Постанова № 559687, 05.04.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-42/744-06 Суддя –Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції Суддя - Бабакова Л.М.

02 квітня 2007 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

При секретарі –Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача –Михальов В.А. –дов. б/н від 01.12.2006р.

відповідача –Федоренко О.А. –дов. № 2413/10-205 від 16.02.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. 854Х/2-4) відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року по справі № АС-42/744-06

за позовом УА СП "Каіс" ТОВ, м. Харків

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, м. Харків

про скасування рішень

Встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. (суддя Яризько В.О.) позов було задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001092320/1/20023279 від 09.08.2006р., № 0001092320/2/20023279 від 11.10.2006р., № 0001092320/3/20023279 від 05.12.2006р., № 0002612330 від 05.12.2006р. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. держмита.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з постановою господарського суду не згодний, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивач, УА СП "Каіс" ТОВ, у запереченні на апеляційну скаргу та у судовому засіданні вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, яка прийнята у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якій повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2006р. відповідачем була здійснена комплексна планова виїзна документальна перевірка УА СП ТОВ "Каіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., період перевірки НДС з 01.01.05р. по 28.02.05р. та з 01.06.2005р. по 31.07.2005р., про що було складено акт №3768/2320/20023279.

Згідно акту перевірки, у перевіряємому періоді УАСП ТОВ "Каіс" в порушення п. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. № 227/95 несвоєчасно перерахувало виручку від реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у товаровиробників агропромислового комплексу України у сумі 251859,52 грн

На підставі цього акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2006р. №0001092320/0/20023279 за формою "Р", яким згідно з п. 4 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" №227/95 було визначено штрафну санкцію у розмірі 125929,76грн.

Після оскарження позивачем вказаного рішення в адміністративному порядку було скасовано податкове повідомлення складене за формою "Р", та прийнято рішення за формою "С" №0001092320/1/20023279 на цю ж суму. При подальшому оскарженні позивачем цього рішення додатково було винесено відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006р. №0002612330, яким була нарахована пеня у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. №227/95 у сумі 116002,06грн.

Згідно матеріалів справи, за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. УА СП ТОВ "Каіс" здійснювало діяльність з придбання та продажу сільськогосподарської продукції (кукурудза, жито, ячмінь, пшениця).

В періоді з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. УА СП ТОВ "Каіс" здійснювало закупівлю кукурудзи 3 класу у товаровиробника агропромислового комплексу - платника фіксованого сільськогосподарського податку ТОВ Агрофірми "Ніва".

Відповідно до договору № 15 КА від 07.12.2004р. ТОВ Агрофірма "Ніва" відвантажило УАСП ТОВ "Каіс" кукурудзу 3 кл. згідно видаткової накладної від 15.12.2004р. у кількості 572,408 т на загальну суму 251859,52 грн.

Пунктом 5.1 вказаного договору встановлено порядок оплати за придбаний товар, а саме: сплата відбувається простим векселем або у безготівковій формі не пізніше 1 квітня 2005р.

Вказана кукурудза 3 класу була реалізована підприємству-покупцю ПП "Согласие" 20.12.2004р. у кількості 847,05 тон по видатковій накладній № 1/10/12 на загальну суму 372702,00 грн. ПП "Согласие" провело розрахунки з УАСП ТОВ "Каіс" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УАСП ТОВ "Каіс" платіжним дорученням № 541 від 23.12.2004р. на суму 620000,0 грн.

Погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ агрофірмою "Ніва" УАСП ТОВ "Каіс" здійснило в1 кв.2005р.:

Грошовими коштами:

-12.01.2005р. п/д № 6 на суму 100000,0 грн.;

-19.01.2005р. п/д № 27 на суму 1859,53 грн.;

Векселями :

- простий № 80351878276581 на суму - 50000,0 грн., дата складання векселю 20.01.2005р.;

- простий № 80351878276582 на суму - 50000,0 грн., дата складання векселю 28.02.2005р.;

- простий № 80351878276572 на суму - 50000,0 грн., дата складання векселю 28.03.2005р.

Договір № 15 КА від 07.12.2004р. сторонами було укладено та виконано відповідно до вимог ЦК України, а саме:

Згідно ст. 202 ЦК України двосторонній правочин є погоджена дія двох сторін.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином покупець та продавець по вказаному договору добровільно встановили строк та порядок сплати за придбаний товар. Даний договір не суперечить інтересам сторін, держави, та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Згідно з п. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995р. № 227/95, підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують виручку від реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого здійснюються платежі у встановленому порядку.

Даний Указ був прийнятий з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань, запобігання зловживань під час здійснення операцій з готівками, приховування доходів, оскільки на час прийняття цього Указу в державі була розбалансована платіжна дисципліна, та розрахунки проводились переважно на бартерній основі. Також цим Указом передбачено наявність тільки одного власного розрахункового рахунку у підприємства з метою спрощеного контролю за грошовими надходженнями таких суб'єктів підприємницької діяльності.

На даний час передбачені таким Указом заходи вже не є актуальними в зв'язку зі зміною економічного стану держави, хоча він і не скасований.

Крім того, п. 4 Указу № 227 передбачає строк перерахування інкасованої виручки за продану продукцію, що була отримана від товаровиробника агропромислового комплексу, тобто готівкових коштів, які надійшли в касу такого підприємства.

З наведеного вбачається, що вказана норма передбачає саме контроль за розрахунками, що проводяться за готівкові кошти, які проконтролювати можливо тільки при проведенні перевірок контролюючими органами, та унеможливлює своєчасний контроль таких операцій з боку банків.

Відповідач в акті перевірки виключив із контексту п. 4 Указу № 227 слово "інкасовану", тим самим самовільно вжив термін "виручка", що має більш ширше поняття ніж термін "інкасована виручка".

Також, відповідач не надав ніяких доказів, що ТОВ Агрофірма "Ніва" відноситься до підприємств агропромислового комплексу (довідки ЄДРПОУ).

Позивачем була закуплена у ТОВ Агрофірми "Ніва" кукурудза, яка володіє тільки родовими ознаками, а не індивідуальними, тому неможливо встановити чи була продана кукурудза, яка була реалізована ПП "Согласие", саме у позивача. Тим більше, що закуплено кукурудзи було 572,408 тн., а реалізовано 847,05 тн.

Крім того, вказаною нормою дано право податковому органу стягувати в безспірному порядку штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам, і не передбачено виносити будь-які рішення про застосування штрафних санкцій, тобто податковий орган має право у випадку добровільної несплати штрафних санкцій звернутись безпосередньо до суду про стягнення такої суми.

Відповідальність у вигляді пені та штрафних санкцій не передбачено. Відповідач не надав обґрунтування нарахованих штрафних санкцій та пені.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій та донарахування пені є неправомірними.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана відповідачем постанова першої інстанції прийнята при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. по справі № АС-42/744-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Судді Бабакова Л.М.

Шутенко І.А.