяльність певного виду підлягає ліцензуванню у випадку, якщо така діяльність не суперечить інтересам держави і суспільства, але законом передбачено одержання дозволу (ліцензії) з метою додержання певних кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог для провадження такого виду господарської діяльності (ст. 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). Тому, відсутність ліцензії сама по собі не тягне нікчемності правочинів, укладених у зв’язку із здійсненням такої діяльності, і ці правочини не можуть розглядатись як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. При цьому слід мати на увазі, що суб'єкти владних повноважень, зокрема податкові органи, не можуть бути позивачами у спорі про визнання такого договору недійсним. За смислом ч.2 цієї статті позивачем у такому спорі може бути лише друга сторона правочину.

Крім того, договір № 46 від 28.03.2005р. не є договором перевезення вантажів, а є договором на транспортно-експедиторське обслуговування, на яке не потрібна ліцензія.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, предметом судового спору не можуть бути, зокрема, вимоги органів державної податкової служби про визнання недійсними установчих документів; податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість; визнання недійсними з моменту державної реєстрації чи з іншого моменту всієї комерційної (господарської) діяльності згаданих осіб, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів; виданих, підписаних документів тощо, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не встановлено законом.

Судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що у 2-го відповідача був намір на вчинення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та помилково було стягнуто з нього в доход держави векселі.

Наявність умислу по угоді, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану не виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання такої угоди недійсною.

Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок, що 2-й відповідач задекларував валовий дохід по декларації про прибуток підприємства за 2005 рік лише в розмірі 512,8 грн., так як помилково в постанові суду першої інстанції була вказана сума 512,8 грн., фактично 2-й відповідач задекларував валових дохід в сумі 512, 8 тисяч гривень, що також підтверджується актом № 1380/23-011/32698535 від 15.05.2006р. документальної планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, валютного законодавства ТОВ "Укрспеценерго" за період 17.11.2003р. по 01.01.2006р., який був наданий до матеріалів справи 1-м відповідачем. Даним актом перевірки підтверджується відображення в бухгалтерському та податковому обліку правовідносин по спірним господарським зобов'язанням і відсутність у 2-го відповідача наміру на вчинення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи. Постанова суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, і тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити.

Постанову господарського суду Сумської області від 11.12.2006 року по справі № АС-16/614-06 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Судді Бабакова Л.М.

Шутенко І.А.