Рішення № 55967439, 17.02.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7570/15-ц

пр. № 2/759/260/16

17 лютого 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за основним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору, компенсацію за завдані збитки та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

ПАТ «Укрсоцбанк» в особі представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 26 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №08-038/212, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 77 900 доларів США 00 центів, з погашенням кредиту на умовах та в порядку, передбачених Договором кредиту, з початковою відотковою ставкою 11,95% річних, а також у відповідності до Графіку погашення кредиту, викладеного в п.1.1.1. Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення заборговаості до 25 квітня 2032 року.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а відповідач в свою чергу не виконує взяті на себе зобов'язання, передбачені Договором кредиту.

Станом на 23.03.2015 року заборгованість відповідача за Договором кредиту складає 85 159 доларів США 66 центів, що еквівалентно 1 974 904 грн. 82 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом - 60 480 доларів США 00 центів (1 402 568 грн. 27 коп.), сума заборгованості за відсотками - 20 297 доларів США 96 центів (470 722 грн. 16 коп.), розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 560 доларів США 38 центів (36 186 грн. 07 коп.) та розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2 821 доларів США 33 центів (65 428 грн. 32 коп.).

На підставі наведеного, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредиту №08-038/212 від 26 квітня 2007 року в розмірі 85 159 доларів США 66 центів, що еквівалентно 1 974 904 грн. 82 коп., а також судовий збір.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічни позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору, компенсацію за завдані збитки та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги зустрічного позову мотивував тим, що 14 березня 2007 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №08-038/212 та іпотечний договір №02-038/408, і він має всі підстави стверджувати, що правочин, вчинений за названим кредитним договором, є не лише оспорюваним на предмет визнання його недійсності, а й ще нікчемним.

На протязі більше 5-ти років (з травня 2007 до листопада 2012 року) він виконував свої зобов'язання по кредитному договору, продовжуючи виплати і після того, як в 2009 році курс валюти значно піднявся - на 61%.

В подальшому, він не став більше погашати свою заборгованість.

Першою підставою для визнання правочинів недійсними полягає в тому, що вони були складені особами, повноваження яких є сумнівними.

Другою підставою визнання кредитного правочину недійсним є невиконання Банком вимог щодо повідомлення споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту. В самому кредитному Договорі такої інформації також немає, будь-які додатки з такими відомостями - відсутні.

Графік погашення заборгованості в дискримінаційному порядку диктує йому як позичальнику ведення розрахунків в обслуговуванні кредиту за схемою, яка є дуже невигідною, про інші додаткові витрати в договорі нічого не обумовлено.

Відсутність належних доказів про надання йому Банком інформації є беззаперечною підставою для визнання кредитного правочину недійсним.

Також, є питання щодо не існування закону, який дає незаперечне право Банку піднімати відсоткову ставку відразу на 2,05% (20,5 відсоткових пунктів).

Банк порушив його права також в тому, що умовами договору він зобов'язаний сплатити Банку абсурдні суми комісії по 0,99% від суми кредиту за відкриття позичкового рахунку та оформлень кредитної справи, що змусило й1ого віддати Банку суму в розмірі 1 542 доларів США.

Однак, самим значним порушенням Банком його прав, як спожзивача, є дискримінаційна умова, яка визначаючи кредитною операцією розміщення залучених у вклади (депозити), в тому числі на поточні рахунки, зобов'язує Банк вчиняти це від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, однак Банк всі ризики поклав саме на нього (на позичальника).

Факт отримання ним іноземної валюти - доларів США в касі Банку також не має свого документального підтвердження відповідними касовими документами.

Отже, він в день складання договору отримав в касі Банку не готівку в банкнотах USD, як гроші, які склали тіло кредиту, а «валютну цінність», на яку право власності на установлено.

Таким чином, на підставі наведеного вище, а також обгрунтувань зустрічного позову, ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір, а також просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдані збитки та відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, проти задоволення вимог зустрічного позову - заперечувала.

