Ухвала суду № 55969098, 19.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25850/14-ц Провадження № 22-ц/772/319/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого Чуприни В.О.

Суддів : Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі : Кирилюк Л.М.

За участю: представника позивача ПАТ «УкрСиббанк»- ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року, встановила :

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2015 р. вказаний позов задоволений: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу № 91511595000 від 14.06.2012 р. у розмірі 195519, 28 грн., з яких: 179436,41 грн. заборгованість по кредиту; 13373,59 грн. заборгованість по процентах, 2709,28 грн. пеня. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 1955,19 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2015 р. заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2015 р. залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим просить скасувати зазначене заочне рішення та відмовити ПАТ «УкрСиббанк» у задоволенні позову.

Скарга обґрунтовується тим, що жодного доказу відмови від виконання зобовязання по сплаті кредиту в матеріалах справи не має, дійсно зі сторони відповідача були допущені певні прострочення платежу, проте від своїх зобовязань він не відмовляється. Окрім того, через неможливість прибути у судове засіданні з поважних причин, відповідач не зміг заявити клопотання про допит свідка ОСОБА_4, якому в порядку усного доручення були передані грошові кошти для погашення в повному обсязі заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк». На даний момент відповідач не володіє інформацією щодо виконання чи невиконання ОСОБА_4 цього доручення, що з огляду положень ст. 528 ЦК України є істотною обставиною стосовно прийняття виконання кредитором, запропонованого за боржника іншою особою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У грудні 2014 р. ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 Зазначили, що 14.06.2012 р. з відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 200817,60 грн. зі строком повернення не пізніше 14.06.2019 р., згідно з графіком, зі сплатою 20,50 % річних. Сторони досягли згоди, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі 27,50 % річних, а позичальник зобовязався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу, розмір якого складає 4521,00 грн. ОСОБА_4 сплати ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору. У звязку з тим, що всупереч умов договору відповідач з січня 2014 р. не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту у строки та розміри договору, позивач просив стягнути з відповідача 192810,00 грн. заборгованості станом на 21.11.2014 р., з яких : 179436,41 грн. кредитної заборгованості та 13373,59 грн. заборгованості по процентам, а також заборгованість по сплаті пені в розмірі 2709,28 грн., з яких 1643,29 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 1065,99 грн. пені за прострочення сплати процентів. Крім того позивач просив стягнути з відповідача 1955,19 грн. суми сплаченого судового збору.

Судом установлені та перевірені обставини кредитних правовідносин сторін, що випливають з укладеного 14.06.2012 р. договору про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу № 91511595000, за яким відповідач зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14.06.2019 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплати за користування кредитом процентів у розмірі 20,50 % річних (а.с.5-11).

Наведене стосується й питань правомірності застосування банком збільшеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу, права банку на вимогу повернення всієї наданої суми кредиту згідно вимог договору та сплати плати за кредит зі зміною термінів його повернення та плати за кредит в сторону зменшення, а також вимоги від позичальника додаткової сплати пені у передбачених у договорі та Правилах споживчого кредитування розмірах.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 91511595000 заборгованість відповідача, який у поясненнях апеляційному суду її розміри та підстави не заперечив, посилаючись лише на не можливість одночасного погашення всієї суми, станом на 21.11.2014 р. становить 195519, 28 грн., з яких: 179436,41 грн. заборгованість по кредиту, 13373,59 грн. заборгованість по процентах, 2709,28 грн. пені.

Судом першої інстанції перевірено зазначений розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановлено його узгодженість умовам договору про надання споживчого кредиту на придбання транспортного засобу від 14.06.2012 р.

ПАТ «УкрСиббанк» відповідачу було направлено вимогу про необхідність погашення кредитної заборгованості (а.с.27-32), однак останнім залишена без реагування.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо захисту права позивача у обраний ним спосіб, при цьому у розвязання виниклого спору правильно застосував норми матеріального права, що регулюють виконання зобовязань у договірних правовідносинах, а тому числі за кредитним договором (ст. ст. 526, 530, 536, 549, 610, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України).

Покликання апелянта стосовно порушення норм процесуального права у заочному розгляді справи слід визнати справедливими, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження належного оповіщення відповідача про явку в судове засідання, а надіслані повістки повернуті поштою без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.66,67), що суперечить правилам ч. 1 ст. 224 ЦПК України про умови проведення заочного розгляду справи.

Разом з тим, у даному випадку наведені порушення норми процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, що з огляду ч. 2 ст. 309 ЦПК України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

Доводи ОСОБА_3 щодо відсутності доказів про його відмову від виконання зобовязання по сплаті кредиту залишаються поза увагою, так як не ґрунтуються матеріалами справи, в тому числі спростовуються вищезгаданим розрахунком заборгованості, де відображена дата останнього платежу відповідачем 18.11.2013 р. (а.с.12).

Не можна визнати обґрунтованими й посилання апелянта про виконання його зобовязання перед банком третьою особою на підставі усного договору доручення, оскільки зазначені обставини представництва ОСОБА_4 (відповідач пояснив, що це його син, якому передав грошові кошти для погашення кредиту) не доведені доказами, а саме письмовою довіреністю, а крім того стосовно факту вчинення самої юридичної дії повіреним від імені ОСОБА_3 (ст.ст. 1000, 1003, 1004 ЦК України).

Якщо мова йде про переведення боргу, то у відповідності до ст. 520 ЦК України боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якої останнім не надавалось.

Таким чином, у розгляді справи суд в основному дотримався вимог закону і ухвалив правильне і обґрунтоване рішення, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_5

Судді : /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: