Рішення № 55967779, 08.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18977/15-ц

Провадження №2/761/952/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

08 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним окремих положень договору, застосування реституційних наслідків їх недійсності та зобов'язання провести перерахунок заборгованості з урахуванням наслідків визнання окремих положень договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач) про визнання недійсним окремих положень договору, застосування реституційних наслідків їх недійсності та зобов'язання провести перерахунок заборгованості з урахуванням наслідків визнання окремих положень договору недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, 23 липня 2013 року між відповідачем та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 500394872, відповідно до умов якого, відповідачем було надано кредит позивачу на власні споживчі потреби у розмірі 55400,00 грн. зі сплатою 14,99% річних з кінцевим строком повернення 24 липня 2016 року. Згідно з п. 2 Договору, відповідач встановив комісійну винагороду за управління кредиту у розмірі 1,6% за період з 1-го по 60-й місяць користування кредитом від суми кредиту. Комісійна винагорода, що вказується в цьому підпункті, розраховується від суми кредиту, зазначеної в п. 2.1 цього договору та сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до Графіку платежів. Комісійна винагорода нараховується починаючи з дня надання кредиту або першого дня періоду, який передбачає сплату комісії за управління кредитом, по дату остаточного повернення позичальником кредиту. При укладенні договору відповідач не пояснив, за які саме дії з управління кредитом сплачується винагорода відповідачу, також цього не випливає і з тексту договору. При дослідженні додатку № 1 до договору, позивач дійшов до висновку, що сума у розмірі 886,40 грн., яка зазначена в стовпчику 5.4 Додатку № 1 це і є сума комісійної винагороди. Оскільки виконання умов договору, п. 2.8.1. договору та Додатку № 1 до договору позивачем були здійснені 15 платежів на користь відповідача в розмірі 41295,00 грн.. З них, 13296,00 грн. комісія за управління кридом, тому позивач вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину в зв`язку з недійсністю частини правочину.

Тому позивач просив суд, визнати недійсним п. 2.8.1. Договору про надання споживчого кредиту № 500394872 від 23 липня 2013 року; зобов`язати ПАТ «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13296,00 грн. шляхом зарахування їх на рахунок позивача, відкритий відповідачем як для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за договором; зобов`язати ПАТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 500394872 від 23 липня 2013 року, з урахуванням наслідків визнання окремих положень договору недійсними, а саме: в стовпчику 5.4 інші послуги банку зазначити як таке, що дорівнює 0,00, здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням грошових коштів в розмірі 13296,00 грн., які будуть зараховані на рахунок позивача в якості платежів для погашення кредиту.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 23.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 500394872, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає кредит в сумі 55400,00 грн., процентна ставка за користування кредитом 14,99% річних. Відповідно до п. 2.3 договору, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій 24.07.2016 року (а.с.4).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, де зазначається, що пункт 2.8.1 договору, стосовно встановлення комісійної винагороди за управління кредитом у розмірі 1,6% не відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим даний пункт договору є недійсним.

Пунктом 2.8.1. Кредитного договору передбачено, що комісійна винагорода банку за управління кредитом - 1,60% за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць користування кредитом - 1,60% від суми кредиту. Комісійна винагорода, що вказана в цьому підпункті, розраховується від суми кредиту, зазначеної в п. 2.1 цього договору та сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договорута є його невід`ємною частиною. зазначена в цьому підпункті комісійна винагорода нараховується починаючи з дня надання кредиту або першого дня періоду, який передбачає сплату комісії за управління кредитом по дату остаточного повернення позичальником кредиту, що вказана в п. 2.3 цього договору. В будь-якому випадку сплата позичальником комісійної винагороди за управління кредитними грошовими коштами за останній місяць користування позичальником кредитом здійснюється не пізніше дати остаточного повернення кредитом за цим договором (а.с.4).

Згідно п. 5 Кредитного договору, підписанням цього договору позичальником підтверджує, що (1) він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний; що (2) він отримав свій примірник цього договору, що складається з першого та другого розділів та додатків до нього в дату його укладення; що (3) він в письмовій формі ознайомлений з Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими Розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» № 2129 від 17 липня 2012 року, та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний.

Як видно із п. 5 Кредитного договору, позивач підписуючи даний договір кредиту, був ознайомлений , відповідно до вимог чинного законодавства України, з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство.

Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору (ч. 6 ст. 1111 Закону України « Про захист прав споживачів»).

Протягом дії договору ( протягом чотирнадцяти днів з дня підписання) відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», згоду на укладення даного кредитного договору не відкликав, тобто позивач заперечень щодо укладеного договору протягом цього часу не мав.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Даючи юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та поясненням, враховуючи те, що при підписанні Кредитного договору позивачу були відомі умови договору, а також враховуючи вимоги ст. 627 ЦК України, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 2.8.1. Договору про надання споживчого кредиту № 500394872 від 23 липня 2013 року необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги зобов`язати ПАТ «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13296,00 грн. шляхом зарахування їх на рахунок позивача, відкритий відповідачем як для зарахування коштів, спрямованих на повернення заборгованості за договором; зобов`язати ПАТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 500394872 від 23 липня 2013 року, з урахуванням наслідків визнання окремих положень договору недійсними, а саме: в стовпчику 5.4 інші послуги банку зазначити як таке, що дорівнює 0,00, здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням грошових коштів в розмірі 13296,00 грн., які будуть зараховані на рахунок позивача в якості платежів для погашення кредиту є похідними від позовних вимог про визнання недійсним п. 2.8.1. Договору про надання споживчого кредиту № 500394872 від 23 липня 2013 року, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-218, 294 ЦПК України; ст.ст. 16, 203, 215, 627, 629, 1054 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним окремих положень договору, застосування реституційних наслідків їх недійсності та зобов'язання провести перерахунок заборгованості з урахуванням наслідків визнання окремих положень договору недійсним - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя