Постанова № 559686, 12.04.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа № АС-42/604-06 суддя Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя Істоміна О.А.

«10»квітня 2007 року

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Кравець Т.В.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників сторін:

позивача – Михайлової О.Ю., дов.№1/4847 від 01.11.06 р. (копія у справі)

відповідача –Яковенко Н.П., дов.№823/10/10-025 від 30.01.07 р. (копія у справі), Єршової Г.С., дов.№3439/10/10-025 від 06.04.07 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (вх.№ 799Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по адміністративній справі № АС-42/604-06

за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", смт. Панютине, Лозівський район, Харківська область

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування рішення, -

встановила:

У жовтні 2006 року Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, №0000352310/3 від 18 жовтня 2006 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 6755600,00 грн., в тому числі 3377800,00 грн., основного платежу та 3377800,00 грн. штрафних санкцій, як таке, що суперечить чинному законодавству.

Постановою господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0000352310/3 від 18 жовтня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Лозівська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової постанови, якою у позові відмовити, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що безпосередньо регламентує правовідносини по предмету спору, а саме: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", у запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області було проведено комплексну планову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт №25/23-104/01056362 від 20 квітня 2006 року.

Зазначений акт став підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000352310/0 від 03 травня 2006 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 3452478,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3452478,00 грн.

Дане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, внаслідок чого скарга була задоволена частково: скасовано донарахування в сумі 149356,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 74678,00 грн. та 74678,00 грн. штрафних санкцій та винесено спірне рішення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Слід зазначити, що для нарахування платником податку на додану вартість такого податку чинним законодавства передбачено дві обов'язкові умови:

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг.

Підпунктом 4.1 статті цього ж Закону встановлено, що операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості.

Судом першої інстанції був ретельно досліджений той факт, що позивач не укладав договору на перевезення вантажів залізничною дорогою, не визначав вартість перевізок, та не отримував кошти за перевезення, отже у нього відсутня база оподаткування.

На виконання наказу Міністра транспорту України від 09 жовтня 1995 року №335 "Про створення Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" з метою подальшого розвитку транспортних послуг, підвищення ефективності використання спеціалізованих вагонів, більш повного задоволення потреб вантажовласників в перевезеннях вантажу та збільшення доходу від перевезень вантажів створено на базі Панютинського державного вагоноремонтного заводу шляхом реорганізації Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів.

Так, пунктом 2 цього наказу передбачено віднести Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів до сфери управління Міністерства транспорту України та включити до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця.

Наказом Укрзалізниці № 541-Ц від 01 грудня 2000 року на баланс Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" передано 2300 мінераловозів робочого парку Укрзалізниці - без зміни нумерації. Пунктом 4.4 даного наказу передбачено витрати на утримання та експлуатацію мінераловозів, які переведено на баланс позивача без зміни нумерації, у централізованому порядку покривати у розмірі 40% від тарифу за перевезення вантажів у цих мінераловозах.

Наказом Укрзалізниці № 251-Ц від 03 червня 2000 року затверджено Порядок економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, який встановлює економічні взаємовідносини між підприємствами, що входять до сфери управління Укрзалізниці.

Необхідність розробки цього Порядку зумовлена специфікою функціонування залізниць та підприємств залізничного транспорту як єдиного технологічного комплексу, який при централізованому управлінні забезпечує потреби суспільного виробництва в перевезеннях. Дія цього Порядку поширюється на залізниці, а також об'єднання, підприємства, установи, організації і відособлені підрозділи залізниць та підприємств залізничного транспорту (далі - підприємства залізничного транспорту), які пов'язані з організацією та забезпеченням процесу перевезень і входять до сфери управління Укрзалізниці, в тому числі і на позивача.