Представник позивача за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти задоволення вимог основного позову категорично заперечував.

Вислухавши пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк», представника ОСОБА_1, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог основного позову та відсутність підстав для задоволення вимог зустрічного позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду встановлено, що дійсно 26 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ СР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №08-038/212, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 77 900 доларів США 00 центів, з погашенням кредиту на умовах та в порядку, передбачених Договором кредиту, з початковою відотковою ставкою 11,95% річних, а також у відповідності до Графіку погашення кредиту, викладеного в п.1.1.1. Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення заборговаості до 25 квітня 2032 року (а.с.7-9 - копія Договору кредиту; а.с.11 - копія квитанції).

26 квітня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ СР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №02-038/408, зідно якого ОСОБА_1 як іпотекодавець передав в іпотеку Банку як іпотекодержателю у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором кредиту №08-038/212 від 26 квітня 2007 року, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 34,30 кв.м., жилою площею 17, 70 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1 (а.с.122-126 - копія Іпотечного договору).

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач за основним позовом виконав свої зобов'язання згідно вищевказаного Договору кредиту в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 в свою чергу не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, станом на 23.03.2015 року заборгованість відповідача за Договором кредиту складає 85 159 доларів США 66 центів, що еквівалентно 1 974 904 грн. 82 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом - 60 480 доларів США 00 центів (1 402 568 грн. 27 коп.), сума заборгованості за відсотками - 20 297 доларів США 96 центів (470 722 грн. 16 коп.), розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 560 доларів США 38 центів (36 186 грн. 07 коп.) та розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2 821 доларів США 33 центів (65 428 грн. 32 коп.). Розрахунок заборгованості міститься в матеріалах цивільної справи.

Отже, частково задовольняючи вимоги основного позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Крім того, виходячи зі змісту ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи зі змісту ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи, що відповідач дійсно порушує взяті на себе зобов'язання за вищевказаним Договором кредиту, умови договору не виконує належним чином, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення вимог основного позову.

У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, що стосується суми нарахованої Банком пені за несвоєчасність виконання боржником зобов'язань за вищевказаним Договором кредиту, суд дійшов до висновку про можливість її зменшення на 50 000 грн., з урахуванням того, що, кредит надавався Банком в іноземній валюті - доларах США, а курс долара змінювався.

Також, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.88 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Що стосується вимог зустрічного позову, суд виходив з наступного.

Виходячи зі змісту ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконаня не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, в даному випадку спірні правовідносини є договірними.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України законодавчо закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості…

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, зокрема, в частині 3 вказано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Юридичним підтвердженням такого волевиявлення при укладенні цивільно-правового договору є підписи його сторін або їх представників.

В даному спірному випадку достовірно вставлено, що підписи від імені сторін, зокрема, на вищевказаному Договорі кредиту, що є предметом даного спору, вчинені начальником Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ СР «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 його вільного волевиявлення на укладення кредитого правочину, тобто в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач взяв на себе договірний обов'язок щодо повернення кредитних коштів.

Частина 1 ст.215 ЦК України передбачає про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно правил частини 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В пункті 5) частини 2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в суді є примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними і допустимими доказами про те, що у нього відсутні перед ПАТ «Укрсоцбанк» договірні кредитні зобов'язання.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та їх взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлені обставини, які б свідчили про те, що, зокрема, спірний Договір кредиту укладений з порушеннями частини 3 ст.203 ЦК України, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення вимог зустрічного позову відсутні в його суті.

Вимоги зустрічного позову в частині стягнення компенсації за завдані збитки та відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними вимогами, від вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору, в задоволенні якої суд відмовив.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 215, 216, 236, 509, 525, 526, 530, 551 ч.3, 611, 625, 627, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Основний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стянути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний номер 00039019, юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29),- заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 924 904 грн. 82 коп., судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп., а всього стягнути 1 928 558 (один мільйон дев'ятсот двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 82 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору, компенсацію за завдані збитки та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лопатюк Н.Г.