Рішення № 55970253, 22.11.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження №2/0519/3830/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Лапоног Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, вказуючи, що 01.06.2002 р. вона уклала із відповідачем шлюб, від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей. 09.07.2010 р. шлюб між ними було розірвано. За час шлюбу вони придбали спільне майно - 4-кімнатну квартиру, яка була оформлена на відповідача. Тому просить поділити дане майно, виділивши їй 2/3 частки спірної квартири з урахуванням інтересів дітей, які мешкають разом з нею, оскільки аліментна на їх утримання не вистачає.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та додала, що вони з відповідачем придбали квартиру у кредит, який вже сплачений. Відповідач пішов з сімї ще у лютому 2010 року, а вона з дітьми залишилася мешкати у квартирі, комунальні послуги він не сплачує. Діти часто хворіють, тому вона не може працевлаштуватися, а допомогти нема кому. Вона сплачує і за ліки, і за школу, і за дитячий садочок, проте аліментів не вистачає, оскільки відповідач сплачує їх в меншому розмірі ніж потрібно.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнала частково та пояснила, що відповідач надає допомогу позивачці на утримання дітей виходячи з наявних можливостей. Вважає, що спірна квартира повинна ділитися порівну, оскільки його частка й так залишиться дітям, коли вони досягнуть повноліття.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі з 01.06.2002 р. до 26.03.2010 р., що підтверджується копією паспорту позивачки, рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.03.2010 р. та копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченому 05.08.2005 р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №4521, ОСОБА_2 придбав 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 141400 грн.

Відповідно до свідоцтв про народження сторони по справі мають 2 неповнолітніх дітей: доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які згідно із довідкою ЖКП «Домовик-4»мешкають разом з матірю по вул. Гранітній, 110-36 у м. Маріуполі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04.04.2011 р. з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17.03.2011 р.

Статтями 60 та 70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З матеріалів справи вбачається, що діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувають на диспансерному обліку у дитячій поліклініці ЦПМСД №2 м. Маріуполя з народження як часто хворіючи простудними захворюваннями (довідка лікаря).

Відповідно до довідки ВДВС Бердянського МРУЮ та наданих сторонами квитанцій і банківських виписок зі сплати відповідачем аліментів ОСОБА_2 з 17.03.2011 р. по теперішній час мав сплатити на користь позивачки 12639,56 грн. у якості аліментів, проте фактично ним сплачено лише 8430 грн., тобто лише приблизно 2/3 частки від потрібного.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що розмір аліментів, які одержує позивачка від відповідача, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування двох неповнолітніх дітей, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Поділити спільно нажите майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2, а за ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 942,66 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн., а всього 1242,66 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Турченко