З аналізу положень даного Порядку вбачається, що внутрішні розрахунки - розрахунки між Укрзалізницею і підприємствами, які входять до сфери її управління, повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, яке надсилається одним підприємством іншому про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

З огляду на те, що в процесі перевезень вантажів приймають участь одна або декілька залізниць України, виникає потреба розподілу доходних надходжень між залізницями та іншими учасниками перевізного процесу.

Згідно з підпунктом 2.2.1 Порядку платежі, нараховані за перевезення вантажів, багажу вантажобагажу, пошти та пов'язані з ними послуги не є доходними надходженнями однієї залізниці і підлягають розподілу між залізницями, які беруть участь у перевезеннях.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 173 від 16 лютого 1998 року затверджено Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту.

Наказом Міністерства транспорту України №416 від 08 грудня 1997 року та Порядком сплати податку на додану вартість підприємствами залізничного транспорту № 2096/10/16-1321 від 02 березня 1998 року за погодженням Державної податкової адміністрації України визначено, що управління залізниць є особами, відповідальними за внесення податку на додану вартість до бюджету з продажу послуг по перевезенню пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти за місцем надходження платежів за надані послуги (доходів надходження).

Відповідно до пункту 2.2.1 Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України Укрзалізниця розподіляє доходи між учасниками перевезень згідно з виконаними обсягами перевезень відповідно до Постанови КМУ №173 від 16 лютого 1998 року та Інструкції про порядок розподілу та формування доходів від перевезень без податку на додану вартість.

Таким чином, централізований розподіл розміру доходів згідно повідомлень (авізо) від ЦФ Укрзалізниці не є сумами коштів, отриманих від поставки послуг та від надання права на користування (розпорядження) вагонами-мінераловозами.

Листом Головного фінансово-економічного управління "Укрзалізниці" №ЦФ16/1073 від 21 грудня 2006 року, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції з продажу послуг по перевезенню пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти за місцем надходження платежів за надані послуги (доходні надходження). Розрахунки за перевезення вантажу та багажовантажу, як передбачено Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, здійснюється через технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД) залізниць, на підставі договору між залізницею та відправником з щомісячним наданням витягу з особового рахунку вантажовласника та податкової накладної. Податкові накладні включаються до реєстру у ТехПД залізниць.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України №2096/10/16-13210 від 02 березня 1998 року сплату податку на додану вартість до бюджету з продажу послуг по перевезенню пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти здійснюють управління залізниць за місцем нарахування (надходження) платежів за надані послуги.

Згідно пункту 6.1 наказу Укрзалізниці №251-Ц від 03 липня 2000 року в організації та забезпеченні єдиного технологічного процесу залізничних перевезень безпосередньо беруть участь залізниці, дирекції залізничних перевезень, підприємства по експлуатації спеціального рухомого складу і контейнерів, матеріально-технічного постачання, обчислювальної техніки і зв'язку, спеціалізовані ремонтні заводи, тощо.

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", згідно пункту 2 наказу Міністерства транспорту України від №335 від 09 січня 1995 року включений до складу Укрзалізниці.

Укрзалізниця централізовано розподіляє доходи від перевезень між учасниками перевезень, в тому числі і позивачем, згідно з виконаними обсягами перевезень за тарифним принципом відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №173 від 16 лютого 1998 року.

Таким чином, господарський суд Харківської області в оскаржуваній постанові цілком правомірно встановив, централізований розподіл за такі перевезення згідно повідомлень (авізо) від Укрзалізниці не є сумами, які підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки вони уже оподатковані по першій події - надання послуг з перевезень на кожній із залізниць.

Податок на додану вартість в повному обсязі від наданих послуг з перевезення сплачується залізницями, а тому сума доходів, що вказана в повідомленнях (авізо) від Укрзалізниці, розподілених між учасниками перевізного процесу, в тому числі і позивачем, не можуть повторно бути об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Отже, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що заперечення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по справі № АС-42/604-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 22 січня 2007 року по адміністративній справі № АС-42/604-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС-42/604-06 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

суддя Істоміна О.А.

суддя Кравець Т.В.