Рішення № 5596858, 20.11.2007, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 2-880/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року Южноукраїнський міський суд

Миколаївській області

У складі: головуючого - судді Франчук О.Д.

При секретарі- Коршак О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Южноукраїнська справу за позовною заявою Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання»

до

ОСОБА_1

Про стягнення заборгованості по квартирній платі

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1, заборгованості по квартирній платі в сумі 1010 грн. 57 коп., а також судового збору в сумі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., посилаючись на безпідставну оплату відповідачем, як працівником органу внутрішніх справ, лише 50 % цих платежів.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що підставою звернення до суду стало те, що відповідач з 2001 року до теперішнього часу, будучи наймачем жилого приміщення у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1 здійснює плату за користування житлом тільки в розмірі 50%. Незважаючи на те, що ОСОБА_1, є працівником міліції, він зобов'язаний повністю, в розмірі 100% здійснювати оплату за житло та комунальні послуги. Так Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31 березня 2003 року „Про порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі Порядок) передбачає відшкодування фактичних виплат пільговика за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установи, де останній працює. В п. 2 Порядку зазначено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд, таке відшкодування провадиться щомісячно або раз на квартал за рішенням керівника установи. Просив стягнути з відповідача заборгованість по квартирній платі в сумі 1010 грн., 57 коп., а також судові витрати в сумі 81 грн.

Відповідач позов не визнав і пояснив суду, що він з 1999 року по теперішній час проходить службу в Южноукраїнському MB УМВС України в Миколаївській області на посаді старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ та згідно ст. 22 Закону України „Про міліцію" йому та членам його сім'ї надається 50% знижка по оплаті жилої площі та комунальних послуг. Також посилався на рішення Конституційного Суду України за № 5-рп від 20 березня 2002 року, яким визначено не конституційними положення ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2001 рік" щодо зупинення дії положення законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. На рішення Конституційного Суду України за № 7-рп від 17 березня 2004 року яким визнані такими, що не відповідають Конституції

України положення ч.3, 4 ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік", в частині пільг, компенсацій і гарантій, на які згідно з законами України мають право окремі працівники (військовослужбовці) військових формувань та правоохоронних органів щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном і плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) Також вказав, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року визнано не конституційним положення ст. 36 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яка обмежувала пільги, компенсації та гарантії осіб рядового та начальницького складу ОВС України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, що містяться у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ордеру № 12\03 (ах 5) від 05 березня 2001 року відповідачу на склад сімї було видано приміщення у сімейному гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Миколаївської області. Наймачем житла є відповідач (а.с 6-7).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, як старший оперуповноважений ВДСБЕЗ проходить службу в Южноукраїнському MB УМВС України в Миколаївській області і відповідно до ст. 22 Закону України „Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, він та члени його сім'ї мають право на 50 відсоткову знижку по оплаті жилої площі і комунальних послуг. Протягом 2001 - 2007 років відповідач регулярно оплачував користування житлом з урахуванням 50 % відсоткової знижки, ці обставини не заперечував представник позивача.

ст. 95 Конституції України передбачено, що будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і пільгове спрямування цих видатків встановлюються Законом України, Про державний бюджет України".

Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього кодексу та Закону України „Про державний бюджет України".

ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2001 рік" не передбачала компенсацію пільг за рахунок субвенції такої категорії пільговиків, як працівники Міністерства внутрішніх справ України.

Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31 березня

2003 року з послідуючими змінами та доповненнями, Порядок надання пільг, компенсацій

і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і

начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань,

податкової міліції передбачає відшкодування фактичних витрат пільговика за рахунок і в

межах бюджетних асигнувань на утримання установи, де останній працює.

Зокрема в п. 5 Порядку зазначено, що для відшкодування витрат, пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном, комунальні послуги, тобто фактичні витрати.

Згідно з ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, які складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня цього ж року, отже дія вищезазначеного закону закінчилася 31 грудня 2003 року, а рішення Конституційного Суду України постановлено після закінчення зазначеного строку.

Крім того, визнані неконституційними положення ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік" втратили чинність з дня ухвалення рішення, тобто з 17 березня 2004 року.

Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 17 березня

2004 року, та від 09 липня 2007 року суд вважає необгрунтованим, оскільки вказаними

рішеннями на постачальника послуг не покладено обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з наданням пільг, за власний рахунок, а визнано неконституційними положення статті Закону, за якою пільги, компенсації і гарантії на які згідно з Законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки за користування житлом паливом, телефоном і плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) надається у тому випадку, коли вищезазначені особи мають право на податкову соціальну пільгу, а розмір пільги не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на соціальну пільгу (ах 32).

Розрахунком (а.с 12-13) наданим позивачем підтверджується сума боргу відповідача по квартирній платі та комунальним послугам, яка складає 1010 грн. 57 коп.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено термін позовної давності, суд вважає безпідставними, оскільки ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, як видно із розрахунку відповідач частково регулярно сплачував комунальні послуги починаючи з 2001 року. На підставі викладеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: судовий збір в сумі 51 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

А всього з ОСОБА_1, на користь КП „Житлово - експлуатаційне об'єднання підлягає стягненню 1091 грн. 57 коп.

(1010, 57+51+30)=1091, 57

Керуючись ст. ст. 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства , , Житлово-експлуатаційне об'єднання" р/р 26007301461126 у Южноукраїнському відділенні ПІБ МФО 326427 код 31537375

1091 грн. 57 коп

Заяву про апеляційне оскарження рішення місцевого Южноукраїнського міського суду Миколаївської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.